Постанова № 61903328, 05.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа № 922/6163/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

третьої особи - Голіна О.Ю., за довіреністю від 31.12.2015р. №493;

1-го відповідача - Летючий В.П., за довіреністю від 27.05.2016р. б/н;

2-го відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю від 31.05.2016р.;

прокурора - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз", м. Харків (вх. №2211Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2016р.

у справі № 922/6163/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України, м. Київ

до 1-го відповідача Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області, смт. Андріївка

до 2-го відповідача ФОП ОСОБА_5, смт. Андріївка

за участю прокуратури Харківської області

про витребування майна

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.1, а.с.151), просив визнати недійсним рішення LXIV сесії VI скликання Андріївської селищної ради від 10.02.2015 року "Про затвердження звіту з незалежної оцінки та прийняття у власність територіальної громади смт. Андріївка, Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 1550м в районі озера "Зімівного" та надання згоди ПЖКГ "Андріївське" на продажу неробочого трубопроводу", а також витребувати із чужого незаконного володіння відповідача магістральний газопровід "Червонодонецька ПГРС - Зміївська ТЕЦ", що знаходиться на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 730 м, має діаметр труби ДУ 720, товщина стінки t=9 мм та який розташований за такими географічними координатами: -Довгота східна -49 °31'16.78", Широта північна - 36°33'40.52".

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2016р. у справі №922/6163/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Байбак О.І., суддя Калініченко Н.В.) у позові відмовлено повністю.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2016р. у справі №922/6163/15 скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

Апелянт в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду було прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

Зокрема, зазначає про те, що магістральний газопровід розтошований біля смт. Червоний Донець Балаклійського району Харківської області є державною власністю та обліковується на балансі позивача.

Також, посилається на те, що в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказав на те, що рішення Андріївської селищної ради, яке оскаржується позивачем було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України та з перевищенням меж її повноважень, проте, у оскаржуваному рішенні зазначив про те, що не вбачає належних правових підстав для визнання недійсним даного рішення від 10.02.2015р.

А тому, на думку апелянта спірний магістральний трубопровід було придбано за договором купівлі - продажу, який було укладено за відсутності правових підстав і є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже, має бути повернутий позивачу на підставі приписів статтей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2016р. у справі №922/6163/15 визначено суддю - доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у справі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2016 року поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "07" вересня 2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. розгляд справи відкладено на 05.10.2016р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника 1-го відповідача та прокурора.

Крім того, вказаною ухвалою було запропоновано позивачу, відповідачам, третій особі та прокурору надати письмові пояснення в обґрунтування своїх правових позицій з посиланням на докази щодо ідентичності газопроводу зазначеного у рішенні LXIV сесії VІ скликання Андріївської селищної ради від 10.02.2015р. з магістральним газопроводом, зазначеним у Витязі з реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна.

04.10.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів та пояснень по справі, яке мотивоване неможливістю представника взяти участь в даному судовому засіданні (вх.№10013)

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, колегія суддів враховує, що ухвалами господарського суду першої інстанції було неодноразово зобов'язано позивача надати суду докази, що підтверджують право власності позивача на спірне майно.

Так, зокрема, ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2016р. було зобов'язано позивача надати суду першої інстанції нормативне та правове обґрунтування вимог щодо наявності саме у нього права витребування спірного майна з чужого незаконного володіння та ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2016р було зобов'язано позивача надати суду першої інстанції докази, що підтверджують право власності позивача на спірне майно.

Крім того, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. було запропоновано позивачу, відповідачам, третій особі та прокурору надати письмові пояснення в обґрунтування своїх правових позицій з посиланням на докази щодо ідентичності газопроводу зазначеного у рішенні LXIV сесії VІ скликання Андріївської селищної ради від 10.02.2015р. з магістральним газопроводом, зазначеним у Витязі з реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна.

Втім, сторонами у справі вказаних доказів до матеріалів справи надано не було, хоча судом апеляційної інстанції створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача, зазначає про те, що ним не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, та не зазначено, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка його представника в судове засідання унеможливить розгляд даної справи.

Крім того, позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1 та 5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.10.2016р. представник третьої особи підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники 1-го та 2-го відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача та прокурор у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102219137116, №6102219137078, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, у судовому засіданні 07.09.2016р. представник позивача підтримував доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, за відсутності представника позивача та прокурора на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 13.06.2012р. №360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 18.07.2012р. №530, внаслідок реорганізації шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998р. №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу".

Відповідно до п.1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", товариство є правнонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Згідно п.1.9. Статуту, товариство належить до газової та нафтопереробної галузей економіки України, забезпечує підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Розділом 5 Статуту визначено, що Товариство використовує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства України.

Рішенням LXIV сесії VI скликання Андріївської селищної ради від 10.02.2015 року "Про затвердження звіту з незалежної оцінки та прийняття у власність територіальної громади смт. Андріївка, Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 1550м в районі озера "Зімівного" та надання згоди ПЖКГ "Андріївське" на продажу неробочого трубопроводу" (далі - Рішення від 10.02.2015р.) було вирішено за результатами проведеної інвентаризації та незалежної оцінки прийняти у комунальну власність територіальної громади смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 1550 м на території Андріївської селищної ради в районі озера «Зімівного», передати неробочий трубопровід на баланс ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області в оперативне управління та надати ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради дозвіл на продаж майна через ліквідацію на відкритих торгах - неробочого трубопроводу на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 1550 м., труба діаметром 530 х6,5-7,5, у зв'язку з важким фінансовим становищем.

Згідно рішення LXVII сесії Андріївської селищної ради від 05.03.2015 року «Про внесення змін до рішення LXIV сесії VI скликання Андріївської селищної ради від 10.02.2015 року «Про затвердження звіту з незалежної оцінки та прийняття у власність територіальної громади смт. Андріївка, Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 1550 м в районі озера «Зімівного» та надання згоди ПЖКГ «Андріївське» на продаж неробочого трубопроводу» (далі - Рішення від 05.03.2015р.) викладено рішення LXIV сесії Андріївської селищної ради від 10.02.2015 року в новій редакції, а саме: за результатами проведеної інвентаризації та незалежної оцінки прийняти у комунальну власність територіальної громади смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 730 м на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", передати неробочий трубопровід на баланс ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області в оперативне управління, надати ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради дозвіл на проведення незалежної експертної оцінки вартості ліквідації майна - неробочого трубопроводу на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного" довжиною 730 м., труба діаметром 1020х8, надати ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради дозвіл на продаж майна через ліквідацію на відкритих торгах неробочого трубопроводу на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного" довжиною 730 м., труба діаметром 1020х8, у зв'язку із важким фінансовим становищем.

06.04.2015р. між ПЖКГ "Андріївське" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець), на виконання вимог Рішення від 05.03.2015 року, укладено договір №Г1-29/2015 купівлі - продажу комунального майна, відповідно до умов якого продавець продав покупцю майно - неробочий трубопровід на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 730 м. діаметром 1020х8 мм, ціна продажу майна разом з ПДВ складає 135 000,00 грн. (п.1.3.).

Позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсним Рішення від 10.02.2015 року та витребувати із чужого незаконного володіння відповідача магістральний газопровід "Червонодонецька ПГРС - Зміївська ТЕЦ", що знаходиться на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 730 м, має діаметр труби ДУ 720, товщина стінки t=9 мм та який розташований за такими географічними координатами: -Довгота східна -49 °31'16.78", Широта північна - 36°33'40.52".

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає про те, що Рішенням від 10.02.2015 р. було незаконно передано у комунальну власність спірний трубопровід з подальшим його відчуженням за договором купівлі-продажу №Г1-29/2015 від 06.04.2015р., оскільки вказаний трубопровід знаходиться у володінні позивача і обліковується на його балансі.

26.07.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Особи, визначені ст. 1 ГПК України, мають право на звернення до суду за захистом порушених майнових прав, які відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняється у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 144 Конституції України унормовано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці 2 п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.05.1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приписами частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просив визнати недійсним Рішення від 10.02.2015р., а також витребувати із чужого незаконного володіння відповідача магістральний газопровід "Червонодонецька ПГРС - Зміївська ТЕЦ", що знаходиться на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 730 м, має діаметр труби ДУ 720, товщина стінки t=9 мм та який розташований за такими географічними координатами: - Довгота східна -49 °31'16.78", Широта північна - 36°33'40.52".

Однак, як вже зазначалось, Рішенням від 10.02.2015 року було вирішено прийняти у комунальну власність територіальної громади смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 1550 м на території Андріївської селищної ради в районі озера «Зімівного», передати неробочий трубопровід на баланс ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області в оперативне управління та надати ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради дозвіл на продаж майна через ліквідацію на відкритих торгах - неробочого трубопроводу на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 1550 м., труба діаметром 530 х6,5-7,5.

Позивачем не оскаржується Рішення від 05.03.2015 року, яким Рішення від 10.02.2015 року викладено в новій редакції, а саме: прийняти у комунальну власність територіальної громади смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 730 м на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", передати неробочий трубопровід на баланс ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області в оперативне управління, надати ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради дозвіл на проведення незалежної експертної оцінки вартості ліквідації майна - неробочого трубопроводу на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного" довжиною 730 м., труба діаметром 1020х8, надати ПЖКГ "Андріївське" Андріївської селищної ради дозвіл на продаж майна через ліквідацію на відкритих торгах неробочого трубопроводу на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного" довжиною 730 м., труба діаметром 1020х8.

Отже, у Рішенні від 10.02.2015р. та у Рішенні від 05.03.2015р. зазначені трубопроводи з різними технічними характеристиками.

Так, у Рішенні від 10.02.2015р. йдеться про магістральний газопровід "Червонодонецька ПГРС - Зміївська ТЕЦ", що знаходиться на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 730 м, має діаметр труби ДУ 720, товщина стінки t=9 мм та який розташований за такими географічними координатами: - Довгота східна -49 °31'16.78", Широта північна - 36°33'40.52".

У Рішенні від 05.03.2015р. йдеться про неробочий трубопровод на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 1550 м., труба діаметром 530 х6,5-7,5.

Також, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганні такому порушенню.

Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.

Так, одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Крім того, позивач просить витребувати із чужого незаконного володіння відповідача магістральний газопровід "Червонодонецька ПГРС - Зміївська ТЕЦ", що знаходиться на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 730 м, має діаметр труби ДУ 720, товщина стінки t=9 мм та який розташований за такими географічними координатами: -Довгота східна -49 °31'16.78", Широта північна - 36°33'40.52", посилаючись на незаконне Рішення від 10.02.2015 року.

Однак, у зазначеному Рішенні від 10.02.2015р. йдеться про інший магістральний газопровід, а саме неробочий трубопровід на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 1550 м., труба діаметром 530 х6,5-7,5.

На підтвердження перебування на балансі Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на праві довірчого володіння, позивачем та третьою особою до місцевого господарського суду надано Витяг з реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна Газопроводу Червонодонецька ПГРС Зміївська ТЕС (т.1, а.с.50)

Проте, з вказаного Витягу вбачається, що назва майна - Газопровод Червонодонецька ПГРС - Зміївська ТЕС, ру 0, місцезнаходження майна - Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець.

Відомостей щодо магістрального газопроводу "Червонодонецька ПГРС - Зміївська ТЕЦ", що знаходиться на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 730 м, має діаметр труби ДУ 720, товщина стінки t=9 мм та який розташований за такими географічними координатами: -Довгота східна -49 °31'16.78", Широта північна - 36°33'40.52", який є предметом позову, вказаний Витяг не містить.

А отже, місцевий господарський суд вірно зазначив про те, що з вказаного Витягу не вбачається ідентичності зазначеного газопроводу зі спірним трубопроводом про який йдеться у Рішенні від 10.02.2015 року, яке оскаржує позивач.

З метою встановлення факту ідентичності газопроводу, який зазначений у Витягу з реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна та в Рішенні від 10.02.2015 року, господарським судом першої інстанції призначалась судова експертиза.

Втім, експертиза була залишена експертною установою без виконання у зв'язку з відсутністю фахівців, які мають відповідні знання та кваліфікацію у даній галузі (том 2, а.с.11).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном. Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами зобов'язальні правовідносини відсутні.

Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Відповідно до Технічної документації з виконання геодезичної зйомки території протяжністю 4,5 км., орієнтовною площею 13,5 га, по якій проходять трубопроводи та яка розташована за межами населеного пункту на території Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області (т.1, а.с.189-249) на вказаній території знаходяться 109 точок, які відображають положення газопроводів на місцевості.

Проте, позивач у заяві про уточнення позовних вимог (вх.№6212) зазначає в координатах лише одну точку положення спірного газопроводу.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано належних доказів, якими б підтверджувалося право володіння останнім спірним трубопроводом, який є предметом спору та підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

Право на звернення до суду, як складова права на судовий захист, гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду (абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011р. № 17-рп/2011).

А отже, особа, яка переконана у наявності порушеного майнового права, вправі звернутися до суду за його захистом у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або договором, або іншим законом ( Рішення Конституційного Суду від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів ).

За таких обставин, недоведеність позивачем факту порушення права, як і відсутність факту його порушення, що є підставою для відмови у позові.

Отже, доводи апелянта про те, що магістральний газопровід "Червонодонецька ПГРС - Зміївська ТЕЦ", що знаходиться на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 730 м, має діаметр труби ДУ 720, товщина стінки t=9 мм та який розташований за такими географічними координатами: -Довгота східна -49 °31'16.78", Широта північна - 36°33'40.52" підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння є необґрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не доведено факту передачі газопроводу з такими технічними характеристиками з його володіння.

Щодо висновку місцевого господарського суду про те, що Рішення від 10.02.2015 року було прийнято Андріївською селищною радою з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням меж її повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацем 6 пункту 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Як було зазначено вище, позивач оскаржує Рішення від 10.02.2015 року "Про затвердження звіту з незалежної оцінки та прийняття у власність територіальної громади смт. Андріївка, Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 1550м в районі озера "Зімівного" та надання згоди ПЖКГ "Андріївське" на продаж неробочого трубопроводу на території Андріївської селищної ради в районі озера "Зімівного", довжиною 1550 м., труба діаметром 530 х6,5-7,5.

Втім, рішенням Андріївської селищної ради від 05.03.2015р. «Про внесення змін до рішення LXIV сесії VI скликання Андріївської селищної ради від 10.02.2015 року «Про затвердження звіту з незалежної оцінки та прийняття у власність територіальної громади смт. Андріївка, Балаклійського району Харківської області неробочого трубопроводу довжиною 1550 м в районі озера «Зімівного» та надання згоди ПЖКГ «Андріївське» на продаж неробочого трубопроводу» фактично викладено рішення від 10.02.2015р. у новій редакції, замість неробочого трубопроводу, довжиною 1550 м., труба діаметром 530 х6,5-7,5, зазначено - неробочого трубопроводу , довжиною 730 м., труба діаметром 1020х8, тобто, інші технічні характеристики ніж зазначені у оскаржуваному Рішенні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що зазначений вище висновок господарського суду першої інстанції є передчасним.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз", м. Харків слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2016р. у справі №922/6163/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10.10.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Хачатрян В.С.