Постанова № 61902642, 05.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 910/7707/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Степанець О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Ольшицька Ю.В., (довіреність №11 від 04.04.2016 року),

від відповідача - Богуш С.М., (довіреність №15/583 від 22.12.2015 року),

від третьої особи 1 - не з'явилися,

від третьої особи 2 - не з'явилися,

розглядає апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року

у справі №910/7707/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лан- Транс"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Фізична особа підприємець ОСОБА_4

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Марітрейд"

про стягнення 1215828,55 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" подало до господарського суду міста Києва позов до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 1 042 229, 02 грн. страхового відшкодування за договором від 22.01.2015 року №09/0905100/9069/15, 151 839, 73 грн. пені, 9 878, 39 грн. 3% річних, та 11 881,41 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №09/0905100/9069/15 від 22.01.2015 року при настанні страхового, відповідачем не проведено виплату позивачеві страхового відшкодування в розмірі 1 042 229, 02 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/7707/16 у позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" подала до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/7707/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У доводах апеляційного оскарження апелянт посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при винесенні рішення судом першої інстанції не було всебічно та повно проведено досліджень обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" прийнято до провадження колегією суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий суддя, судді: Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 21.09.2016 року.

09.08.2016 року через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

19.08.2016 року через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року виправлено допущену в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року описку.

21.09.2016 року через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 21.09.2016 року, представник позивача та відповідача надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представники третьої особи1 та третьої особи2 у судове засідання не з'явились, причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року розгляд справи відкладено на 05.10.2016 року.

У зв'язку з припинення повноважень судді Рудченка С.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у зв'язку із звільненням у відставку здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Рудченка С.Г. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/7707/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" прийнято до провадження колегією суддів у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Калатай Н.Ф.

В судовому засіданні 05.10.2016 року, представник позивача та відповідача надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представники третьої особи1 та третьої особи2 у судове засідання повторно не з'явились, причини неявки суд не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що третя особа1 та третя особа2 були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, неодноразове відкладення розгляду справи, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників третьої особи1 та третьої особи2.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" (постачальник) товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродовольча компанія "Умут" (покупець) укладено договір поставки №2 від 08.12.2014 року. (том 1, а.с. 24-27).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки позивач зобов'язався передавати у власність покупця м'ясо яловичини (частини) заморожене, а покупець зобов'язався прийняти поставлений товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

Пунктом 2.2.1. договору поставки, при перевезенні автомобільним транспортом товар поставляється на умовах поставки (DAP) в пункт (місце призначення): Республіка Казахстан, Алматинська обл., Карасайський район, с. Рахат відповідно до вимог Міжнародних правил Інкотермс 2010.

Термін дії договору поставки визначений у пункті 6.1., а саме до 31.12.2015 року, а у виконанні зобов`язань до повного виконання.

Для виконання умов договору поставки, 13.01.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" в якості замовника (за текстом договору - клієнт) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 в якості виконавця (експедитора) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) № 13\01\2015. (том 1, а.с. 32-36).

Відповідно до умов вказаного договору, експедитор зобов'язався за плату і за рахунок позивача організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробкою вантажів у міжнародному та/або регіональному сполученні, вид об'єм, строки, вартість яких визначається окремо для кожного перевезення у узгоджених заявках клієнта.

Пунктом 6.2. договору про надання транспортно-експедиційних послуг визначено, що експедитор несе відповідальність за шкоду, завдану повною або частковою втратою вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням вантажоодержувачу відповідно до умов Конвенції CMR.

В подальшому, між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №09/0905100/9069/15 від 22.01.2015 року (надалі - договір страхування). (том 1, а.с. 41-57).

Згідно з пунктом 4.1. предметом договору є майнові інтереси, що не суперечить закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажем, а саме: м'ясо яловичини.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що страховими ризиками, на випадок яких здійснюється страхування за цим договором є пошкодження, втрата, конструктивна повна загибель або повна загибель вантажу внаслідок випадковостей та небезпек перевезення, передбачених цим договором.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що цей договір укладено за умовою"З відповідальністю за всі ризики" (варіант А).

Відповідно до п. 6.3.1. договору відшкодовуються збитки від загибелі, втрати або пошкодження всього вантажу або його частини, завданих внаслідок будь-яких подій, за винятком випадків, зазначених в розділі 7 цього договору.

Згідно з п. 14.2.1. договору страхування страховик має право перевіряти інформацію та документи, надані страхувальником, а також виконання останнім умов договору.

Також, відповідно до п. 14.2.5 договору страхування страховик має право самостійно з'ясовувати причини і обставини настання страхового випадку, а також визначати розмір збитку.

У пункті 14.2.9. та 14.2.11. договору страхування страховик має право робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком до компетентних органів, підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією про обставини настання страхового випадку; запитувати та одержувати від страхувальника необхідну інформацію і документи, що мають відношення до страхового випадку; запитувати та одержувати від страхувальника всю необхідну інформацію та документи, які підтверджують факт, причини та обставини настання страхового випадку та розмір збитків.

Щодо зобов`язань страхувальника, відповідно до п. 14.3.12. договору страхування страхувальник зобов'язаний надавати страховикові для здійснення виплати страхового відшкодування всі документи, необхідні для підтвердження факту, визначення причин, обставин настання стразового випадку, розміру збитків і передбачені розділом 16 цього договору, протягом строку, передбаченого цим договором.

Крім того відповідно до п. 14.4.5. договору страхування страховик зобов`язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування або аргументовано відмовити у її здійсненні після отримання від страхувальника всіх документів, що підтверджують факт, причини, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, у передбачений договором строк.

Відповідно до п.п. ґ) п. 16.1.4 договору страхування, якщо причиною завдання збитку є крадіжка або інші протиправні дії третіх осіб, включаючи баратрію, страхувальник повинен надати страховикові також довідку про відкриття карної справи з компетентних органів (інші документи, що застосовуються в подібних випадках, складені за законами та звичаями тієї місцевості, де сталася або була виявлена подія).

Цей договір діє (Включно) з 00 год. 00 хв. 23.01.2015 року до 24 год. 00 хв. 22.01.2016 року. (п. 12.1. договору страхування).

Отже, в матеріалах справи наявна заявка на міжнародне перевезення автотранспортом від 13.03.2015 року № АК-24, яка є невід'ємною частиною договору від 13.01.2015 року, експедитор зобов'язався організувати міжнародне перевезення належного позивачу вантажу з України до с. Рахат, Карасайського району Республіки Казахстан. (том 2, а.с. 115).

Для виконання умов заявки від 13.03.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Марітрейд" (перевізник) та ФОП ОСОБА_4 (Еспедитор) було укладено договір на транспортне обслуговування від 12.03.2015 року № 12032015-2ЕВ. (том 1, а.с. 37-39).

Відповідно до п. 1.1. договору на транспортне обслуговування експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.

Тобто, вказаним вище договором експедитор залучив для виконання перевезення перевізника - товариство з обмеженою відповідальністю "Марітрейд".

В матеріалах справи наявна вантажна - митна декларація CMR № 0001788. (том 2, а.с. 60) відповідно до якої вантаж - 19 900 кг замороженого м'яса яловичини 1-ї категорії вартістю 44 775,00 доларів США, перевозиться перевізником - товариство з обмеженою відповідальністю "Марітрейд", автомобілем RENAULT Premium реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Fruehauf t34c реєстраційний номер НОМЕР_3.

Враховуючи вищенаведені обставини, місцевим господарським судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вантаж який прийняв до перевезення перевізник, перетнув Українсько - Російський кордон на пункті пропуску «Бачівськ - Троєбортноє» 31.03.2015 року, проте доказів, які б свідчили, що вантаж перетнув державний кордон Республіки Казахстан, в матеріалах справи відсутні, отже товар доставлений отримувачу не був.

Також, в матеріалах справи наявний лист Міністерства фінансів Республіки Казахстан, в якому зазначено, що вантаж на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродовольча компанія "Умут" доставлений не був. (том 1, а.с. 133).

Відповідно до страхового сертифікату № 09/0904490/9069/15 від 20.03.2015 року (том 1, а.с. 40), було застраховано 19 900 кг м'яса яловичини, яке перевозиться тягачем RENAULT Premium, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Fruehauf t34c, реєстраційний номер НОМЕР_3. Вартість вантажу та страхова сума сторонами визначена в розмірі 1 047 466, 35 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до страховика із заявою №2300075678 про настання страхового випадку. (том 1, а.с. 58-59).

Страховик в свою чергу, з яким погодився суд першої інстанції, послався на те, що страхувальником не надано всіх необхідних документів, передбачених розділом 16 договору, зокрема, довідки компетентних органів Російської Федерації про відкриття кримінальної справи, яка є обов'язковою та необхідною для можливості підтвердження або спростування факту наявності страхового випадку випадків, основою для ухвалення рішення про виплату страхового відшкодування або відмови у виплаті.

Ці доводи та інші вимоги відповідно до умов договору страхування були викладені відповідачем у листах - відповідях, які містяться у матеріалах справи. (том 1, а.с. 70-91).

Крім того, відповідачем було здійснено запити для з`ясування причин та обставин страхової події до прикордонної служби ФСБ Росії, прикордонної служби КНБ КЗ, до головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України, до митного пункту «Орал ЦТО» державної митниці Республіки Казахстан, до митного пункту «Темиржол ЦТО» державної митниці Республіки Казахстан, до Приволжського Митного управління, до центрального митного управління Федеральної митної служби, до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві. (том 2, а.с. 92-97, 105-107, 109-114).

Позивач вважає, що відповідно до договору страхування, страхувальником, листом №125 від 07.07.2015 року (том 1, а.с. 104) надано страховику всі необхідні документи для врегулювання заявленої події та прийняття рішення.

Також, в матеріалах справи наявний лист №17-09/12778 від 22.10.2015 року, в якому відповідач повідомив позивача про припинення розгляду справи про виплату страхового відшкодування. (том 1, а.с. 134).

З правомірністю наведених підстав для припинення розгляду справи про виплату страхового відшкодування судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його договором або законом не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору страхування встановлений перелік документів, які страхувальник зобов`язаний надати страховикові, на підтвердження факту настання страхового випадку, його причини та розміру збитку.

Згідно з п. 18.2. договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється відповідно до умов договору на підставі письмової заяви страхувальника (вигодонабувача) про виплату страхового відшкодування та страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається договором.

Пунктом 18.3. договору страхування встановлено, що для складення страхового акта та отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач) повинен надати страховикові протягом строку визначеного цим договоором документи, передбачені розділом 16 цього договору.

(п. 18.2. та п. 18.3. договору страхування).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано всіх документів передбачених п. п. г) п. 16.1.4. договору страхування, зокрема відповідної довідки про відкриття карної справи з компетентних органів тієї місцевості, де сталася або була виявлена подія - крадіжка вантажу.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що здійснення ним переписки з управліннями МВС Росії, є виконанням ним п. п. г) п. 16.1.4. договору страхування, оскільки у вказаних листах, є інформація щодо територіальності та юрисдикції розслідування факту зникнення на території Російської Федерації вантажу з тушами замороженої телятини, які перевозилися з України в Казахстан. У вказаній переписці позивача з управліннями МВС Росії відсутній доказ про відкриття карної справи з компетентних органів тієї місцевості, де сталася або була виявлена подія - крадіжка вантажу, тобто довідка про відкриття карної справи виданої компетентними органами Російської Федерації, а тому відповідні доводи не можуть бути належним виконанням умов договору страхування, а саме п. п. г) п. 16.1.4.

Разом з тим, відповідно до ст. 145 Кримінально-процесуального Кодексу Російської Федерації:

1. По результатам розгляду повідомлення про злочин органи дізнання, слідчий, керівник слідчого відділу приймає одне з рішень:

1) Про порушення кримінальної справи в порядку, встановленим ст.. 146 цього Кодексу;

2) Про відмову у відкритті кримінальної справи;

3) Про передачу повідомлення про злочин по підсудності згідно з ст. 151 цього Кодексу, а по кримінальним справам приватного звинувачення - в суд згідно з ч. 2 ст. 20 цього Кодексу.

2. Про прийняте рішення повідомляється заявника. Про цьому заявнику роз`яснюється його право на оскарження даного рішення та порядок оскарження.

Також, колегія суддів не бере до уваги факту щодо кримінального провадження № 12015100070004655 від 06.7.2015 року в Подільському РУГУ МВС України в м. Києві, оскільки, відповідно до укладених сторонами умов договору страхування, страхувальник зобов'язаний надати страховику довідку про відкриття карної справи з компетентних органів саме тієї місцевості, де сталася або була виявлена подія. Факт зникнення застрахованого майна на території Російської Федерації підтверджується як заявою страхувальника, так і довідками прикордонної служби про те, що вантаж виїхав з території України, в'їхав на територію Росії, а на територію Казахстану не заїзжав. Тому факт відкриття кримінального провадження на території України по заяві позивача не є підтвердженням факту настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

А тому, відповідач без порушень прав позивача, не здійснив виплату страхового відшкодування керуючись умовами п. 18.8 договору страхування яким передбачено, що у разі невиконання страхувальником умов договору стосовно надання страховикові протягом строку, передбаченого цим договором, всіх документів, необхідних для здійснення виплати страхового відшкодування, страховик припиняє розгляд справи про виплату страхового відшкодування (врегулювання збитку) після закінчення зазначеного строку. Страховик повідомляє страхувальника в письмовій формі про причини припинення розгляду справи про виплату страхового відшкодування.

Разом з тим, страхувальника повідомлено, що рішення, щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято страховиком після отримання необхідних та обов'язкових документів, передбачених умовами Генерального договору для виплати страхового відшкодування.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено факт порушення його прав відповідачем, а відповідачем доведено правомірність його дії у відповідності до умов договору страхування та вимог чинного законодавства, суд першої інстанції вмотивовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що за результатами розгляду справи, НФУ було встановлено, що неприйняття ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати за заявленою подією - викрадення вантажу (м'яса) є вмотивованим, а порушення частини 2 ст. 20 Закону України «Про страхування» та п. 2.15. розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності (зареєстровано в Мінюсті 15.09.20013р. № 805/8126) щодо неотримання страховиком обов'язків, визначених ст. 20 ЗУ «Про страхування» такими, що недоведені, що зазначено у розпорядженням № 592 від 22.03.2016 року. (том 1, а.с. 172-175).

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Транс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі № 910/7707/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі № 910/7707/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 910/7707/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Н.Ф. Калатай

М.Г. Чорногуз