Постанова № 61906569, 04.10.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

2-а-211/16

760/1766/16-а

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

відповідача Давиденко А.Р.,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора патрульної служби 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Давиденка Артема Романовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову серії ПС2 №807713 від 20.01.2016 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_4 визнано винним за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 20.01.2016 він керуючи автомобілем КАМАЗ 65201, д.н.з.НОМЕР_1, здійснював доставку будівельних матеріалів на будівельний майданчик об`єкта «Будівництво житлового будинку №1» Комплексної забудови на вул. Полковника Потєхіна, 9 в м. Києві.

Позивач не заперечує той факт, що він в цей час заїхав на даному автомобілі в житлову зону, що було заборонено згідно Правил дорожнього руху України, проте, на його думку, це відбулося через наявність умов крайньої необхідності.

Так, позивач переконаний, що загальновідомий факт, що за цією адресою починаючи з грудня 2015 року відбуваються масові акції протесту з перекриття під`їзду автомобілів до будівельного майданчику.

Окремо позивач наголошує на тому, що він намагався фактично уникнути спричинення небезпеки, яка становила б загрозу громадському порядку, власності, права і свободам громадян.

Позивач стверджує, що імовірна небезпека вчиненого позивачем правопорушення за вказаних обставин не могла бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода є менш значною (взагалі відсутня), ніж відвернута шкода.

Відтак, робить висновок позивач, це і дало йому право заїхати в житлову зону (а.с.2-5)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач жодного разу в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В позові хоча і порушував питання про можливість виклику в судове засідання для підтвердження позовних вимог свідків, проте 30.09.2016 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності і винесенні рішення на підставі наявних доказів (а.с.62)

Відповідача та представник Департаменту патрульної поліції кожний окремо категорично заперечували проти задоволення позову, підкреслили, що позивач не заперечує той факт, що він допустив порушення Правил дорожнього руху України, більше того, в момент складання відповідної постанови він не заперечував своєї провини. Щодо «масових акцій протесту», пояснили, що по-перше, цей факт не є загальновідомим, по-друге, певні «заворушення» були, але вони й мали місце тому, що такі автомобілі мешканці не мали бажання пропускати на будівельний майданчик, а по-третє, ні про які умови крайньої необхідності мова йти не може. Це є нічим іншим як намагання позивача уникнути відповідальності (а.с.28)

Заслухавши відповідача та представника Департаменту патрульної поліції, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

В силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами, що 20.01.2016 о 14.30 годині позивач, керуючи автомобілем КАМАЗ 65201, д.н.з. НОМЕР_1, здійснив рух у житловій зоні, чим порушив п.26.2 «г» Правил дорожнього руху України.

20.01.2016 відповідачем ОСОБА_5 було виявлено зазначене та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, накладено стягнення в межах санкції даної статті (а.с.6)

Зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам закону, містить посилання на те, що позивачу було роз`яснено його права та запропоновано надати пояснення, проте, останній на місці не заперечував своєї провини.

Зазначені обставини не були спростовані під час розгляду справи. Так, суд погоджується із думкою позивача в тій частині, що відповідачі як суб`єкти владних повноважень в разі наявності заперечень проти позову, повинні надати докази на спростування позиції позивача. Проте, ті обставини, про які зазначає в позові сам позивач не є загальновідомими та такими, що не підлягають встановленню.

Сама по собі крайня необхідність також не є презумпцією, тим більше, доказуванню може підлягати з боку відповідача правильність обставин, викладених в постанові, відповідність їх фактичним обставинам справи, процедура розгляду справи, але аж ніяк ні ймовірна наявність небезпеки.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що мала місце небезпека, яка становила загрозу громадському порядку, власності, правам і свободам будь-яких громадян.

Те, що позивач зазначає, що він «був змушений зупинити автомобіль КАМАЗ в житловій зоні» через перешкоди з боку громадян району, не виключає його відповідальності за те, ому він в таку житлову зону взагалі заїхав.

Тим більше, стверджуючи про те, що з грудня 2015 року в районі будівельного майданчику відбуваються «затори» через невдовольства мешканцями будівництвом, незрозумілим залишається чому позивач на КАМАЗі взагалі туди поїхав, отже маючи на меті свідомо поставити себе в умови можливо крайньої необхідності?!

Суд критично оцінює ці доводи і погоджується із відповідачами, що за викладених обставин умови крайньої необхідності відсутні.

Згідно ст.ст.17, 18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода.

Згідно ч.1 ст.122 КУпАП відповідальність передбачена за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Так, сам позивач погодився з тим, що він допустив порушення п.26.2 «г» Правил дорожнього руху України - здійснення руху в житловій зоні.

Щодо умов наявності стану крайньої необхідності, то цей факт не знайшов підтвердження в ході розгляду справи.

Також суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, було дотримано вимог ст.251, 252, ч.2 ст.283 КУпАП.

Щодо поданої позивачем постанови суду по іншій справі, то вона не встановлює жодних презумпцій для даного конкретного позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 158-163, 171-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора патрульної служби 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Давиденка Артема Романовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. В разі відсутності осіб, які приймали участь у справі, - протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: В.С. Кицюк