Рішення № 61905950, 12.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/4994/16

Справа №760/12406/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

12 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПрАТ «СК «НОВА» про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просив стягнути з нього 16092,85 грн. матеріальних збитків спричинених пошкодженням автомобілю внаслідок ДТП та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.05.2016 року на Південному мосту в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Шкода», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіля «Мітсубіші», д/н. НОМЕР_6, під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобіля «Вольво», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.06.2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «НОВА».

За даними централізованої бази МТСБУ ПрАТ «СК «НОВА» з 05.05.2016 року фактично не веде господарської діяльності, не виконує покладені на неї обов'язки та МТСБУ виключило страхову компанію з повноправних членів та позбавило права на укладання договорів страхування ОСЦПВВНТЗ.

Отже, позивач позбавлений можливості виконати свої обов'язки перед страховиком з питань надання документів, забезпечити власні права та законні інтереси з отримання страхового відшкодування

Згідно звіту №87/06/16 від 21.06.2016 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4, з визначенні вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу встановлено, що величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого автомобіля «Мітсубіші», д.н. НОМЕР_6, з врахуванням ПДВ 20% та інших загально державних зборів складає 15134,85 грн.

Вартість наданих та сплачених позивачем послуг становить 800,00 грн., вартість відправлення телеграми запрошення відповідача на проведення дослідження становить 158,00 грн.

В добровільному порядку відповідач матеріальну шкоду позивачу не відшкодував, з урахуванням чого позивач просив позов задовольнити.

Представник позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Суд, врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27.03.92р.:

«Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них».

Згідно вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 4 п. 4 Постанови).

Судом встановлено, що 21.05.2016 року на Південному мосту в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «Шкода», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіля «Мітсубіші», д/н. НОМЕР_6, під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобіля «Вольво», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.06.2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_2 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «Шкода», д/н НОМЕР_1, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

П. 10 Постанови №4 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особи винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи. Така вартість може бути визначена експертним шляхом.

Законом України від 12.07.2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», визначено правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до положень ст. 7 Закону, проведення оцінки майна є обов'язковим є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно звіту №87/06/16 від 21.06.2016 року, складеного ФОП ОСОБА_5 встановлено, що величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ, з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, з врахуванням ПДВ 20% та інших загально державних податків і зборів (обов'язкових платежів), складає 15134,85 грн.

Вартість наданих та сплачених позивачем послуг ФОП ОСОБА_5, з визначення вартості матеріального збитку та виготовлення звіту становить 800,00 грн., вартість відправлення телеграми-запрошення відповідача на проведення дослідження склала 158,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 21.06.2016 року, квитанцією від 15.06.2016 року (а.с. 25).

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди становить 16092,85 грн.

За даними спеціалізованої бази МТСБУ, на дату заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «СК «НОВА», у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за діючим договором полісом АЕ №2729641, при цьому страхова компанія позбавлена права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 05.05.2016 року.

Враховуючи той факт, що ПрАТ «СК «НОВА» фактично не веде господарської діяльності, не виконує покладені на неї законом обов'язки, МТСБУ виключило страхову компанію з повноправних членів та позбавило права на укладання договорів страхування ОСЦПВВНТЗ, позивач позбавлений можливості виконати свої обов'язки перед страховиком з питань надання документів, забезпечити власні права та законні інтереси з отримання страхового відшкодування, а тому позивач просив стягнути матеріальну шкоду з відповідача ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст. 50 ЦК та з урахуванням приписів ст.ст. 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконання у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальності за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищено небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01.07.2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкода, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих, внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищевикладене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник і страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагає відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору,виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється права за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Згідно ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не обмежують право потерпілої особи на безпосереднє звернення до суду з вимогою виплати матеріального відшкодування з винної у ДТП особи, зокрема майнової шкоди, Завданої під час ДТП.

Входячи з викладеного, та враховуючи те, що ПрАТ «СК «НОВА» з 05.05.2016 року фактично припинено провадження страхової діяльності, збитки позивача мають відшкодуватись особою, яка її завдала, а саме відповідачем ОСОБА_2

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 матеріальних збитків спричинених пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 15134,85 грн., вартість витрат понесених за складання звіту в сумі 800,00 грн. та вартість відправлення телеграми-запрошення відповідача для проведення звіту 158,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору 551,20 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 22, 509, 511, 636, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27-30, 60, 61, 88, 164, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПрАТ «СК «НОВА» про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в сумі 15134,85 грн., вартість витрат понесених за складання звіту в сумі 800,00 грн. та вартість відправлення телеграми-запрошення відповідача для проведення звіту 158,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, судові витрати, які складаються з суми судового збору 551,20 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя