Постанова № 61905532, 05.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/2723/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сичук М.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

05 жовтня 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Начальника управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області Чернілевського Ігоря Олександровича до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом щодо визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення № 122 від 05.02.2016 року Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог начальника управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області Чернілевського Ігоря Олександровича відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила її задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, актом обстеження прибережно - захисних смуг водних об'єктів здійсненим головним інспектором КП ВМР «Муніципальна поліція» Олексюком В.В. встановлено, що на березі р. Південний Буг в 5-6 метрах від води розташована дерев'яна бесідка, збудована працівниками «Держрибохорони» без відповідних дозвільних та погоджувальних документів.

За результатами акту головним інспектором КП ВМР «Муніципальна поліція» Олексюком В.В. складено протокол від 25.01.2016 року серії ОН № 000069 яким встановлено, що начальником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області Чернілевським І.О. порушено п. 6.15,7 (14) «Правил благоустрою міста Вінниці», а саме встановлено, що начальник Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області Чернілевський І.О., усвідомлюючи свої протиправні дії, як посадова особа, умисно не вжив заходів, щодо демонтажу дерев'яної бесідки, розташованої на прибережно - захисній смузі р. Південний Буг, збудованої працівниками вказаного підприємства без відповідних дозвільних та погоджувальних документів.

Як вбачається з акту відмови від надання письмового пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення, яке вноситься до протоколу і засвідчується підписом зазначеної особи від 25.01.2016 року складеного головним інспектором КП ВМР «Муніципальна поліція» Олексюком В.В. під час складання адміністративного протоколу серії ОН № 000069 від 25.01.2016 року позивач відмовився надавати письмове пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП України за порушення п.6.15.7 (4) «Правил благоустрою міста Вінниці».

Згідно рекомендованого повідомлення від 29.01.2016 року позивача повідомлено про дату та час розгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення відповідальність, за яке передбачена ст. 152 КУпАП України.

На підставі вказаного вищевказаного протоколу 05.02.2016 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради прийнято постанову № 122, якою встановлено, що Начальник «Держрибохорони» Чернілевський І.О., усвідомлюючи протиправний характер своєї дії, умисно не вжив заходів, щодо демонтажу дерев'яної бесідки, розташованої на прибережно - захисній смузі р. Південний Буг, збудованої працівниками вказаного підприємства без відповідних дозвільних та погоджувальних документів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП - порушення правил благоустрою території населеного пункту, а саме: п.п. 6.15.7(4) «Правил благоустрою міста Вінниці» і посягнув на встановлений громадський порядок.

Судом першої інстанції, в ході розгляду даної справи були також допитані головний інспектор КП ВМР «Муніципальна поліція» Олексюк В.В., який складав протокол від 25.01.2016 року за вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП України за порушення позивачем п. 6.15.7(4) «Правил благоустрою міста Вінниці» та свідок правопорушення ОСОБА_6, які повністю підтвердили обставини встановлені у протоколі від 25.01.2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення підтверджені належними та допустимими доказами, які в своїй сукупності вказують на те, що постанова про адміністративне правопорушення є законною, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та зважає на таке.

За змістом ч. 1 ст.9 та ст.10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків,висновком експерта,речовими доказами,показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису,утому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 152 КУпАП, ознаками адміністративного правопорушення є порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до оскаржуваної постанови про вчинення адміністративного правопорушення єдиною підставою для винисенння останньої зазначено протиправність характеру дій начальника «Держрибохорони» Чернілевського І.О., який усвідомлюючи їх, умисно не вжив заходів, щодо демонтажу дерев'яної бесідки, розташованої на прибережно - захисній смузі р. Південний Буг, збудованої працівниками вказаного підприємства без відповідних дозвільних та погоджувальних документів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП - порушення правил благоустрою території населеного пункту, а саме: п.п. 6.15.7(4) «Правил благоустрою міста Вінниці» і посягнув на встановлений громадський порядок.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП становлять дії, що полягають в порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержання правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою. Об'єктивна сторона правопорушення, полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Тобто, в даному випадку, об'єктивною стороною вказаного правопорушення є порушення позивачем п. 6.15.7 (4) "Правил благоустрою міста Вінниці", який передбачає, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водоймищ та на островах забороняється : будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач гаражів та стоянок автомобілів.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, з огляду на таке.

Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України 17.08.2000 № 507, чітко визначено, що споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, які включають всі види робіт, що проводяться при зведенні споруди (будівлі) на місці будівництва.

До монтажних робіт можна віднести роботи, які виконуються із застосуванням головних деталей (монтаж залізобетонних конструкцій, силової електропроводки, ліфтів і т.д.).

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що дерев'яна бесідка, розташована на прибережно - захисній смузі р. Південний Буг не є спорудою в розумінні положень ст. 152 КУпАП. Належних і допустимих доказів протилежного представником відповідача суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України визначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо законності постанови про адміністративне правопорушення № 122 від 05.02.2016 року, винесеної Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про притягнення Чернілевського І.О. до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 1700 грн., необґрунтованими, оскільки прийнявши постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та піддавши його адміністративному стягненню, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не встановила та не визначила ознаки об'єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Начальник управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області Чернілевський Ігор Олександрович до Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення змінити.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги начальника управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області Чернілевського Ігоря Олександровича задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 122 від 05.02.2016 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради про притягнення Чернілевського Ігоря Олександровича до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2016 року.

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.