Ухвала суду № 61907364, 26.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

26 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати доходів, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2015 року вищезазначений позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення голови правління публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» (далі ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК») від 10 квітня 2015 року № 62 «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»» в частині застосування його до ОСОБА_4; визнано незаконним та скасовано наказ голови правління ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 22 червня 2015 року № 2353-к; поновлено ОСОБА_4 на посаді головного економіста відділу документарного бізнесу головного управління корпоративного бізнесу ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»; стягнуто з ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 тис. 752 грн 74 коп. (без урахування утримання податків та інших обов᾿язкових платежів на користь держави); стягнуто з ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на користь ОСОБА_4 4 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати (доплату) за виконання обов᾿язків тимчасово відсутнього начальника відділу документарного бізнесу головного управління корпоративного бізнесу ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» у розмірі 4 тис. 309 грн 70 коп.; стягнуто з ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на користь ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв᾿язку із затримкою строків виплати у розмірі 3 тис. 450 грн 31 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на користь ОСОБА_4 4 тис. грн на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката та 164 грн 2 коп. на відшкодування витрат, пов᾿язаних із залученням свідка, а всього - 4 тис.164 грн 2 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2015 року в частині визнання незаконним та скасування рішення голови правління ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 10 квітня 2015 року № 62 «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» в частині застосування його до ОСОБА_4 скасовано і відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року касаційні скарги ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_4 відхилено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 листопада 2015 року в частині, яка не скасована рішенням апеляційного суду, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення голови правління ПАТ КБ «ПравексБанк» від 10 квітня 2015 року № 62 «Про скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «Правекс-Банк» в частині застосування його до ОСОБА_4 та залишення в силі в цій частині рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року, 25 вересня 2013 року, 15 червня 2016 року.

Одночасно із заявою про перегляд судових рішень ОСОБА_4 подано клопотання про звільнення її від сплати судового збору з урахуванням її майнового стану.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій <http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/print1446651538270982> цієї статті.

Перевіривши наведені в клопотанні доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає за можливе на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання заяви про перегляд зазначених судових рішень з урахуванням майнового стану заявника.

Разом з тим, перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення голови правління ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» від 10 квітня 2015 року № 62 «Про проведення скорочення штату та зміну істотних умов праці для деяких працівників ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції виходив з того, що до виняткових повноважень власника належить проведення заходів щодо зміни організації виробництва та праці.

Разом з тим у справі, судове рішення в якій надане як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року) судами розглянуто позов про поновленні на роботі. Вказаним рішенням встановлено незаконність звільнення ОСОБА_4 з роботи за пунктом 6 статті 36 КЗпП України, оскільки у відповідача мали місце не зміна істотних умов праці у відповідності до наказу від 21 грудня 2010 року за № 1409 та відмова працівника на продовження роботи в нових умовах, а створення іншого підрозділу шляхом реорганізації інших структурних підрозділів і намагання відповідача звільнити позивачку без дотримання порядку, передбаченого законом у таких випадках. Рішенням від 25 вересня 2013 року судами вирішено спір про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу при звільненні та відшкодування моральної шкоди. При цьому визнано незаконним звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України оскільки звільнення відбулося з порушенням вимог закону - йому не були запропоновані наявні у відповідача вакантні посади які він міг обіймати та на час його звільнення з посади, яку він обіймав, вона скорочена не була.

Отже, у справі про перегляд якої подано заяву та у справах, судові рішення в яких надані заявником для порівняння, наявні різні предмет, підстави позову, встановлено різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів та передав справу на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2016 року.

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати доходів, відшкодування моральної шкоди до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк