Постанова № 61905225, 05.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1622/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року ПП «Геліос-Ван» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066.

Позов обґрунтовувало тим, що митним органом неправомірно не визнано у поданій підприємством митній декларації №500060006/2016/004387 митну вартість товару за ціною Контракту від 09.11.2015р. №2015А-610, укладеного між ПП «Геліос-Ван», як покупцем, та «SHANGHAI SHUOLI CO. LTD», як продавцем, оскільки митна вартість товару підтверджена наданими декларантом відповідними документами. Позивач вважає, що митним органом не доведено наявності обґрунтованих підстав вважати, що ПП «Геліос-Ван» заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно її визначено. Також, позивач посилався на те, що Одеською митницею ДФС не виконано вимог ч.4 ст.57 Митного кодексу України щодо проведення консультацій з декларантом щодо обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2016р. позов ПП «Геліос-Ван» задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ПП «Геліос-Ван» залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що зазначаючи в оскаржуваній постанові про відсутність розбіжностей в поданих ПП «Геліос-Ван» до митного оформлення документах, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача, що:

- у інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016р. та специфікації від 23.11.2015р. №1 вказано, що поставка товару здійснюється за умови 100% передплати, тоді як згідно коносаменту від 25.01.2016р. №ZIMUNNJ1040763 товар прийнято до перевезення 25.01.2016р., а передплата здійснена лише 11.03.2016р. згідно платіжного доручення №100, що не відповідає умовам інвойсу та специфікації;

- у наданому для митного оформлення коносаменті зазначено «Freight prepaid», тобто вартість фрахту передплачена, але інвойс щодо вартості перевезення №ВА081134 виставлено лише 03.02.2016р., тобто через 9 днів після відправлення товарів, а передплату по ньому здійснено лише 11.03.2015р. згідно платіжного доручення №101, що не відповідає зазначеному у коносаменті «Freight prepaid».

Апелянт посилається на те, що зазначені обставини виключали можливість перевірки митними органами числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи, встановленні статтею 53 МК України, додаткові документи та відомості, яких ПП «Геліос-Ван» не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 09.11.2015р.. між ПП «Геліос-Ван», як Покупцем, та Компанією «SHANGHAI SHUOLI CO. LTD», як Продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів №2015А-610, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари (столовий посуд та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна і умови оплати яких, зазначаються в Інвойсах (рахунок Продавця) і Специфікаціях (замовлення Покупця) до даного Контракту.

На виконання умов вказаного Контракту та відповідно до інвойсу №SLV15-610A від 23.01.2016р., Компанія «SHANGHAI SHUOLI CO. LTD» поставила на користь ПП «Геліос-Ван» посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неграновані: кухлі - 158640 шт., торгівельна марка «HELIOS», виробник SHANGHAI SHUOLI CO. LTD (товар №1); посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: кухлі - 30480 шт., торгівельна марка «HELIOS», виробник SHANGHAI SHUOLI CO. LTD (товар №2).

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару позивачем 23.03.2016р. до Одеської митниці ДФС надано митну декларацію №500060006/2016/004387, в якій митну вартість товару визначено за першим методом (ціною договору) та вказано на рівні 0,62 дол. США/кг (0,139 дол. США/шт.) - товар №1; 0,67 дол. США/кг (0,163 дол. США/шт.) - товар №2.

Апеляційний суд встановив, що для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією подано коносамент №UAOSS228 від 09.03.2016рр., коносамент №ZIMUNNJ1040763 від 25.01.2016р., міжнародну автомобільну накладну (СМR) №6431 від 22.03.2016р., міжнародну автомобільну накладну (СМR) №7166 від 22.03.2016р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №ВА081134 від 03.02.2016р., банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати товару №100 від 11.03.2016р., банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-едиційних послуг №101 від 11.03.2016р., прайс-лист виробника товару б/н від 01.11.2015р., інвойс №SLV15-610A від 23.01.2016р., пакувальний лист №SLV15-610A від 23.01.2016р., навантажувальний документ №0034 від 21.03.2016р., специфікацію №1 від 23.11.2016р., зовнішньоекономічний контракт з виробником товару №2015А-610 від 09.11.2015р., контракт на перевезення №290115 від 29.01.2015р., інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2761 від 25.01.2016р., сертифікат походження товару №С163111102070008 від 25.01.2016р., копію митної декларації країни відправлення №530420150045931141 від 25.01.2016р.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів відповідачем встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, зокрема:

- у інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016р. та специфікації від 23.11.2015р. №1 вказано, що поставка товару здійснюється за умови 100% передплати, тоді як згідно коносаменту від 25.01.2016р. №ZIMUNNJ1040763 товар прийнято до перевезення 25.01.2016р., а передплата здійснена лише 11.03.2016р. згідно платіжного доручення №100, що не відповідає умовам інвойсу та специфікації;

- у наданому для митного оформлення коносаменті зазначено «Freight prepaid», тобто вартість фрахту передплачена, але інвойс щодо вартості перевезення №ВА081134 виставлено лише 03.02.2016р., тобто через 9 днів після відправлення товарів, а передплату по ньому здійснено лише 11.03.2015р. згідно платіжного доручення №101, що не відповідає зазначеному у коносаменті «Freight prepaid».

На підставі положень ч.3 ст.53 Митного кодексу України Митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант на вказану вимогу 23.03.2016р. додатково надав: акт виконаних робіт від 03.02.2016р., калькуляцію від 23.11.2015р. №1, а також повідомив, що інших документів надати немає можливості.

За результатами дослідження додатково наданих товариством документів Одеська митниця ДФС дійшла висновку, що ними не підтверджено митну вартість імпортованого позивачем товару.

У зв'язку з цим, 23.03.2016р. Одеською митницею, за результатами проведених консультацій шляхом обміну електронними повідомленнями, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2016/000024/2, відповідно до якого митну вартість товарів товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

При цьому, з метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару, митницею проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: по товару №1 - 1,085 дол. США/кг нетто, що у перерахунку за одиницю становить 0,242 дол. США/шт. (митна декларація №500060006/2016/002590 від 23.02.2016), ніж заявлено декларантом 0,62 дол. США/кг (0,139 дол. США/шт.); по товару №2 - 1,06 дол. США/кг нетто, що у перерахунку за одиницю становить 0,257 дол. США/шт. (митна декларація №110100000/2016/200052 від 04.01.2016), ніж заявлено декларантом - 0,67 дол. США/кг (0,163 дол. США/шт.)

Відповідачем видано ПП «Геліос-Ван» Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066 та запропоновано подати нову декларацію з врахуванням вимог рішення про коригування.

ПП «Геліос-Ван» подано до Одеської митниці ДФС нову митну декларацію №500060006/2016/004459 від 23.03.2016р. та, відповідно, сплачено суму донарахування після коригування в розмірі 148 200 грн., що підтверджується платіжним дорученням №612 від 23.03.2016р.

Задовольняючи позов ПП «Геліос-Ван» про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, визнання протиправною та скасування картки відмови від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066 суд першої інстанції виходив з того, що Одеською митницею ДФС не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларації недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності. За висновками суду першої інстанції, викладені у спірному Рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2 підстави для коригування не можна розцінювати як наявність розбіжностей в документах, котрі впливають на визначення митної вартості товару.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті Кодексу передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З наведеного слідує, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, у тому числі такими умовами є наявність розбіжностей у поданих декларантом документах та наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів при неподанні декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. При цьому, сумніви в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України можуть виникнути у митного органу, як у зв'язку із аналізом наданих декларантом документів, так і на підставі даних ЄАІС ДФС.

Як зазначалось вище, підставою для витребування у ПП «Геліос-Ван» додаткових документів для підтвердження митної вартості заявленого ним до декларування товару стало виявлення Одеською митницею ДФС розбіжностей у поданих позивачем документах та спрацювання профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, розміщених в ЄАІС ДФС.

Зокрема, у інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016р. та специфікації від 23.11.2015р. №1 вказано, що поставка товару здійснюється за умови 100% передплати, тоді як згідно коносаменту від 25.01.2016р. №ZIMUNNJ1040763 товар прийнято до перевезення 25.01.2016р., а передплата здійснена лише 11.03.2016р. згідно платіжного доручення №100, що не відповідає умовам інвойсу та специфікації.

При зверненні з позовом до суду позивач посилався на те, що розрахунки між ПП «Геліос-Ван» та Компанією «SHANGHAI SHUOLI CO. LTD» здійснено у відповідності до умов контракту №2015А-610 від 09.11.2015р., пунктом 6.1 якого передбачено, що оплата за товар може бути здійснена як до отримання товару (передоплата), всієї суми або частки суми, так і після поставки товару. Вказівка у інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016р. та специфікації від 23.11.2015р. №1 щодо поставки товару за передплатою та фактичне проведення оплати за товар після його відправки, на думку позивача, не є тими розбіжностями у документах, які можуть спричинити необхідність витребування додаткових документів.

Апеляційний суд критично ставиться до таких посилань ПП «Геліос-Ван», оскільки пунктом 6.2 контракту №2015А-610 від 09.11.2015р. встановлено, що оплата здійснюється саме на основі та на умовах виставленого Продавцем інвойсу шляхом переведення грошових коштів на рахунок Покупця з рахунку Продавця.

Статтею 54 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року встановлено, що зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно із договором або згідно із законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.

Пунктом 1.7 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р. №201, передбачено, що розділ «Умови платежів» зовнішньоекономічного договору визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

Згідно п.2.1, п.2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 28.07.2008р. №216, платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такий реквізит як призначення платежу. Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Таким чином, положення вказаних законодавчих актів України передбачають наявність в зовнішньоекономічному договорі (контракті), в комерційному рахунку-фактурі (інвойсі), банківському платіжному документі точних відомостей щодо умов платежу, у зв'язку з чим апеляційний суд знаходить обґрунтованими доводи апелянта, що невідповідність платіжного доручення №100 від 11.03.2016р. умовам оплати товарів, наведеним в інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016р. та в зовнішньоекономічному контакті №2015А-610 від 09.11.2015р. (п.6.2 Контракту), виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.

При перевірці Одеською митницею ДФС наданих до оформлення декларантом документів встановлено, що у коносаменті №ZIMUNNJ1040763 від 25.01.2016р. зазначено «Freight prepaid» (вартість фрахту передплачена), але інвойс щодо вартості перевезення №ВА081134 виставлено лише 03.02.2016р., тобто після відправлення товарів, а передплату по ньому здійснено лише 11.03.2015р. згідно платіжного доручення №101.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, віднесені, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

На підставі вказаних норм апеляційний суд доходить висновку, що розбіжності платіжного доручення №101 від 11.03.2016р., інвойсу №ВА081134 від 03.02.2016р. умовам оплати витрат на перевезення товару, зазначеним у коносаменті №ZIMUNNJ1040763 від 25.01.2016р., також унеможливлювали здійснення митним органом перевірки числового значення транспортних витрат, як складової частини заявленої митної вартості, у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.

А відтак, Одеська митниця ДФС мала, передбачені ч.3 ст.53 Митного кодексу України, обґрунтовані підстави для витребування у ПП «Геліос-Ван» додаткових документів, яких підприємством не надано без пояснення причин.

Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що відповідні показники діяльності юридичної особи повинні бути підтвердженні первинними документами, з яких було б за можливе чітко визначити зміст господарських операцій та задекларовані в обліку підприємства суми, які пов'язанні з виконанням таких господарських операцій.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Апеляційний суд враховує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару Одеська митниця ДФС навела достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Також, у рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2 визначено джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю - митні декларації №500060006/2016/002590 від 23.02.2016р. та №110100000/2016/200052 від 04.01.2016р.

На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066, Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси ПП «Геліос-Ван», у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Оскільки задовольняючи позов ПП «Геліос-Ван» судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням Одеської митниці ДФС на наявність розбіжностей у наданих позивачем до митного оформлення документах, неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, апеляційний суд, на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, доходить висновку про необхідність скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.1, п.4, 205 ч.1 п.3, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2016р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.