Ухвала суду № 61907256, 06.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1883/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

06 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Тарасенко А.М.,

за участю:

представника позивача: Томенка Р.В.,

представника відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Вінницькій області: Черпітяк О.В.

представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області : Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, відповідно, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області просить суд відмовити в задоволенні позову з інших підстав, а Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС України у Вінницькій області відмовити в позові з іншою мотивувальною частиною, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представники відповідачів (апелянтів) в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідачів та просив суд залишити їх без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, судовими рішеннями, які набрали законної сили, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Поділляагротранс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зокрема:

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року в адміністративній справі № 2а/0270/708/11, залишеною без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року та Вищого адміністративного суду України від 29.04.2014 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Поділляагротранс» бюджетну заборгованість з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 290 650 грн., за червень 2010 року в розмірі 246 004 грн. Загальна сума складає 536 654 грн.;

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 у справі № 2а/0270/1967/11, яка залишена без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 та Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Поділляагротранс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 299 868 грн.;

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2012 у справі № 2а/0270/813/12, яка залишена без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 та Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 7823 грн. за жовтень 2010 року в розмірі 325 183 грн., за листопад 2010 року в розмірі 460 461 грн., за грудень 2010 року в розмірі 190 703 грн. Загальна сума складає 2 028 904 грн.;

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі № 2а/0270/5044/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 та Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 357 731 грн., за лютий 2011 року в розмірі 146 323 грн., за березень 2011 року в розмірі 225 821 грн., за квітень 2011 року в сумі 47 508 грн. Загальна сума складає 777 383 грн.;

Згідно з приписами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.12 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу наведених норм випливає, що з набранням чинності ПК України у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст. 200 ПК України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання вищевказаних судових рішень бюджетне відшкодування ПДВ на користь позивача здійснено органом Державного казначейства України 26.02.2015 року.

Натомість у зв'язку з несвоєчасним виконанням вищезазначених рішень про стягнення податку на додану вартість позивачем самостійно нарахована пеня в сумі 1 376 464,10 грн.

Відповідно до меморіального ордеру № 539 від 21.12.2015 органом Державного казначейства України здійснено виконання судового рішення по адміністративній справі за №802/1883/15-а та відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Поділляагротранс» пеню у розмірі 1 376 464,10 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначене перерахування коштів було здійснене до винесення ухвали Вищого адміністративного суду про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.12.2015 року відкрито касаційне провадження та зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 у справі №802/1883/15-а до закінчення розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Надаючи оцінку обставинам щодо відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача пені у розмірі 1 376 464, 10 грн., суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. При цьому, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Предметом позову є та конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка випливає із спірного матеріального публічно-правового відношення, та з приводу якої адміністративний суд має прийняти рішення.

Крім того, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Санофі-Авентіс Франція» до Міністерства охорони здоров'я України, треті особи - Державне підприємство «Державний фармакологічний центр Міністерства охорони здоров'я України», Відкрите акціонерне товариство «Фармак», Компанія «Мілі Хелскере Лімітед», Компанія «Новахім Індастріз Лімітед», про визнання протиправними та скасування рішень.

Зважаючи, що заявлені до стягнення кошти в сумі 1 376 464,10 грн. 21.12.2015 року були перераховані органом Державного казначейства України, на момент вирішення судом адміністративної справи предмет спору відсутній, оскільки суд може надавати правову оцінку та регулювати правовідносин, які існують фактично.

Отже, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів та з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваними рішеннями відповідача порушені його права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг відповідачів не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2016 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.