Рішення № 61904769, 10.10.2016, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/849/16 Справа № 734/2351/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 жовтня 2016 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.,

за участю секретаря Галюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частину житлового будинку,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 сільської ради Козелецького району Чернігівської області (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації на нерухоме майно, визнання права власності на частину житлового будинку. В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказують на те, що 20 квітня 1982 року батько позивачів успадкував будинок № 101 по вул. 1-го Травня в с. Євминка Козелецького району Чернігівської області. 21 жовтня 2008 року помер батько позивачів ОСОБА_4. Після смерті останнього відкрилась спадщина, яку ОСОБА_1, ОСОБА_2 не можуть успадкувати. При поданні документів до нотаріальної контори було зясовано, що свої спадкові права на вищезазначений будинок батько позивачів не зареєстрував в органах БТІ. При зверненні до ОСОБА_3 сільської ради з приводу реєстрації права власності за батьком, їм було видано свідоцтво про власність 07 лютого 2011 року на ім'я померлого ОСОБА_4. Однак, при подачі даного свідоцтва до Броварської міської державної нотаріальної контори нотаріус з'ясував, що свідоцтво про власність зареєстровано на померлу особу. Тому нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про спадщину на зазначений будинок, який належав покійному на праві приватної власності.

Позивачі в судове засідання не з'явились, подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, заявлений позов підтримують повністю, просять його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій просить справу розглядати у відсутності представника відповідача, позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України з причин неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, обєктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

21 жовтня 2008 року помер ОСОБА_4.

Після смерті ОСОБА_4 Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області була заведена спадкова справа, з копії якої вбачається, що:

25 березня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4.

ОСОБА_4 20 квітня 1982 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 зі змісту якого вбачається, що спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з «одного жилого дома с надворными постройками, находящийся в Евминка Козелецкого района, принадлежавшего умершему на основании справки, выданной Евминским сельсоветом депутатов 19 апреля 1982 года за № 62, расположенной на земле, жилая площадь 30 кв.м.». В свідоцтві також вказано, що воно підлягає реєстрації в Евминській сільській раді.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, вказане свідоцтво зареєстровано в ОСОБА_3 сільській раді 20 квітня 1982 року за № 30.

За станом на 29 січня 2010 року на імя ОСОБА_4, тобто, після його смерті, було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: с. Євминка, вул. 1-го Травня, 101. Відповідно до вказаного паспорта житлова площа в даному будинку складає 36.10 кв.м.

07 лютого 2011 року на імя ОСОБА_4, тобто, також після його смерті, було виготовлено та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно житловий будинок, що розташований в с. Євминка по вул. 1-го Травня, 101 (житлова площа 36.1 кв.м.).

Відповідно до вимог ст. 25 ЦК України (який діяв на час видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно) правоздатність громадян виникає в момент народження і припиняється зі смертю. Оскільки ОСОБА_4 помер 21 жовтня 2008 року, з його смерті припинилася і здатність особи своїми діями набувати цивільні права та створювати для себе цивільні обовязки.

На підставі викладеного суд вбачає підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації нерухомого майна, оскільки свідоцтво видане після смерті особи, на імя якої воно видавалося, тобто, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо визнання за позивачами права власності на Ѕ частину житлового будинку № 101 по вул. 1-го Травня в с. Євминка Козелецького району Чернігівської області, з відповідними надвірними будівлями та спорудами за кожним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який в свою чергу успадкував його після смерті ОСОБА_5 за заповітом, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, ОСОБА_4 20 квітня 1982 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5. Відповідно до даного свідоцтва спадкове майно, на яке воно видано складається з «одного жилого дома с надворными постройками, находящийся в Евминка Козелецкого района, принадлежавшего умершему на основании справки, выданной Евминским сельсоветом депутатов 19 апреля 1982 года за № 62, расположенной на земле, жилая площадь 30 кв.м.».

В копіях матеріалів спадкової справи, отриманих з державного нотаріального архіву Чернігівської області, мається довідка, на яку йде посилання в згаданому свідоцтві. Відповідно до довідки вона видана «главе рабочего двора ОСОБА_6 в том, что в соответствии с записью похозяйственной книги исполнительного комитета Евминского сельского Совета народных депутатов за № 857, за этим двором значится жилой дом, сарай, находящийся в селе Евминка Козелецкого района Черниговской области».

Таким чином, ні свідоцтво про право на спадщину, ні довідка, на підставі якої воно видане, не дають можливість суду дійти висновку про те, що будинок, на який позивач просить визнати за ним в порядку спадкування право власності, дійсно розташований в с. Євминка по вул. 1-го Травня, 101 (оскільки в жодному з цих документів не міститься ні назви вулиці, ні номеру будинку). Крім того, в свідоцтві про право на спадщину за заповітом вказана житлова площа будинку 30 кв.м., в той час як позивачем додано документи, які підтверджують, що житлова площа будинку, який розташований по вул. 1-го Травня, 101, становить 36.1 кв.м. Довідок про те, що в будинку після смерті ОСОБА_5 були здійснені певні переобладнання, внаслідок чого збільшилася площа будинку, суду також не надано.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням того, що позивачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будинок, право власності на який вони просять визнати - № 101 по вул. 1-го Травня в с. Євминка в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 був ним успадкований після смерті ОСОБА_5 Федоровача (оскільки відсутня будь-яка ідентифікація цих двох обєктів (обєкта як жилого будинку і як обєкта спадкування), суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання позовних вимог відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання позову відповідачем не може бути підставою для задоволення позову в даному випадку, оскільки для його задоволення відсутні законні підстави.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачів в обсязі, викладеному вище.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 197, 209, 212, 215, 218, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та скасування державної реєстрації нерухомого майна, визнання права власності на частину житлового будинку задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане ОСОБА_3 сільською радою Козелецького району Чернігівської області від 07 лютого 2011 року, та скасувати державну реєстрацію нерухомого майна - житловий будинок № 101 з надвірними будівлями та спорудами по вул. 1-го Травня в с. Євминка Козелецького району Чернігівської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Бузунко