Ухвала суду № 61909551, 23.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/209/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 368 (168) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 І. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2016 року. м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Олексієнко І.С.,

суддів Поступайло Н.І., Іванова Д.Л.,

із секретарем Верещагіною В.В.,

за участю прокурора Кошельник Д.В.,

захисника ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.06.2016 року, якою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, працюючого в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

обрано запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 13 год. 55 хв. 15.06.2016 року, з визначенням застави у розмірі 500 мінімальних заробітних плат у сумі 689 000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.06.2016 року та постановити нову ухвалу, якою обрати його підзахисному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді особистого зобовязання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що дане судове рішення не відповідає вимогам закону. Зазначає, що згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.06.2016 року складеного о 01.20 год. ОСОБА_4 було затримано саме в цей час в приміщенні прокуратури Кіровоградської області, проте, в клопотанні слідчого, останнім зазначено, що ОСОБА_4 затримано 15.06.2016 року о 13.57 год. в своєму службовому кабінеті. Водночас ОСОБА_4 під час допиту його в якості підозрюваного, останній зазначив, що час його фактичного затримання складає 13 год. - 15.06.2016 року. Крім того, сторона захисту звертала увагу слідчого судді, про відсутність доказів вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України. Також вказує на те, що клопотання не містить посилання на матеріали, що підтверджують обставини, на підставі яких слідчий та прокурор дійшли висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні. Слідчий суддя в ухвалі не зазначив та не навів факти, на підстави яких він дійшов до висновку, що ОСОБА_4 може ухилитися від органів розслідування та суду, перешкоджати встановленню істини у справі. Висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Вказує також на те, що при визначенні розміру застави, матеріальний стан ОСОБА_4 слідчим суддею був врахований тільки поверхово, який зазначений в клопотанні слідчого про те, що підозрюваний володіє коштовними речами та прикрасами, які взагалі у нього вилучені не були. Автомобіль не належить ОСОБА_4, а розмір грошових коштів які були у нього вилучені є загальнодоступними.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у тому, що він будучи виконувачем обов'язків начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, з корисливих мотивів та за попередньою змовою із начальником відділу землевпорядного проектування №4 ДП "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" ОСОБА_5, з метою одержання неправомірної вигоди, шляхом використання свого службового становища, вимагав від гр. ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 15 000 доларів США, за позитивне вирішення питання про проходження державної експертизи проекту землеустрою (виправлення недоліків проекту із зауваженнями) щодо відведення земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства загальною площею 62 га та затвердження вказаного проекту землеустрою і передачу цієї ділянки в оренду ОСОБА_6 та отримав за попередньою змовою з ОСОБА_5 24.05.2016 року приблизно о 14.55 год. 3500 доларів США в якості першої частини від загального розміру неправомірної вигоди та близько 11.00 год. 15.06.2016 року грошові кошти у сумі 11 000 доларів США в якості другої частини від загального розміру неправомірної вигоди.

В діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 3 статті 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто 13 год. 55 хв. 13.08.2016 року, з визначенням застави у розмірі 500 мінімальних заробітних плат у сумі 689 000 грн.

Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_4, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Крім того, враховуючи серйозність висунутої підозри ОСОБА_4, що свідчить про велику суспільну небезпеку кримінального правопорушення у вчиненні якого останній підозрюється, тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його вини, особу підозрюваного його соціальні зв'язки, а тому слідчий суддя вважає, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду. Також слідчим суддею встановлено існування і інших ризиків, а саме: можливість знищення, схову грошових коштів частина з яких органом досудового розслідування не вилучена, їх місцеперебування підозрюваним не вказане; можливість підозрюваним впливати на свідків та іншого підозрюваного, оскільки останні під час розгляду в суді не допитані. Крім того, підозрюваний, маючи можливість вільного пересування та контактів, може визначати з іншим учасником спільний план заходів надання свідчень у провадженні, в тому числі можливість повідомляти неправдиві дані щодо власних дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

Заслухавши доповідача, в дебатах підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України.

Дана підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового слідства доказах, які під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були обєктивно дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та щодо їх допустимості та узгодженості між собою сумнівів у колегії суддів не викликає.

До того ж колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

Ураховуючи серйозність висунутої проти ОСОБА_7 підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також беручи до уваги дані про особу підозрюваного та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду міг з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а у звязку з тим, що не всі грошові кошти вилучені, їх місце перебування підозрюваним не вказане, підозрюваний може знищити або сховати їх, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також може впливати на свідків та іншого підозрюваного, а тому не буде виконувати покладені на нього процесуальні обовязки.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад пять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.При цьому колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливість незаконно впливати на іншого підозрюваного та свідків.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Крім того, відмовляючи апелянту у задоволенні його апеляційної скарги колегія суддів враховує обставини, визначені у ст. 178 ч. 1 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоровя та репутацію.

Так, підозрюваний ОСОБА_4 хоч і має позитивні характеристики, наявність утриманців, однак, останній підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корупційного злочину, за вчинення якого відповідно до чинного законодавства передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку, що перебуваючи під домашнім арештом або особистому зобов'язанню, останній не буде обмежений від вільного спілкування, а тому ризик передбачений п.п. 2, 3 ст. 177 КПКК України не буде забезпечений.

Окрім того, останній через тяжкість оголошеної підозри та наявних у справі доказів, зможе з метою уникнення відповідальності вчинити спроби на ухилення від органу досудового слідства та суду.

Таким чином, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування по відношенню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків і надасть йому змогу незаконно впливати на іншого підозрюваного та свідків для формування тверджень обраної ним по кримінальному провадженню правової позиції або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції не було доведено наявність ризиків для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, проживає з сімєю та не має на меті переховуватися від слідства та суду не є підставами для зміни запобіжного заходу, а також не зменшують ризиків неналежної процесуальної поведінки з боку підозрюваного, є його позицією, яку колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, суспільну важливість об'єкту посягання, наслідки такого посягання, а також характер та обставини протиправних дій, в яких він підозрюється.

За вказаних обставин слідчий суддя цілком обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки під час розгляду клопотання встановлені обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України та забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обовязків, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Так, у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував і дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_4 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які захисник посилається в апеляційній скарзі.

Крім того,як встановлено колегією суддів, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного корупційного злочину.

Під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, слідчим суддею встановлено виключний випадок про те, що передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави не здатний забезпечити підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Так, про існування виключного випадку об'єктивно свідчать великий розмір неправомірної вигоди, участь групи осіб, про що свідчать оголошена підозра ОСОБА_5 та ОСОБА_4, наявність працездатних членів сім'ї, наявність в учасників автомобілів, коштовних речей та прекрас, велика кількість грошових коштів, що вилучена у кримінальному провадження, а тому згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя правильно визначив заставу при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір якої становить пятсот розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом станом на 1 січня 2016 року.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177-178 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.06.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на 60 днів, з 13.55 год. 15 червня 2016 року до 13.55 год. 13 серпня 2016 року без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2