Постанова № 61903048, 29.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2016 р.Справа № 914/1258/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівКравчук Н.М.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргуприватного підприємства «Вікторіа» м. Київ

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 01.07.2016р.

у справі№ 914/1258/16

за позовом: приватного підприємства «Вікторіа» м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» с. Давидів, Львівська область

простягнення 906 013,90 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №17 від 02.02.2015 р.;

відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 31.12.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.07.2016 р. (суддя А.Б.Мазовіта) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агролайф корми» на користь ПП «Вікторіа» 115 478, 14 грн. основного боргу, 50 000 грн. пені, 70 758, 48 грн. 15 % річних, 10 823, 52 грн. судового збору. В частині стягнення 319 666, 56 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Рішення суду в частині стягнення основного боргу мотивоване доведеністю позовних вимог в цій частині; в частині припинити провадження - відсутністю предмету спору в частині стягнення 319 666, 56 грн. основного боргу. Рішення суду в частині зменшення пені обґрунтоване наявністю для цього підстав, встановлених ст.233 Господарського кодексу України. Рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за користування товарним кредитом мотивоване тим, що такі проценти, які за умовами договору нараховуються за кожен день, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка вже нарахована відповідно до пункту 6.2 договору.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині зменшення пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню у розмірі 206 547, 09 грн. В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає на необхідності суду обєктивно дослідити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини неналежного виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Апелянт посилається на відсутність виняткових обставин у відповідача для зменшення розміру нарахованої пені.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що на момент звернення з позовом до суду борг відповідача становив 5% від загальної суми поставки, крім цього, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції боржником було оплачено ще частину заборгованості. Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції правомірно взято ступінь виконання зобовязання відповідачем, а також надмірно великі штрафні санкції порівняно зі збитками позивача.

До початку розгляду справи по суті, позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги. У вказаних поясненнях апелянт посилається на те, що відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 21.07.2015 р. між ПП «Вікторіа» (постачальник) та ТОВ «Агролайф корми» (покупець) було укладено договір поставки Д-3 на умовах відстрочення платежу №10.

За цим договором постачальник (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки, що обумовлюються в додатках або специфікаціях або видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 2.3, 6.2 договору оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації до договору.

Частину вартості товару в розмірі 20% покупець оплачує не пізніше, ніж за 3 календарних дні до моменту відвантаження товару зі складу постачальника. Друга частина вартості товару в розмірі 80% оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: протягом 21 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата зазначена у видатковій накладній).

У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу та пятнадцять процентів річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10 342 585, 10 грн., що підтверджується видатковими накладними №ВИК00000237 від 22.07.2015 р., №ВИК00000255 від 29.07.2015 р., №ВИК00000256 від 29.07.2015 р., №ВИК00000262 від 31.07.2015 р., №ВИК00000282 від 06.08.2015 р., №ВИК00000310 від 13.08.2015 р., №ВИК00000332 від 20.08.2015 р., №ВИК00000361 від 28.08.2015 р., №ВИК00000373 від 03.09.2015 р., №ВИК00000374 від 03.09.2015 р., №ВИК00000400 від 11.09.2015 р., №ВИК00000417 від 17.09.2015 р., №ВИК00000434 від 22.09.2015 р., №ВИК00000442 від 24.09.2015 р., №ВИК00000465 від 02.10.2015 р., №ВИК00000469 від 02.10.2015 р., №ВИК00000499 від 15.10.2015 р., №ВИК00000517 від 22.10.2015 р., №ВИК00000587 від 02.12.2015 р., №ВИК00000601 від 10.12.2015 р., №ВИК00000614 від 16.12.2015 р., №ВИК00000622 від 23.12.2015 р., №ВИК00000623 від 23.12.2015 р., №ВИК00000629 від 25.12.2015 р., №ВИК00000010 від 14.01.2016 р., №ВИК00000018 від 21.01.2016 р.

Одночасно у звязку з неналежним виконанням відповідачами своїх обовязків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 435 144, 70 грн. основного боргу, 206 547, 09 грн. пені, 70 758, 48 грн. 15% річних, 193 563. 63 грн. процентів за користування товарним кредитом.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.ст.655, 692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було сплачено частково основний борг в розмірі 319 666, 56 грн. , що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідно зазначити, що господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи часткову оплату, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині 319 666, 56 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставку товару у розмірі 115 478, 14 грн., колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 15 % річних за прострочення виконання зобовязання, розмір яких, встановлено договором, то такий здійснений вірно, а відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 70 758, 48 грн.

Щодо стягнення пені необхідно зазначити таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення виконання зобовязання, такий здійснено вірно та сума пені у розмірі 206 547, 09 грн. є обґрунтованою.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відтак, враховуючи те, що відповідач є сільськогосподарським товаровиробником, а також те, що контрагентами - споживачами є в більшості сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, які протягом весняно-осіннього періоду не є платоспроможними, а також ступінь виконання зобовязання боржником станом на день розгляду справи, що становить повну погашеність заборгованості, виходячи з суми поставки.

При цьому судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобовязання боржником. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Натомість, позивач, посилаючись на понесені збитки внаслідок прострочення виконання зобовязання боржником, не вказує як такі підтверджуються.

А тому, враховуючи принцип справедливості та розумності та інтереси обох сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що зменшення стягнення пені з відповідача на 75 % є обґрунтованим.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, то судова колегія зазначає таке.

Згідно п. 2.5. договору, у випадку здійснення оплати покупцем за товар пізніше строку зазначеного в договорі більше ніж на двадцять календарних днів, товар вважається таким, що проданий (поставлений) постачальником на умовах товарного кредиту. Перебіг строку користування товарним кредитом починається із наступного дня, після закінчення двадцятиденного періоду, та припиняється в день повної оплати вартості товару покупцем. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти в розмірі нуль цілих сім десятих процента від вартості неоплаченого товару за кожен день.

З урахуванням зазначеного, позивачем нараховано та заявлено 193 563, 63 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Відповідно до п. 14.1.245. Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.

Проте, як правомірно звернув увагу суд першої інстанції, що з вказаного договору вбачається, що умова про товарний кредит застосовується лише в разі недотримання покупцем строків оплати вартості поставленого товару, визначеного п. 2.3. договору, умовою про товарний кредит не визначено строків (розстрочення, відстрочення) остаточних розрахунків з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України. Таким чином, п. 2.5. договору в наведеній редакції не передбачає продаж товару на умовах товарного кредиту, який визначено чинним законодавством.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обовязок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобовязання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією господарського суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень частини третьої статті 692, частини другої статті 536, частини другої статті 625 ЦК України, проценти, які за умовами договору (пункт 2.5) нараховуються за кожен день, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (частина третя статті 549 ЦК України), яка вже нарахована відповідно до пункту 6.2 договору в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожен день прострочення за цей самий період, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. (Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 24.12.2013 р.)

А отже, правомірним є висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 193 563, 63 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2016 р. у справі

№ 914/1258/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.10.2016 р.

Головуючий-суддяМатущак О.І.

СуддіКузь В.Л.

ОСОБА_4