Ухвала суду № 61913787, 07.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3678/16-ц 07.10.2016 07102016 07.10.2016

Провадження №22-ц/784/2253/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/3678/16-ц Головуючий І інстанції - Павлова Ж.П.

Провадження № 22-ц/784/2253/16 Доповідач - Темнікова В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Данилової О.О., Прокопчук Л.М.,

за участю секретаря - Шагай О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення скарги, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця, в якій просила суд на час розгляду справи в суді зупинити стягнення на підставі виконавчих листів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження ВП № 34555666; вжити заходи забезпечення позову (скарги) шляхом зупинення реалізації арештованого майна - предмету іпотеки, в межах зведеного виконавчого провадження ЄДРВП № 34555666, а саме - магазину промислових товарів за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 45,4 кв.м. та квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 18,8 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_1 - до завершення розгляду скарги; визнати неправомірною і скасувати постанову про відмову в задоволенні відводу суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання від 21.06.2016 р.; зобов'язати державного виконавця Заводського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 усунути порушення шляхом відводу оцінювача суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «Аспект» та призначити іншого оцінювача, що раніше не брав участі у виконавчому провадженні.

05 вересня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернулась до суду із заявою про забезпечення позову (скарги), посилаючись на те, що ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2016 року відмовлено у задоволенні її заяви про забезпечення позову. 02.09.2016 Апеляційним судом Миколаївської області відмовлено в задоволенні її апеляційної скарги на зазначену ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2016 р. Також ОСОБА_1 зазначала, що існує ймовірність, що до закінчення розгляду даної справи, вищезазначені предмети іпотеки будуть реалізовані на прилюдних торгах на підставі висновку оцінювача ТОВ «Оціночна компанія «Аспект», неупередженість якого викликає у неї сумніви. Тобто, станом на теперішній час існує загроза для втрати майнових прав на нерухоме майно - предмет іпотеки до остаточного розгляду справи в суді, що призведе до порушення її прав, може спричинити збитки та може зробити неможливим виконання рішення суду. На підставі викладеного, з метою захисту своїх майнових прав, як власника нерухомого майна, ОСОБА_1 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження ВП № 34555666 до завершення розгляду справи в суді.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги відмовлено.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 та її представник підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в ній, та просив її задовольнити.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що у Заводському відділі ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області знаходиться зведене виконавче провадження №34555666 з примусового виконання виконавчих листів про стягнення із ОСОБА_1 :

- на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 122554,79 грн. та судових витрат;

- на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованості у сумі 438165,57 грн. та судових витрат;

- на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - 28630,63 доларів США, що еквівалентно 228000 грн. та судових витрат;

- на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 12534,55 грн. та суми заборгованості перед банком в розмірі 44792,15 доларів США за кредитним договором № 1ЭФ/2008 від 11.01.2008 р. та судових витрат;

- на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 11500 грн. та судових витрат;

- на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - заборгованості у сумі 352 598,88 грн. та судових витрат;

- на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики від 20.01.2007 року у сумі 39 903,00 грн., 200 грн. моральної шкоди та судових витрат;

- на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» НАК «Нафтогаз України» боргу за спожитий природний газ в розмірі 2146,96 грн., а також судового збору;

- на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16529,76 грн. в погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.09.2006 р. та судових витрат.

В ході примусового виконання виконавчого провадження 31.05.2011 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника, а саме нежитлових приміщень - магазину промислових товарів по пр. Леніна, 33 в м. Миколаєві та квартири АДРЕСА_2, загальною площею 18,8 кв.м. 30.05.2016 року для визначення вартості описаного та арештованого майна винесено дві постанови про призначення у виконавчому провадженні суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання - ТОВ «Оціночна компанія «АСПЕКТ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності виданий 20.10.2010 р. за № 3659 Фондом державного майна України) в особі оцінювача ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії НОМЕР_1 видане 26.02.2005 Фондом державного майна України). Але в доданих до скарги документах відсутні постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження по виконавчим документам та постанова про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, в зв'язку з чим на даній стадії не можливо визначити, по яким саме виконавчим документам здійснюється зведене виконавче провадження та по яким проводиться реалізація майна боржника. Крім того, у скарзі не зазначено достатніх підстав для зупинення стягнення за виконавчими документами. Посилання скаржника на порушення прав сторони виконавчого провадження є підставою для подання даної скарги, але не свідчить про наявність достатніх підстав для зупинення стягнення. Також суд виходив з того, що забезпечення вимог має за мету перешкодити втраті майна через реальну небезпеку, а не таку, що особа припускає. Посилався суд також на те, що заявник не навів доказів про передачу спірного майна на реалізацію. Тому суд дійшов висновку, що заява відносно зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, що входять до зведеного виконавчого провадження, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Висновок суду стосовно того, що заява про забезпечення позову (скарги на дії державного виконавця) шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провавдження, не підлягає задоволенню, відповідає обставинам справи та діючому законодавству, яке регулює спірні правовідносини. Так, в п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження). П. 4 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» дійсно передбачає, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Про подібний вид забезпечення позову ( скарги) йдеться і у ст. 152 ЦПК України. Однак, не зважаючи на те, що при застосуванні як Закону України «Про виконавче провадження», так і ст. 152 ЦПК України наступають подібні правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню, за своєю правовою природою зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову за ст. 151 ЦПК України є різними, так як, по-перше, при застосуванні Закону України «Про виконавче провадження» проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні ЦПК України тимчасово втрачається правова сила того рішення, що було зупинено. Також є суттєва різниця в тому, як проходить ця процедура: за Законом України «Про виконавче провадження» - це повноваження державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду, а за правилами ЦПК України - це повноваження суду, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку. При цьому суд не може зупинити виконавче провадження, так як це виключне повноваження державного виконавця. В данному випадку ОСОБА_1 просила вчинити дії саме по забезпеченню скарги, тобто такі, які передбачені ст. 152 ЦПК України. В ст. 152 ЦПК України зазначено види забезпечення позову, в тому числі і шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку ( п.6 ч.1 ). Зазначене свідчить про те, що такий вид забезпечення скарги як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, допускається тільки у тому випадку, коли боржником даний виконавчий документ оскаржується в судовому порядку. Як убачається з матеріалів спроави боржником на даний час не оскаржуються виконавчі документи, які входять до зведеного виконавчого провадження, а, отже, підстави для застосування саме даного виду забезпечення скарги з урахуванням предмету оскарження відсутні.

Посилання апелянта на те, що перелік наведених у ст. 152 ЦПК України видів забезпечення позову не є вичерпним, що ст. 152 ЦПК України дає можливість суду у разі необхідності застосувати інші види забезпечення позову ( скарги) співмірні з заявленими вимогами, що на думку апелянта свідчить про те, що суд міг застосувати і такий вид забезпечення скарги, як зупинення стягнення на підставі виконавчого листа ( п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»), є необгрунтованим, так як ст. 152 ЦПК України передбачає той вид забезпечення скарги, на якому наполягала ОСОБА_1, але за певних умов, яких по даній справі не має, що унеможливлює застосування цього чітко визначеного виду забезпечення також як різновиду інших, тобто не зазначених в ст. 152 ЦПК України видів забезпечення позову( скарги).

Доводи апеляційної скарги стосовно наявності у ОСОБА_1 обгрунтованих з її точки зору сумнівів в об'єктивності суб'єкта оціночної діяльності та оскарження нею дій державного виконавця щодо не задоволення її вимог про відвід суб'єкта оціночної діяльності та призначення іншого суб'єкта оціночної діяльності, виходячи із принципу співмірності виду забезпечення позову (скарги) із заявленими вимогами, закріпленого в ч.3 ст. 152 ЦПК України, не є достатньою підставою для застосування саме такого виду забезпечення скарги як зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, що входять до складу зведеного виконавчого провадження.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про допущене судом протиріччя під час постановлення оскаржуваної ухвали, в частині зазначення в тексті ухвали з одного боку як встановленого факту наявності зведеного виконавчого провадження з переліком виконавчих листів, які до нього входять, а з іншого - про відсутність постанови держвиконавця про відкриття виконавчого провадження по виконавчим документам та постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, що на думку суду не дає можливості визначити, по яким саме виконавчим документам здійснюється виконавче провадження, так як в матеріалах справи є докази про те, які виконавчі документи входять до складу зведеного виконавчого провадження. Необгрунтованим у зв'язку з цим є і висновок суду про те, що заява відносно зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, що входять до зведеного виконавчого провадження, є передчасною і з цих підстав також не підлягає задоволенню. Проте, зазначені вище протиріччя та висновок суду не вплинули на правильність прийнятого судом рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги на дії державного виконавця.

Отже, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не є підставою для скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 303,307,312, 314,315, 151-153 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий :

Судді: