Ухвала суду № 61913382, 28.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року м. Київ К/800/37838/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі - ВГІРФО) Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року громадянка Вірменії ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну, зобов'язати його повернути посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 1 березня 2004 року та поновити в національному паспорті серії НОМЕР_1 штамп «Дозволено постійне проживання в Україні».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2012 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 3 березня 2010 року. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повернути ОСОБА_4 оригінал посвідки на право постійного проживання в Україні від 1 березня 2004 року серії НОМЕР_2, яка знаходиться в матеріалах реєстраційної справи № 272332. Скасовано штамп про анулювання дозволу на постійне проживання в Україні від 3 березня 2010 року, що міститься в національному паспорті позивача серії НОМЕР_1. В задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянка Вірменії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибула в Україну до свого чоловіка - громадянина Вірменії ОСОБА_6, який має посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3, видану 20 жовтня 2003 року.

1 грудня 2003 року ОСОБА_4 звернулася до ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну, надавши при цьому копію свідоцтва про одруження від 17 листопада 1988 року серії НОМЕР_4 з громадянином Вірменії ОСОБА_6

Після розгляду матеріалів та отримання повідомлень з відповідних органів про відсутність заперечень позивачеві надано дозвіл на імміграцію в Україну, який документований посвідкою на постійне проживання в Україні від 1 березня 2004 року серії НОМЕР_2.

Під час додаткової перевірки справи встановлено, що ОСОБА_6 було скасовано дозвіл на імміграцію в Україні, у зв'язку з чим ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 3 березня 2010 року зроблено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Вірменії ОСОБА_4 та вилучено у неї посвідку на постійне проживання в Україні.

Разом з тим, посадовими особами ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в національному паспорті позивача серії НОМЕР_1 проставлений штамп про скасування раніше отриманого дозволу на постійне проживання в Україні.

Приймаючи вказане рішення від 3 березня 2010 року на підставі пункту 6 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 року № 2491-III (далі - Закон № 2491-III) відповідач виходив з наявності факту скасування дозволу на імміграцію в Україну чоловікові позивача - ОСОБА_6

Так, умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом № 2491-III (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення), у частині 1 якого зазначено, що іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів, перелік яких визначений статтею 4 Закону № 2491-III.

За змістом статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року № 3929-XII (у редакції, чинній на час прибуття позивача в Україну) іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.

З аналізу вказаної норми Закону вбачається, що законодавство України обмежує право іноземців та осіб без громадянства законно перебувати на території держави певними обставинами, які є обов'язковими при отриманні, в тому числі, посвідки на постійне проживання в Україні.

Суди встановили, що підставою для прибуття в Україну позивачем визначене постійне проживання в Україні чоловіка - громадянина Вірменії.

Як вбачається з матеріалів справи, видачі ОСОБА_4 посвідки на постійне проживання в Україні передувало рішення ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 25 лютого 2004 року, згідно якого позивач отримала дозвіл на імміграцію в Україну. При прийнятті цього рішення відповідач проводив перевірку законності залишення її на постійному проживанні на території України і підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не було.

Згідно статті 12 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

При винесенні рішення від 3 березня 2010 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_4 відповідач керувався пунктом 6 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III, виходивши з того, що скасований дозвіл на імміграцію в Україну її чоловікові - ОСОБА_6

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року, яка набрала законної сили 28 вересня 2012 року, визнано протиправним та скасовано рішення ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 3 березня 2010 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вірменії ОСОБА_6 та зобов'язано відповідача повернути йому тимчасову посвідку на проживання в Україні серії НОМЕР_3, видану 20 жовтня 2003 року і поновити у національному паспорті серії НОМЕР_5 штамп «Дозволено постійне проживання в Україні».

Таким чином, задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що у ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області не було підстав для прийняття рішення про скасування ОСОБА_4 дозволу на імміграцію в Україну, який оформлений відповідною посвідкою від 1 березня 2004 року серії НОМЕР_2.

Виходячи із встановлених обставин даної справи та норм законодавства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що рішення ВГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_4 не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.