Вирок № 61909298, 11.10.2016, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/977/16-к

Провадження № 1-кп/342/105/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Федів Л.М.,

за участю прокурора Вівчарук Л.В.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090150000128 від 04.06.2016 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не одруженого, не працюючого, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, раніше не судимого,

за ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Злочин вчинив при таких обставинах:

04 червня 2016 року близько 03 години 30 хвилин водій ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, керуючи автомобілем марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 90 км/год., що перевищує максимальну допустиму швидкість руху в населеному пункті, рухався по вул. Шевченка, в с. Торговиця, Городенківського району, Івано-Франківської області, в напрямку с. Топорівці, Городенківського району, Івано-Франківської області. При цьому в салоні даного автомобіля перебував пасажир ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, жит. АДРЕСА_2. Рухаючись по вищевказаній вулиці, біля будівлі Торговецького НВК водій ОСОБА_1, перевищуючи допустиму в населеному пункту швидкість руху, проявив неуважність, не передбачаючи при цьому можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини дороги в ліво на тротуар, де допустив зіткнення з електричною опорою № 106. При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3., де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 2.9. а), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.4. який вказує, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

У результаті порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо- торакоабдомівнальної травми, забою головного мозку важкого ступеня, крововиливу під оболонки головного мозку та мозкову речовину, перелому кісток склепіння та основи черепа, двобічної отореї, моторної афазії, двобічного після травматичного середнього отиту, стану після спленектомії, забою грудної клітки, стану після дренування лівої плевральної порожнини, забою м'яких тканин голови, двобічної пневмонії яка ускладнилась гнійно- легеневим синдромом та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, та вважає недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого та дослідив дані, які характеризують його особу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 03.06.2016 року, біля 23 години ночі, поїхав на автомобілі, марки «Renault Megane», синього кольору у бар, що у с.Торговиця. Приїхавши у бар він зустрів там ОСОБА_2. Разом посідивши, вони випили на кожного по 2 по 0,5 л. пляшки пива. Після чого, близько 2 години ночі, разом із ОСОБА_2 сіли у автомобіль, марки «Renault Megane» і поїхали на сільський стадіон, де зустріли своїх хлопців - односельчан. Погравши трохи м'яча, знову сіли у автомобіль і поїхали додому. За кермом був він - ОСОБА_3, а ОСОБА_2 сидів поруч на передньому сидінні. Рухаючись по вулиці Шевченка, що в селі Торговиця, перевищив дозволену швидкість, їхав 90км./год., проявив неуважність та не врахував дорожню обстановку, виїхав за межі проїзної частини дороги вліво на тротуар, так як їх занесло на повороті, де врізався в електричну опору. Зазначив, що керував автомобілем на підставі генеральної довіреності. Після того, як вони врізались у стовп, підбігли хлопці, які були неподалік і допомогли йому вилізти з автомобіля. Пізніше витягли ОСОБА_2. Щиро розкаюється у вчиненому, запевнив, що більше такого не повториться. Вказав, що на даний час потерпілий до нього не має претензій, він попросив у нього вибачення, допомагав у лікуванні, часто відвідував ОСОБА_2 у лікарні. Просить суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник, матір ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, подали заяву в якій просять розгляд справи проводити без їх участі. В заяві вказали, що будь-яких претензій майнового та морального характеру до ОСОБА_1 не мають. Зазначили, що ОСОБА_1 відшкодував їм матеріальні витрати пов'язані із лікуванням ОСОБА_2. Просять ОСОБА_1 суворо не карати.

Згідно вимог ст. 325 КПК України вирішено провести судовий розгляд у відсутності потерпілого. При цьому суд приймає до уваги те, що цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені злочину доведена повністю. Він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Його дії за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також роз'яснення, що містяться п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Відповідно до яких, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вивченням особи обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, є молодою людиною, до відповідальності притягається вперше, негативно ставиться до скоєного, не перебуває на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Городенківської ЦРЛ.

Також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, вину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілому.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілого та його законного представника, які, в поданій суду заяві, вказали, що будь-яких претензій майнового та матеріального характеру до ОСОБА_1 не мають, просять суд суворо обвинуваченого не карати. Позицію прокурора, що виправлення ОСОБА_1 можливе і без реального відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України та покладення на нього певних обов'язків передбачених ст.76 КК України.

Таким чином суд прийшов до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи винного, поведінку обвинуваченого після ДТП, який щиро розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом'якшуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання у виді позбавлення волі, тобто при обранні міри покарання слід застосувати ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням та згідно ст. 76 КК України покласти на нього певні обов'язки, що є необхідним і буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Питання про речові докази та питання витрат на залучення експерта суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік .

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк - 2 (два) роки.

У відповідності до вимог ст.76 КК України, під час іспитового строку, покласти на засудженого обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Цивільний позов не заявлявся.

Речовий доказ: автомобіль марки «Renault Megane», синього кольору, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні в ОСОБА_1 залишити ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави вартість витрат за проведення судової авто технічної експертизи №4.2-495/16 від 20.07.2016 року в сумі 879,60 грн. на розрахунковий рахунок № 31112115700002, код класифікації доходу 24060300, отримувач коштів: управління Державної казначейської служби України у м.Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області, код банку отримувача 836014.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Федів Л.М.