Рішення № 61902822, 07.10.2016, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/487/16-ц

Провадження №2/603/217/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2016 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.

за участю секретаря Сандалюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визнати за нею право власності на: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, до якого входить одноповерховий житловий будинок загальною площею 115,6 кв. м, житловою - 66,9 кв. м, під літерою «А», гараж «Б», літня кухня «В», стодола «Г», стайня «Д», ворота № 1, огорожа № 2, огорожа № 3, відмостка № 4, криниця № 5, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, проте звернувшись у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено у зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок, що підлягає спадкуванню.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з»явилася, звернувшись в суд із заявою про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала, просить задовольнити.

Відповідач Устя-Зеленська сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечила в судове засідання явку представника, однак подала суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності їхнього представника, й проти задоволення позову не заперечує.

Залучений у порядку ст. 33 ЦПК України співвідповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився. Подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Судом встановлено наступні обставини.

Батьками позивача ОСОБА_1 були: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.06.1968 року.

Як убачається зі змісту договору купівлі-продажу від 08.10.1974 року, посвідченого нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 придбав дане будинковолодіння у ОСОБА_6

Відповідно до довідки № 361, виданої 13.09.2016 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_4 належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зі змісту довідки комунального підприємства «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» № 249 від 10.06.2016 року, виданої ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, розміщено: одноповерховий житловий будинок загальною площею 115,6 кв. м, житловою - 66,9 кв. м, під літерою «А», гараж «Б», літня кухня «В», стодола «Г», стайня «Д», ворота №1, огорожа № 2, огорожа № 3, відмостка № 4, криниця № 5.

На даний житловий будинок 18.05.2016 року КП «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи).

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18.02.2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31.01.1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Таким чином, згідно досліджених у судовому засіданні довідки № 361, виданої 13.09.2016 виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, технічного паспорта, виготовленого КП «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» 18.05.2016 року, вбачається, що будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1, є приватною власністю, роком зведення якого є 1976 - 1980 роки, розташований на відведеній для цього земельній ділянці.

Як слідує з технічного паспорта, виданого 18.05.2016 року КП «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації», житловий будинок загальною площею 115,6 кв. м, житловою - 66,9 кв. м, під літерою «А», гараж «Б», літня кухня «В», стодола «Г», стайня «Д», ворота №1, огорожа № 2, огорожа № 3, відмостка № 4, криниця № 5, які входять до складу домогосподарства, що розташоване в АДРЕСА_1, збудовані у 1976 - 1980 роках.

Відповідно до Листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №12/5-126 від 23.03.1999 року по об»єктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття Урядом України документа, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п.3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №95 від 19.03.2013 року документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27.10.2015 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки № 319, виданої 05.08.2016 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області позивач ОСОБА_1 на час смерті проживала разом із спадкодавцем.

Вказане спадкове майно прийняла позивач ОСОБА_1, що підтверджується довідкою № 320, виданою 05.08.2016 року виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 єспадкоємцем за законом, відмови від прийняття спадщини не заявляла, прийнявши спадщину, однак у зв»язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на майно, що підлягає спадкуванню, нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що убачається зі змісту інформаційного листа приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Садівського М.А. № 222/01-12 від 30.06.2016 року.

Як вбачається зі змісту інформаційного листа приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу Садівського М.А. №363/01-16 від 05.10.2016 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 нотаріальною конторою 19.04.2016 року заведено спадкову справу №47 на підставі заяви ОСОБА_1 Свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом не видавались.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод не заборонених законом.

Відповідно до ст.ст.1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, позивач є спадкоємцем за законом, відмови від прийняття спадщини не заявляла, прийнявши спадщину, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане спадкове майно, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 292, 294 ЦПК України, ст.ст.328, 1217, 1218, 1223, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 131 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, до якого входить одноповерховий житловий будинок житловий будинок загальною площею 115,6 кв. м, житловою - 66,9 кв. м, під літерою «А», гараж «Б», літня кухня «В», стодола «Г», стайня «Д», ворота №1, огорожа № 2, огорожа № 3, відмостка № 4, криниця № 5, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючийсуддя: Ю. Г. Гудкова