Ухвала суду № 61907053, 22.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

2-п/202/16

760/2273/16-ц

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

представника заявника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_3, про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року, в якому фактична дата ухвалення зазначена «2015 рік», в справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_3, про стягнення суми страхового відшкодування, яким стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 46 500,00 грн., пеня - 24 212,71 грн., 3% річних - 1 799,74 грн. та інфляційне збільшення боргу 22 227,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

Заява мотивована тим з урахуванням пояснень представника в судовому засіданні, що відповідач не погоджується із розрахунком пені, який присуджено до стягнення. Крім того, вважає, що суд неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ч.2 ст.625 ЦПК України. Окремо акцентував увагу суду на тому, що апеляційна інстанція неправильно вирішила питання по поданій апеляційній скарзі на вищезазначене рішення суду. Оскільки воно взагалі не є заочним, тому що представник відповідача був присутнім в одному із засідань, що в подальшому унеможливлює ухвалення заочного рішення. Такого посилання немає і в самому рішенні, ні в його тексті, ні в роз`ясненому порядку оскарження. Єдине посилання - це одне речення про ст.ст.224-226 ЦПК України, яке представник взагалі вважав опискою.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 232 ЦПК України передбачено імперативне правило, згідно якому заочне рішення може бути скасовано судом за заявою відповідача, при чому закон вимагає наявності двох складових одночасно: відповідач не з`явився в судове засідання з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень ст.74 ЦПК України шляхом направлення кореспонденції на адресу свого місцезнаходження (а.с.25, 34)

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості надати контррозрахунок пені, в разі незгоди із тим, який був представлений позивачем.

Щодо застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.625 ЦПК України, то суд враховує останню правову позицію ВСУ, висловлену в постанові від 01.06.2016 у справі №6-927цс16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 231, 232 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_3, про стягнення суми страхового відшкодування,- залишити без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк