Постанова № 6190566, 23.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23.07.2009 р. № 2-а- 37711/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Васильєвої Г.В.

за участю представників сторін:

позивача Шевченко Г.М.,

відповідача - Курила В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Фірма Інтон " до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТОВ "Фірма Інтон", звернувшись до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №00000111800/00 від 10.04.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 10 квітня 2009 року начальником ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення № 00000111800/0, за якими було визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 2057,0 грн та штрафними санкціями на суму 1028,5 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення винесене на підставі акту документальної невиїзної перевірки № 1756/1800/21199750 від 31.03.2009 року. Вважав спірне повідомлення - рішення незаконним та таким, що порушує їх права та законні інтереси, виходячи з наступного: перевірка проводилась на підставі відомостей, викладених в акті перевірки дотримання податкового законодавства ТОВ «Альвейск-07»ДПІ у Маліновському районі м. Одеса, яким остання повідомила про те, що за результатами перевірки ТОВ «Альвейск-07»всі угоди та дані декларацій взнаються нікчемними на підставі відомостей з відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції про смерть керівника ТОВ «Альвейск-07»ОСОБА_3. В зв'язку з тим, що між позивачем та ТОВ «Альвейск-07»були господарські правовідносини, відповідач на підставі даних, викладених у акті перевірки ТОВ «Альвейск-07»визнав самостійно недійсними дані у податковій декларації з податку на додану вартість на суму 2057,0 грн. Відповідно до вимог діючого законодавства України відомості про суму податкового кредиту підприємства включають на підставі податкової накладної, які можуть видаватися підприємствами лише за умови наявності свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. На теперішній час у позивача і у ТОВ "Альвейск-07" не скасовано свідоцтво платника ПДВ, таким чином вони цілком правомірно включили вказані суми у суми податкового кредиту та відобразити валові витрати в податковій звітності. Відповідно ло статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У зв'язку з цим безпідставним та необґрунтованим є штучне вихоплювання з норми права або нормативного акту в цілому їх окремих частин та відповідне їх використання лише в такому вигляді. Нікчемність правочинну, на яку посилається Акт № 1756/1800/21199750 від 31.03.2009 року., з використанням ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, передбачає не лише поняття та легальні ознаки правочинну, який порушує публічний порядок, а й фактичні обставини, наявність яких лише й може надавати правові підстави для відповідного висновку. У зв'язку з вищезазначеним, вважав, що визначені податкові зобов'язання у податкових повідомлення-рішеннях є помилковими та незаконними, а зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає перегляду та скасуванню повністю.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, надала аналогічні пояснення та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного суду не визнав, надав суду пояснення, позиція яких повністю співпадає з викладеною в письмових запереченнях, де зазначив, що перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ „Альвейск - 07", код 35406333, встановлено наступне: на підставі рахунку фактури №121 від 17.04.2008р. ТОВ «Фірма Інтон»отримав від ТОВ „Альвейск - 07" наступні документи: накладна № 1804083 від 18.04.08, податкова накладна № 1704083 від 18.04.08 на суму 4416,0 грн., в т.ч. ПДВ 736,0 грн. На підставі рахунку фактури №134 від 23.04.2008р. ТОВ «Фірма Інтон»отримав від ТОВ „Альвейск - 07" наступні документи: накладна № 2404082 від 24.04.08, податкова накладна № 23.04.081 ВІД 23.04.08 на суму 4500,0 грн., в т.ч. ПДВ 750,0 грн. На підставі рахунку фактури №141 від 05.05.2008р. ТОВ «Фірма Інтон»отримав від ТОВ Альвейск - 07" наступні документи: накладна № 05050813 від 05.05.08, податкова накладна № 05050813 ВІД 05.05.08 на суму 3426,0 грн., в т.ч. ПДВ 571,0 грн. Станом на 31.05.2008 заборгованість за розрахунками з ТОВ „Альвейск - 07" становить 0,0 грн. За період з 01.04.2008 по 31.05.2008 отримано послуг на суму 12342,0грн., розрахунки на 12342,0грн Станом на 31.05.2008р. заборгованість відсутня. Також в ході вжитих заходів було отримано інформацію від ДПІ у Маліновському районі м. Одеси та встановлено, що згідно електронних відомостей від відділу державних реєстраторів Одеської міської Ради з 26.03.2008 директором ТОВ „Альвейск - 07" зареєстрований ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1). Відповідно до отриманої інформації від Другого Маліновського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер, про що є актовий запис від 01.02.2008 року за №1128. Крім того, за даними бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», декларації з ПДВ, уточнені розрахунки до них за вищезазначений період підписані ОСОБА_3 та прийняті ДПІ у Маліновському районі м. Одеси до відома. Таким чином, декларації з податку на прибуток та ПДВ, надані до ДПІ у Маліновському районі м. Одеси та дані наведені у цих деклараціях не відповідають вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зі змінами та доповненнями, а саме декларації заповнені таким контролюючим органом як неподаткові декларації. Невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість при тому, що контрагент ТОВ „Альвейск - 07", а саме ТОВ „Фірма Інтон", отримало податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток у частині податкового кредиту сформованих за рахунок ТОВ „Альвейск - 07". Це свідчить, що відбувся правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, вочевидь є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд, дійшов наступного висновку:

31.03.2009 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова складено акт документальної невиїзної перевірки № 1756/1800/21199750.

10 квітня 2009 року начальником ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова на підставі вищезазначеного акту було винесено податкове повідомлення - рішення №00000111800/0, за якими було визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 2057,0 грн та штрафними санкціями на суму 1028,5 грн.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств "до складу валових витрат включаються будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст,5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств " зазначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи підставі рахунку фактури №121 від 17.04.2008р. ТОВ «Фірма Інтон»отримав від ТОВ „Альвейск - 07" наступні документи: накладна № 1804083 від 18.04.08, податкова накладна № 1704083 від 18.04.08 на суму 4416,0 грн., в т.ч. ПДВ 736,0 грн.

На підставі рахунку фактури №134 від 23.04.2008р. ТОВ «Фірма Інтон» отримав від ТОВ „Альвейск - 07" наступні документи: накладна № 2404082 від 24.04.08, податкова накладна № 23.04.081 від 23.04.08 на суму 4500,0 грн., в т.ч. ПДВ 750,0 грн.

На підставі рахунку фактури №141 від 05.05.2008р. ТОВ «Фірма Інтон» отримав від ТОВ Альвейск - 07" наступні документи: накладна № 05050813 від 05.05.08, податкова накладна № 05050813 від 05.05.08 на суму 3426,0 грн., в т.ч. ПДВ 571,0 грн.

Відповідно до пп.7.2.8 п.7.2ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна та такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тому суд вважає, що позивач обґрунтовано відніс до валових витрат зазначені кошти від господарської діяльності в даному періоді. Оскільки це підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Також, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 ст. 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Відповідачем, при використанні терміну «нікчемний правочин», не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів пра-вомірність прийнятого ними спірного рішення.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних oci6, прав та інтересів юридичних oci6 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оргaнів місцевого самоврядування, їхніх посадових i службових ociб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у cnoci6, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням вcix обставин справи. При розгляді даної справи судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте без належного обґрунтування та не на підставах, передбачених чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 6 - 14, 157, 160 -163, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Фірма Інтон " до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №00000111800/00 від 10.04.2009 року..

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28.07.2009 року .

Суддя І.С.Чалий