Ухвала суду № 61913079, 03.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03 жовтня 2016 року м. Київ К/800/24316/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

До Вищого адміністративного суду України надійшла зазначена касаційна скарга.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, вказаних в зазначеній ухвалі.

У строк, наданий судом, недоліки касаційної скарги усунуто - надано копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Однак, вивчивши касаційну скаргу, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України № 46 ц від 19 січня 2015 року про звільнення позивача з посади старшого прокурора відділу міжнародного співробітництва управління міжнародного співробітництва Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України; поновити позивача на посаді старшого прокурора відділу міжнародного співробітництва управління міжнародного співробітництва Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 20 січня 2015 року; стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 січня 2015 року по 08 квітня 2015 року; допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді старшого прокурора відділу міжнародного співробітництва управління міжнародного співробітництва Головного управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 20 січня 2015 року та присудження виплати йому заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

14 липня 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд за результатами апеляційного розгляду даної справи прийняв постанову про відмову в задоволенні позову.

Постановою Вищого апеляційного адміністративного суду України від 01 березня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року скасовано; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року змінено, викладено абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції: "Зобов'язати Генерального прокурора України винести наказ про прийняття ОСОБА_1 на посаду старшого прокурора відділу міжнародного співробітництва управління міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України з 16 лютого 2015 року"; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року в частині стягнення з Генеральної прокуратури України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи в даній частині справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив про необхідність застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, згідно п. 5 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

З урахуванням вимог постанови суду касаційної інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 239983,89 грн. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального та процесуального права та ухвалити рішення про стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 369458,63 грн. та компенсацію у зв'язку з втратою частини доходів внаслідок несвоєчасних виплат заробітної плати в розмірі 16419,19 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, з огляду на рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 та №20-рп/2011, керуючись нормами статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, статті 81 Закону України «Про прокуратуру», положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» провів розрахунок та вказав, що загальна сума середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу позивача становить 239983,89 грн.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України В.В. Швець