Ухвала суду № 61905365, 05.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/11450/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Антонюк В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

05 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Кундеуса С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Дії Департаменту праці і соціального захисту. населення Вінницької міської ради щодо невиплати ОСОБА_2 різниці у компенсаціях в розмірі 15 мінімальних заробітних плат у зв'язку із встановленням їй 2-групи інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано протиправними та зобов"язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу різниці у компенсаціях, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв'язку із встановленням їй 2-групи інвалідності відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати з урахуванням виплачених відповідачем сум. В іншій частині позову відмовлено.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2016 року було задоволено касаційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту. населення Вінницької міської ради та скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задоволити.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-категорії, що підтверджується посвідченням.

Позивачці встановлено 3 групу інвалідності відповідно до довідки МСЕК №019313 від 27.04.2000 року.

Довідкою МСЕК №696403 від 13.12.2011 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності, яка пов'язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно листа Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради від 1 березня 2013 року № Б-08-1632 позивачу за її зверненням від 4 лютого 2013 року нарахована різниця у компенсаціях у зв'язку із встановленням інвалідності вищої групи в розмірі 94,80 гривень. Розмір виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 (далі - постанова № 836).

ОСОБА_2, вважаючи що у зв'язку із встановленням їй інвалідності вищої групи вона має право на отримання різниці у компенсаціях в розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, а не постановою № 836, звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що положеннями Законів України «Про державний бюджет України на 2012 рік» та «Про державний бюджет України на 2013 рік» передбачено встановлення розмірів компенсацій згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Приписами частини 1 статті 48 Закону № 796-XII передбачалося, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.

У відповідності до частин 2, 3 статті 48 Закону № 796-ХІІ у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

Згідно з частинами 6, 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Статтею 62 Закону № 796-ХІІ роз'яснено порядок застосування цього Закону, де визначено, що застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності..

Відповідно до положень статті 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Як зазначено у листі Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради від 1 березня 2013 року № Б-08-1632 різниця у компенсаціях у зв'язку із встановленням інвалідності вищої групи в розмірі 94,80 гривень позивачу була нарахована за її зверненням від 4 лютого 2013 року.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 6 грудня 2012 року № 5515-VI (далі - Закон № 5515-VI) установлено, що у 2013 році норми і положення статті 48 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Тобто, в даному випадку, визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян на 2013 рік делеговано саме Кабінету Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір одноразової компенсації установлено, зокрема, інвалідам II групи - 284,40 гривень та інвалідам ІІІ групи - 189,60 гривень.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 №4 "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39,48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" судам необхідно звертати увагу на те, що у разі наявності колізій між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той із них, який прийнято пізніше.

Статтею 116 Конституції України передбачено, що забезпечення політики у сфері соціального захисту населення, фінансової політики та розробка проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а згідно із ст. 117 Конституції України постанови і розпорядження КМУ в межах його компетенції є обов'язковими для виконання.

Як встановлено судовою колегією в ході апеляційного розгляду даної справи отримавши ІІ групу інвалідності в грудні 2011 року, що засвідчується довідкою МСЕК №696403 від 13.12.2011 року, вперше позивач звернулась до відповідача щодо виплати їй різниці у компенсаціях у зв'язку із встановленням інвалідності вищої групи лише 04.02.2013 року.

В повторному листі до відповідача позивач наголошує, що довідка МСЕК № 019313 від 27.04.2000 року про встановлення ІІІ-ї групи інвалідності та довідка МСЕК № 696403 від 13.12.2011 року про встановлення ІІ-ї група інвалідності, нею були подані до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради саме 04.02.2013 року.

Вказаний факт, позивачем в судовому засіданні не заперечувався.

Таким чином, з правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України випливає, що у період звернення ОСОБА_2 до відповідача, а саме 04.02.2013 року, норми і положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовувались у порядку та розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"..

Разом з тим, відповідно до ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" забезпечення виконання державних програм соціального захисту постраждалих внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС відноситься до делегованих повноважень органів державної влади органам місцевого самоврядування.

Стаття 67 зазначеного Закону регламентує, що держава фінансує в повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в Закону України про Державний бюджет.

Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради діяв без порушень законодавства та в межах передбачених повноважень, виплативши одноразову грошову компенсацію позивачу у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік".

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Однак, порушення вимог закону рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для його скасування, оскільки обов'язковою умовою визнання його протиправним та скасування є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів ним рішенням чи дією.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак останній правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 жовтня 2016 року.

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.