Ухвала суду № 61912702, 11.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Жамбровський С.І.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року справа №223/317/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 06 липня 2016 року в справі № 223/317/16-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії щодо призначення пенсії по втраті годувальника,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області при здійсненні нарахування пенсії по втраті годувальника в розмірі 50 % пенсії за віком годувальника та зобов'язати відповідача призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків його пенсії з 08.10.2015 та виплатити недоотриману на час звернення до суду суму пенсії.

Постановою Вугледарського міського суду Донецької області від 06 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та фактичного розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа. Окрім цього на момент смерті чоловік ОСОБА_4 досяг пенсійного віку, тому той факт, що він отримував пенсію за вислугою років, не повинен впливати на право позивача отримувати пенсію у зв'язку із втратою годувальника.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в місті Вугледар Донецької області, отримує пенсію за віком та є вдовою ОСОБА_5, який отримував спеціальну пенсію за вислугу років для льотного складу авіації відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення, свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть. На момент смерті ОСОБА_5 отримував пенсійну виплату в розмірі 7389,26 грн.

Позивач отримує пенсію за віком з 31 жовтня 2014 року. Згідно з розпорядженням відповідача № 156510 від 10.11.2015 ОСОБА_4 з 08.10.2015 переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - померлого чоловіка, розмір якої становить 1074 гривень.

17.11.2015 ОСОБА_4 звернулася до Управлінні пенсійного фонду України в місті Вугледар Донецької області із заявою про додаткові роз'яснення і перерахунок пенсії.

Листом від 30.11.2015 № 30-б, відповідач відмовив позивачу у збільшенні розміру пенсії у зв'язку з тим, що ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, в той час як ОСОБА_5 отримував пенсію за вислугу років для льотного складу авіації.

ОСОБА_4 не погодившись із такою відповіддю пенсійного органу та вважаючи своє право порушеним звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення по суті спірних правовідносин колегія суддів виходила з наступного.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Водночас, в абзаці 7 частини 2 статті 5 Закону № 1058-IV зазначено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначені статтею 9 Закону № 1058-IV, в частині 1 якої зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Померлий годувальник отримував пенсію за вислугу років працівнику льотного екіпажу з 25.03.1989, призначену відповідно до п. а ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Розмір його пенсії обчислювався відповідно до п. б ст. 53 Закону № 1788-XII, а саме: працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років, одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених ч. 1-3, 6 ст. 19 та ст. 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 % заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 % заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації і борт операторів, які виконують спеціальні роботи в польотах.

Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені статтями 37-50 Закону № 1788-XII та Розділом V Закону № 1058-IV.

Зокрема, Розділом V Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).

Абзацом 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який прийнятий пізніше Закону № 1788-XII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таким чином, враховуючи, що Закон № 1058-IV, який прийнятий пізніше у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон № 1788-XII, пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсій у зв'язку з втратою годувальника, підлягає Закон № 1058-IV.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-67а14) та від 15 липня 2014 року (справа № 21-263а14) призначення і виплата пенсії у зв'язку з втратою годувальника має здійснюватись відповідно до вимог Закону № 1058-IV.

Частиною 1 статті 37 Закону № 1058-IV, встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається у відсотковому відношення від розміру пенсії за віком померлого годувальника, а не зі спеціальної пенсії право на яку мав чоловік позивачки як колишній член льотного складу авіації, та не приймає доводів апелянта з цього приводу.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє посилання ОСОБА_4 на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 27.10.2015, оскільки у вказаному рішенні розглянуто спірне питання розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальників, яким було призначено пенсію за віком.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 06 липня 2016 року в справі № 223/317/16-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії щодо призначення пенсії по втраті годувальника - залишити без задоволення.

Постанову Вугледарського міського суду Донецької області від 06 липня 2016 року в справі № 223/317/16-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук