Ухвала суду № 61903662, 29.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 р. Справа № 876/6557/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Мельника С.І., відповідача Шиба А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у адміністративній справі №2а-10958/10/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укспецтехніка» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Личаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 16.09.2010 №0001912320/0/22034/23-2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.09.2010 №0001912320/0/22034/23-2. Стягнуто з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідаемм подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суд першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, прийнятою з порушенняморм матерального права та невірни встановленням обставин у справі. Вважає, що госполраські відносини позивача з ПП «Фудстаф» та ТзОВ «Полімерград» за квітень та червень 2010 року не мають ознак господарської операції, реальність господарської операції не підтверджена товарно-транспортними накладними та іншими документами, які доводять її реальність, тому отримані від постачальника податкові накладні не дають йому право на податковий кредит. Просиить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоводенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова замінено правонаступником Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, представник якої апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийнти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначив, що висновки відповідача ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах та матеріалах зустрічної перевірки, а виключно на підставі неперевірених даних автоматизованої системи та припущеннях.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрспецтехніка» з питань взаєморозрахунків з ПП «Фудстаф» та ТОВ «Полімерград» за період за квітень, червень 2010.

01.09.2010 року відповідачем складено акт № 468/23-2/25230066 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаєморозрахунків з ПП «Фудстаф»та ТОВ «Полімерград»за період з квітень, червень 2010 року. Перевіркою встановлено порушення п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., ст. 7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7, п.п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит всього в сумі 359458,11 грн.

В акті зазначено, що відповідно до наявної в відповідача інформації бази даних АІС «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту»податкові декларації по податку на додану вартість ПП «Фудстаф»за квітень 2010 року подано з нульовими показниками, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту не заповненні (декларація № 99462 від 25.05.2010 року з відміткою недійсна), декларація по податку на додану вартість за червень 2010 року не подано. Декларація по податку на прибуток за 1 кв. 2010 року та за 1 півріччя 2010 року до ДПІ у Приморському районі м. Одеса не подавалось. Основні фонди на підприємстві відсутні.

Відповідно до наявної в відповідача інформації бази даних АІС «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту» податкова декларація по податку на додану вартість ТОВ «Полімерград» за червень 2010 року (декларація №40851 від 19.07.2010 року) зазначена з відміткою недійсна. Основні фонди на підприємстві відсутні.

16.09.2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення №0001912320/0/22034/23-2 форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

28.10.2010 року відповідачем прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення рішення №0001912320/0/22034/23-2 залишено без змін, а скаргу директора ТОВ «Укрспецтехніка»п. ОСОБА_5 без задоволення.

02.11.2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення рішення №0001912320/1/22034/23-2 форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

18.11.2010 року ДПІ у м. Львові прийнято рішення про залишення повторної скарги без розгляду, у звязку з порушення строку подання.

Крім того, пстановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка» задоволено частково.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 скасовано в частині задоволення позову та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 залишено без змін.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду від 12.11.2015 року, підставами скасування вказаних рішень суду було неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання юридичної оцірки всім обставинам у справі, у звязку з чим, справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного зясування та правильного вирішення у спору. Зокрема вказано, що: правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів; за змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання; докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування товару (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податку-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальників та покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі. Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів, для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Суд першої інстанції позов задовольниів з тих підстав, що обставини щодо реальності господарських операцій та правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за квітень, червень 2010 податкових накладних відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були, натомість півдвтердужться належним чином оформленими первинними документами, до яких у відповідача зауважень не було.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями в (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 цього ж Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

П.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону передбачає, що, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Абзацом «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

ТзОВ «Укрспецтехніка» обсяг податкового кредиту при придбанні товару в ПП «Фудстаф» та ТзОВ «Полімерград» був включений в податковий кредит у Деклараціях з податку на додану вартість відповідно у квітні та червні 2010 року на підставі наступних податкових накладних за квітень та червень 2010 року (загальна сума податкового кредиту з ПДВ 139966.8 грн., 159491.31 грн. та 60000,00 грн.відповідно): податкова накладна №287 від 16.04.2010р. на загальну суму 168200, 40 грн., в т.ч. ПДВ-28033,40 грн.; податкова накладна № 308 від 22.04.2010р. на загальну суму 168500,40 грн., в т.ч. ПДВ-28083, 40 грн.; податкова накладна № 326 від 26.04.2010р. на загальну суму 166000,80 грн., в т.ч. ПДВ- 27666,80 грн.; податкова накладна № 335 від 26.04.2010р. на загальну суму 168840,00 грн., в т.ч. ПДВ- 28140,00 грн.; податкова накладна № 337 від 28.04.2010р. на загальну суму 168200,40 грн., в т.ч. ПДВ- 28033,40 грн.;податкова накладна № 355 від 29.04.2010р. на загальну суму 58,80 грн., в т.ч. ПДВ- 9,80 грн.; податкова накладна № 504 від 01.06.2010р. на загальну суму 172000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 28666,67 грн.; податкова накладна № 509 від 02.06.2010р. на загальну суму 130000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 21666,67 грн.; податкова накладна № 510 від 03.06.2010р. на загальну суму 567547,60 грн., в т.ч. ПДВ- 94591,27 грн.; податкова накладна № 510/1 від 04.06.2010р. на загальну суму 56,40 грн., в т.ч. ПДВ- 9,40 грн.; податкова накладна № 530 від 09.06.2010р. на загальну суму 87343,80 грн., в т.ч. ПДВ- 14557,30 грн.; податкова накладна № 70603 від 07.06.2010р. на загальну суму 360000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 60000,00 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи листів ТОВ «Полімерград» та ПП «Фудстаф» на адресу позивача та копій судових рішень вказані контрагенти відобразили в своїй податковій звітності виписані ТзОВ «Укрспецтехніка» податкові накладні, однак в даних платників податків наявні судові спори щодо визнання вказаної звітності податковими органами.

Крім цього, відповідач не заперечував, що станом на час розгляду справи в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача на рівні ДПА України не встановлено розбіжності з вказаними контрагентами.

Також судом взято до уваги представлені позивачем первинні документи, якими оформлялись господарські операції, а саме договори поставки, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, картки рахунків бухгалтерського обліку та оборотно-сальдові-відомості, платіжні доручення.

Судом встановлено, що транспортування придбаного в ТОВ «Полімерград» та ПП «Фудстаф» товару здійснювалось транспортом перевізників ФОП ОСОБА_3, ПП «Галюрбуд» та СПД ОСОБА_4 за рахунок постачальників. Товаро-транспортні накладні були надані перевіряючим при проведенні перевірки (що стосуються поставок від ПП «Фудстаф»), а також представлені суду (товаро-транспортна накладна щодо поставки від ТзОВ «Полімерград»).

Придбаний у ТОВ «Полімерград» та ПП «Фудстаф» товар (сировину) позивачем використано в господарській діяльності шляхом передачі в переробку ТзОВ ПІІ «Ізотерм-С» (с.Варковичі) згідно Договору на переробку давальницької сировини № 01/07-01 від 01.07.2009р. та Договору на відповідальне зберігання №01/07/09-01 від 01.09.2009р., а також частково реалізовано третім особам- ТзОВ «Століт-Полтава» (с. Решетилівка), ПП ІКЦ «Облік», ТзОВ ПІІ «Ізотерм-С».

Допитаний в якості свідка директор ТзОВ «Укрспецтехніка» - громадянин ОСОБА_5 пояснив, що з ТОВ «Полімерград» позивач проводив господарські операції протягом 2009-2012 років, а не тільки червня 2010 року, а з ПП «Фудстаф» також і в травні 2010р., з посадовими особами вказаних підприємств він укладав договори особисто, у вказаних підприємств позивач закуповував імпортну сировину для виробництва пінополістирольних плит, яке здійснювалось на заводах у с. Варковичі та с. Решетилівка. Отримання товару по кількості та якості оформлялось видатковими накладними, які зі сторони ТзОВ «Укрспецтехніка» складались за його участю та працівників - ОСОБА_6, ОСОБА_7 Розрахунок за поставлений товар проведено повністю у безготівковій формі. На кожну партію сировини постачальником надавались сертифікати якості від виробника.

Вккзанів виен обставини спростовують посилання апелянта на Постанови Держабітражу СРСР від 15.09.1966 №П-7 та від 15.09.1965р. №П-6 щодо відсутності доказів прийняття товару по кількості та якості згідно вказаної інструкції.

Крім того, судом першої інстанції також взято до уваги факт проведення та результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Укрспецтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 02.06.2011р. № 105/23-5/25230066, та не встановлено порушень податкового законодавства платником податків ні по операціях з ТОВ «Полімерград» та ПП «Фудстаф» за інші місяці 2010р., ні з питань оподаткування податком на прибуток за квітень, червень 2010 року.

Таким чином, виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Що стосується доводів апелянта про те, що на час перевірки в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності з контрагентами позивача, неподання такими податкових декларації з податку на додану вартість та/або з нульовими показниками, не заповнення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту, відсутність основних фондів, то Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача (ПП «Фудстаф», ТОВ «Полімерград») не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обовязки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням навеженого суд першої інгстанціїдійшов вірного всинвоку про те, що обставини щодо реальності господарських операцій та правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за квітень, червень 2010 вищевказаних податкових накладних відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Крім того, вказана позиція по суті узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 13.01.2009 року та позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постановах від 21.01.2010 року та від 21.07.2010 року та із практикою Європейського Суду з прав людини.

Зокрема у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд першої інстанції дішов вірного висновку, що податкове повідомлення рішення №0001912320/0/22034/23-2 від 16.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., ст. 7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7, п.п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у адміністративній справі №2а-10958/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 04.10.2016р.