Ухвала суду № 61907334, 19.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Коротких О.А., Терлецького О.О., -

розглянувши заяву представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд відповідно) - Горобця Дмитра Григоровича про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 22 березня

2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 червня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Уповноважена особа Фонду через представника звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 КАС.

У заяві представник Уповноваженої особи Фонду посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України від 23 лютого

2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтей 213, 214 КАС.

На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 16 та 30 березня, 7 квітня, 2 червня 2016 року (справи №№ К/800/7081/16, К/800/8728/16, К/800/9527/16, К/800/45816/15, К/800/51714/15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом зазначених норм права.

Так, в оскаржуваному рішенні касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що підстави для визнання договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та банком, нікчемним відсутні. Відповідач не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Водночас у наданих на порівняння рішеннях суду касаційної інстанції

від 2 червня 2016 року, цей суд, з'ясувавши обставини справи, зазначив, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про нікчемність укладеного позивачем правочину, тому правомірно не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень від 2 червня 2016 року в яких додано до заяви.

Що стосується неоднакового застосування судом касаційної інстанції, на думку заявника, норм статей 213, 214 КАС, то аналіз оскаржуваного судового рішення та ухвал Вищого адміністративного суду України від 16, 30 березня і 7 квітня 2016 року, на які посилається заявник, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм процесуального права, оскільки прийняття різних процесуальних рішень зумовлено різними обставинами, викладеними у поданих касаційних скаргах, з яких виходив суд при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.А. Коротких

О.О. Терлецький