Ухвала суду № 61912631, 11.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Басова Н.М.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року справа №812/826/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сухарька М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 812/826/15 (головуючий І інстанції Басова Н.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень №0000291701, №0000281701, №0000271701 від 06.11.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2013 року форми «В4» №0000271701 про завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 4 465 231грн.; форми «В1» №0000281701 про завищення розміру бюджетного відшкодування в сумі 1 051 487,00 грн., штрафних санкцій в сумі 525 743,50 грн.; та форми «Р» №0000291701 збільшеної суми бюджетних зобов'язань по сплати ПДВ в сумі 1 151 673,00 грн. та штрафної санкції 575 836,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року позов задоволено, внаслідок чого визнати протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року: - форми «В4» №0000271701 про завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 4 465 231,00грн.; - форми «В1» №0000281701 про завищення розміру бюджетного відшкодування у сумі 1 051 487,00грн., штрафних санкцій в сумі 525 743,50грн.; - форми «Р» №0000291701 збільшеної суми бюджетних зобов'язань по сплаті ПДВ у сумі 1 151 673,00грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог - п.198.3, ст.198 п. 200.1, п.200.2, п. 200.3, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги тих обставин, що господарська діяльність позивача не направлена на отримання доходу, оскільки останній не здійснював виробництво нафтопродуктів, а тому відсутні підстави для формування податкового кредиту у червні, липні 2013 року за рахунок придбаних матеріалів та послуг, прямо непов'язаних з господарською діяльністю позивача.

Відповідачем на адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надіслано клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2013 року, липень 2013р. та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2013 року, за результатами якої складено акт №91/17-202/32292929 від 18.10.2013 р. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 р.: форми В4 №0000271701 про завищення від'ємного значення ПДВ за червень-липень 2013р. в сумі 4465231,00грн.; форми В1 №0000281701 про завищення розміру бюджетного відшкодування за липень 2013р. у сумі 1051487,00 грн., штрафних санкцій в сумі 525743,50 грн.; форми Р №0000291701 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1151673,00 грн., штрафні санкції 575836,50 грн.

Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог: - п.198.3, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), завищено податковий кредит на 5 616 904 грн. в т.ч. червень 2013 року 2 003 669 грн., липень 2013 року 3 613 235 грн.; - п. 200.1 п. 200.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 4 465 231грн., в т.ч. за: червень 2013 року на 1 387 147 грн., липень 2013 року на 3 078 084 грн.; - п. 200.1 п. 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 1 151 673 грн., в т.ч. за: червень 2013 року 616 522грн., липень 2013 року на суму 535 151грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає перерахуванню до бюджету у розмірі 1 151 673 грн. в т.ч. за: червень 2013 року 616 522 грн. липень 2013 року на суму 535 151грн., - п. ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень2013 року на суму 1 051 487 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що господарська діяльність позивача у перевіряємому періоді не направлена на отримання доходу, оскільки не здійснює виробництво нафтопродуктів, а тому відсутні підстави для формування податкового кредиту у червні, липні 2013 року за рахунок придбаних матеріалів та послуг, прямо непов'язаних з господарською діяльністю, яку позивач здійснював у червні, липні 2013 року.

Основним видом діяльності позивача згідно довідки з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Управлінням статистики у місті Лисичанську 23.12.2014 року є -19.20 виробництво продуктів нафтоперероблення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період не здійснював переробку нафти та виробництво і реалізацію нафтопродуктів. З березня 2012 року завод зупинив виробництво нафтопродуктів у зв'язку з проведенням позапланового ремонту обладнання, технічних пристроїв та комунікацій технологічних об'єктів, що підтверджуються протоколом №6 засідання технічної ради від 20.02.2012, протоколом №01/03/12 результатів заочного голосування Наглядової ради ПРАТ ЛИНІК від 01.03.2012, наказом від 01.03.2012 №06/9.

Листом від 12.06.2012 року № Д011471 (вх. від 14.06.2012 № 1601/10) позивач повідомив податковий орган про зупинення діяльності з виробництва нафтопродуктів на період проведення позапланового ремонту.

З метою підтримки обладнання в робочому стані, здійснення ремонту власними силами та сторонніми організаціями, для поповнення оборотних коштів, та для фінансування господарської діяльності підприємство отримує кредити та фінансову зворотню допомогу, а саме відповідно наступних договорів: - № 01-03/12 від 01.03.2012 року. TNK SH SH Investments Limited надає ПРАТ ЛИНІК займ для поповнення оборотних коштів та для фінансування господарської діяльності передбаченої Статутом ПРАТ ЛИНІК. Максимальний ліміт заборгованості складає 80 000 000,00 (вісімдесяти мільйонів доларів США). Відсоткова ставка за користування займом встановлюється в розмірі 7,3% річних; - Кредитний договір № 21-180-1 від 03.09.2004р. Skilton Limited, Кіпр надає ПРАТ ЛИНІК грошові кошти в позику в мережах револьверної кредитної лінії, що далі іменується Кредитна лінія, з максимальним лімітом заборгованості до 28 200 000,00 (Двадцять вісім мільйонів двісті тисяч ) доларів США, відсоткова ставка встановлюється у розмірі 11% річних.

Кредит надається ПРАТ ЛИНІК для поповнення оборотних коштів, здійснення інвестицій та оплата будь-яких видатків, пов'язаних із здійсненням інвестиційної діяльності за договором №01Ф від 08.02.2013 р. про надання Товариством з обмеженою відповідальністю ТНК-Індастріз Україна поворотної фінансової допомоги у розмірі 136 000 000,00 (сто тридцять шість мільйонів) грн.

Відповідно умов вищевказаних договорів, за рахунок отриманих кредитів та фінансової допомоги позивач поповнює власні оборотні кошти, в результаті чого сплачує за отримані товари (роботи, послуги), проводить ремонтні роботи.

Позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2013 року, до складу податкового кредиту якого включено: обсяг придбання товарів (робіт, послуг), відображений у рядку 10.1 декларації з ПДВ за червень 2013 р. складає 10 247 154, грн., крім того сума ПДВ 2 049 431,00грн., сума податкового кредиту у рядку 17 декларації складає 2 048 956,00 грн.

19.08.2013 позивач подав податкову декларацію з ПДВ за липень 2013 року, до складу податкового кредиту якої включено: обсяг придбання товарів (робіт, послуг), відображений у рядку 10.1 декларації з ПДВ за липень 2013 р. складає 18 286 645,00грн., крім того сума ПДВ 3 657 329,00 грн., сума податкового кредиту у рядку 17 декларації складає 3 834 455,00 грн.

Відповідачем не заперечується факт надання позивачем під час проведення перевірки первинної документації, долученої до матеріалів справи, та реальність укладених позивачем договорів.

Податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку про те, що господарська діяльність позивача у перевіряємому періоді не направлена на отримання доходу, оскільки не здійснює виробництво нафтопродуктів, а лише надає послуги вартісного характеру з оренди приміщень, обладнання, земельної ділянки, вартість придбаних товарів (робіт, послуг), у звязку з чим може бути віднесена до податкового кредиту за червень-липень 2013 року лише в межах господарської діяльності, яку позивач здійснював протягом перевіряємого періоду, тобто в частині послуг, які було перевиставлено та виставлено покупцям послуг за рахунок яких було сформовано податкові зобовязання з ПДВ (отримано доходи) у червні, липні 2013 року. Крім того, придбані у червні, липні 2013 року товари (роботи, послуги) було використано в операціях, які не призначаються для їх використання господарської діяльності підприємства.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції,чинної у спірний період) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п. 198.6 ст.198ПК).

У п.200.1, п.200.2, п.2003 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Під час розгляду справи встановлено, що у відповідності до Постанови КМУ від 05.06.2013 року № 397 позивача віднесено до переліку суб'єктів господарювання, в яких обов'язково створюється відомча пожежна охорона.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Кодексу цивільного захисту України (далі-КЦЗУ) фінансування заходів цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел. Аналогічні норми містить і Положення про Цивільну оборону України, затверджене постановою КМУ від 10.05.94 р. № 299 (далі Положення № 299 в редакції, яка діяла на час проведення перевірки). А саме, відповідно до п. 3 р. V Положення № 299 заходи цивільної оборони на підприємствах, в установах і організаціях, які перебувають на господарському розрахунку, проводяться за рахунок коштів, що виділяються на загальновиробничі, адміністративно-управлінські та експлуатаційні витрати. Частиною 2 ст. 93 КЦЗУ передбачено, що обсяг фінансування, який виділяється потенційно небезпечними об'єктами та об'єктами підвищеної безпеки для проведення необхідних заходів цивільного захисту, має становити не менше ніж 0,5 відсотка обсягу валового доходу такого об'єкта.

Крім того, позивач згідно з положеннями ст..1,9 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ідентифікується як об'єкт підвищеної небезпеки.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки забезпечення заходів цивільного захисту віднесено до обов'язків суб'єкта господарювання, то такі витрати можуть включатись до складу витрат згідно з пп. 138.12.2 ПКУ як інші витрати господарської діяльності, стосовно яких р. ІІІ ПК України прямо не встановлено обмежень на віднесення до складу витрат.

Обов'язок щодо підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення зобов'язує позивача утримувати певну чисельність персоналу з виплатою йому заробітної плати, дотримання державних стандартів щодо забезпечення персоналу питною водою, належних санітарних умов праці (тепло, електропостачання, санітарні приміщення для зберігання одягу, миття, прання спецодягу, видача молока за шкідливі умови праці тощо), а тому придбання таких послуг має відбуватися незалежно від того чи виробляє підприємство нафтопродукти, чи тимчасово зупинилося для проведення ремонтних робіт.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з придбання питної води, молока, послуг з хімчистки та прибирання приміщень послуг з доставляння працівників на підприємство транспортом, забезпечення теплом, колегія суддів вважає помилковим.

У відповідності до постанови КМУ №808 від 28.08.2013р.» Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», діяльність позивача віднесена до такої, яка становить підвищену екологічну небезпеку,що зобов'язує останнього під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових регламентних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний ремонт та технічна підтримка якого регламентується певними локальними нормативними актами, а також обов'язковими нормами, встановленими законодавством та є фактично складовою функції експлуатації.

Під час розгляду справи встановлено, що для проведення періодичних капітальних та поточних ремонтів, реконструкцій підприємство закуповує товарно-матеріальні цінності в одному податковому періоді, а використовує їх в інших, оскільки ремонт або реконструкція може тривати достатньо великий час. Крім того, для проведення аварійних та непередбачуваних робіт позивач вимушений відповідно до існуючих вимог мати резерв запасних частин, запірної арматури, пакувальних матеріалів, приладів, тощо які зберігаються певний час у складських приміщеннях на випадок аварій та зупинок.

Крім того, позивач має власну теплоелектроцентраль, яка виробляє парову та електричну енергію та відповідно до законодавства зобов'язане надавати послуги субабонентам незалежно від того, чи виробляються нафтопродукти, що в свою чергу, потребує придбання сировини (газу, реагентів) для підтримки виробничої діяльності ТЕЦ.

На період ремонту підприємство також використовує пар для технологічних процесів ремонту (пропарювання) технологічних трубопроводів та ємкостей.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що безпечне функціонування технологічного підприємства є неможливим без енергоресурсів (води, газу, електричної енергії).

На постійній основі на підприємстві працюють очисні захисні споруди для зменшення негативного впливу на оточуюче природне середовище робота цеху потребує придбання реагентів для стаціонарних та пересувних лабораторій, тощо.

За технічними нормами та правилами в постійній роботі також перебуває азотна станція, що виробляє інертний газ (азот) для заповнення трубопроводів та ємкостей для попередження пожеж та вибухів.

Для проведення постійного моніторингу за герметичним станом трубопроводів та ємкостей на постійній основі відбувається робота компресорної, що подає очищене та підготовлене повітря під тиском на прибори та прилади.

Для забезпечення постійних робіт, проведення ремонтних робіт задіяним є весь персонал підприємства, для якого в виробничих цехах створюються належні побутові умови, здійснюється його доставка на підприємство.

Також встановлено, що на зберіганні у позивача є залишок товарних продуктів нафтопереробки та між позивачем і ТОВІнспекторат Україна укладено угоду на проведення аналізу нафтопродуктів перед їх відвантаженням, що є обовязковою законодавчою умовою реалізації нафтопродуктів.

Згідно до пояснень позивача у 2013 року вийшли з ладу та потребували капітального ремонту частина технологічного обладнання, без якого відновлення роботи було неможливим, а тому відбувався їх ремонт.

Листом начальника Теруправління Держгірпромнагляду в Луганській області від 11.11.2013 року заборонено здійснення пуску заводу без завершення робіт з проведення ремонту обладнання.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що тимчасова зупинка окремого виду діяльності (переробки нафтопродуктів), у зв'язку з необхідністю проведення ремонту технологічного обладнання з метою його відновлення, не позбавляє права позивача на податковий кредит за спірними господарськими операціями.

За приписами статтею 3 Господарського кодексу України (далі ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Однією із найважливіших ознак підприємництва є здійснення господарської діяльності на власний ризик, що передбачає економічну самостійність підприємця і тісно пов'язану з цим відповідальність за результати своєї діяльності.

Статутом позивача передбачено здійснення товариством, в порядку передбаченому чинним законодавством України, будь-яких видів господарської діяльності, що відповідають цілям його діяльності.

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок субєкта господарювання здійснювати виключно той вид господарської діяльності, який визначений ним в установчих документах як основний. Так само, як і не встановлено обмеження щодо здійснення інших видів господарської діяльності, для здійснення яких такий субєкт створювався.

Таким чином, право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідне право на отримання бюджетного відшкодування, не може обумовлюватися здійсненням таким суб'єктом виключно основного виду господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.198.3, ст.198 п. 200.1, п.200.2, п. 200.3, п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України. від 02.12.10 № 2755-VIПодаткового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу. За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 812/826/15 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 812/826/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

Сухарьок М.Г.