Постанова № 61902741, 03.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2016 р. Справа№ 910/7661/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - Запорожець А.Б. (довіреність б/н від 26.05.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р.

у справі №910/7661/16 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім»

до 1. Державної казначейської служби України

2. Запорізької митниці ДФС

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України про стягнення 204777,10 грн. матеріальної шкоди, яка завдана протиправними діями та рішеннями Запорізької митниці ДФС.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка завдана протиправними діями та рішеннями Запорізької митниці ДФС у розмірі 17913,01 грн. та різницю у розмірі 635,35 грн., яка обумовлена зміною курсу валют НБУ між днем подання до митниці митної декларації №12050000/2015/005165 (07.04.2015 р.) та днем оформлення митної декларації №112050000/2015/005264 (08.04.2015 р.), а всього на суму 18548,36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2016 р. судом залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Запорізьку митницю ДФС.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «Логіст-Хім» 18548,36 грн. матеріальної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями Запорізької митниці.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників позивача та відповідача 1.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 15.09.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача 1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.04.2015 р. для здійснення митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім» до Запорізької митниці ДФС в електронному вигляді подано вантажну митну декларацію (ВМД) форми МД-2 №112050000/2015/005165, за якою підлягало сплаті 254592,74 грн. митних платежів. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, позивачем разом з ВМД був наданий пакет документів.

08.04.2015 р. Запорізькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000074/1, а також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00146 від 08.04.2015 р.

Товар випущено у вільний обіг за ВМД №112050000/2015/005264 від 08.04.2015 р. зі сплатою митних платежів на загальну суму 273141,10 грн., під гарантію, відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Вищевказані обставини встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2015 р. у справі №808/4115/15, якою визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000074/1 від 08.04.2015 р. та не потребують повторного доказування згідно норм ст. 35 ГПК України.

Листом за вих.№808/4115/15 від 14.03.2016 р. позивач звернувся до Запорізької митниці ДФС з проханням повідомити суми надмірно сплачених коштів.

01.04.2016 р. позивач надав до Запорізької митниці ДФС заяву за вих. № 10/01-16 від 31.03.2016 р., в якій просив повернути надмірно сплачені суми у розмірі 3444,81 грн. додаткового імпортного збору та 14468,20 грн. податку на додану вартість.

Листом за вих. №506/11/08-70-19 від 23.03.2016 р. Запорізька митниця ДФС повідомила позивача про те, що сума митних платежів, сплачених ним до державного бюджету, у зв'язку із прийняттям скасованого рішення склала 3444,81 грн. додаткового імпортного збору та 14468,20 грн. податку на додану вартість.

Листом за вих. №639/11/08-70-19 від 15.04.2016 р. Запорізька митниця ДФС відмовила позивачу в поверненні сплачених сум у розмірі 3444,81 грн. додаткового імпортного збору та 14468,20 грн. податку на додану вартість з огляду на відсутність на те належних підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок прийняття Запорізькою митницею ДФС рішення про коригування митної вартості №112050000/2015/000074/1 від 08.04.2015 р., яке визнано протиправним та скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/4115/15 від 22.10.2015 р., Запорізькою митницею ДФС було відмовлено позивачу в оформленні митної декларації №112050000/2015/005165 зі сплатою платежів у розмірі 254592,74 грн., а натомість оформлено ВМД №112050000/2015/005264, за якою позивач сплатив 273141,10 грн. Відтак, за твердженням позивача, різниця - сума коштів на загальну суму 18548,36 грн. (матеріальна шкода, яка завдана протиправними діями та рішеннями Запорізької митниці ДФС у розмірі 17913,01 грн. та різниця у розмірі 635,35 грн., яка обумовлена зміною курсу валют НБУ між днем подання до митниці митної декларації №12050000/2015/005165 (07.04.2015 р.) та днем оформлення митної декларації №112050000/2015/005264 (08.04.2015 р.)) підлягає відшкодуванню, в порядку ст. 1166 ЦК України.

Правовідносини по відшкодуванню матеріальної шкоди регулюються нормами цивільного права - зокрема, і ч. 1 ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач, та якою унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимоги ж позивача до відповідачів фактично зводяться до повернення зайво сплачених, на виконання скасованого в судовому порядку рішення митниці, 3444,81 грн. додаткового імпортного збору, 14468,20 грн. податку на додану вартість та різниці у розмірі 635,35 грн., обумовленої зміною курсу валют НБУ між днем подання до митниці митної декларації №12050000/2015/005165 (07.04.2015 р.) та днем оформлення митної декларації №112050000/2015/005264 (08.04.2015 р.).

Тобто, спірні правовідносини виникли у процесі справляння і сплати митних платежів. В той же час, порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів врегульовані Митним, Податковим та Бюджетним кодексами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно ч. 7 ст. 301 Митного кодексу України, повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.

За змістом ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до ч.2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Отже, оскільки відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та митного законодавства, вони не можуть регулюватися нормами Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 1 якого встановлено, що до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія не приймає до уваги посилання скаржника на можливість самостійного встановлення господарським судом незаконності (протиправності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при розгляді спору про відшкодування шкоди, завданої таким суб'єктом, які (твердження) ґрунтуються на помилковому довільному тлумаченні норм ст.1173 ЦК України та ч.2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки це виходить за межі юрисдикції господарського суду.

Порядок повернення надмірно сплачених платежів передбачено наказом Держмитслужби України від 20.07.2007 р. № 618.

Нормами Митного кодексу України, а саме ст. ст. 24, 29 передбачено право на оскарження дій або рішень митних органів безпосередньо до суду для відновлення своїх порушених прав чи інтересів.

31.03.2016 р. ТОВ «Логіст-Хім» звернулось до територіального органу доходів та зборів із заявою повернути надмірно сплачені кошти за митною декларацією № 112050000/2015/005264 на відповідні рахунки.

15.04.2016 р. Запорізькою митницею ДФС листом № 639/11/08-70-19 було надано відповідь підприємству і вказано про відсутність підстав для повернення сплачених митних платежів.

Якщо підприємство не згодне з діями митного органу, то воно має право звернутися із позовною заявою до адміністративного суду на дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень.

Підприємство не зверталося до адміністративного суду із заявою на дії (бездіяльність) митного органу.

Нормами статті 1166 ЦК України передбачено відповідальність за шкоду завдану: немайновим правам юридичної особи; майну юридичної особи.

За змістом ст. 94 ЦК України до особистих немайнових прав юридичної особи відноситься: недоторканність її ділової репутації, таємниця кореспонденції, таємниця інформації та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Майном виступає товар, який було заявлено позивачем до митного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які осо ба могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. Позивач отримавши рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2015/000074/1, заявив та оформив митну декларацію 112050000/2015/005264 від 08.04.2015 р. та отримав товар у вільний обіг.

Для настання деліктної відповідальності необхідною умовою є наявність складу правопорушення, яке передбачено ст. 1166 ЦК України, а саме: протиправної поведінки (неправомірних дій), шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Позивач повинен був довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, довести причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.

Позивачем не наведено наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме не доведено наявність складу цивільного правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з Державної казначейської служби України 18548,36 грн. як майнової шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 р. у справі №910/7661/16 залишити без змін.

Справу №910/7661/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк