Рішення № 61902445, 06.10.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

06" жовтня 2016 р. Справа № 927/711/16

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», пр. Повітрофлотський, 25, м. Київ, 03049

Представник: Гусєв Павло Володимирович, вул. Костянтинівська, 73, м. Київ, 04080

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2,

АДРЕСА_2

Третя особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_3 ,

АДРЕСА_1

Предмет спору: про відшкодування шкоди у розмірі 12 059,57 грн.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: Гусєв П.В. д. 16/352 від 20.09.2016 року

від відповідача: ОСОБА_2 особисто, Дмитренко О.М. адвокат

третя особа : ОСОБА_3 особисто

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна», подано позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 12 059,57 грн.

В судове засідання 08.09.2016 року представники сторін не з'явились. Представник відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Так, судова кореспонденція, направлена відповідачу повернулась до суду з відміткою служби поштового зв'язку «через не запит».

Представник позивача через канцелярію суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Суд задовольнив клопотання, про що зазначено в ухвалі суду від 08.09.2016 р. Представник позивача до судового засідання також надіслав на адресу суду письмові пояснення. Суд долучив їх до матеріалів справи.

Представник позивача надіслав до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції. Суд задовольнив клопотання про що виніс ухвалу від 08.09.2016 року.

20 вересня 2016 року засобом факсимільного зв'язку та на електронну пошту до суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи через незадовільний стан здоров'я.

Судове засідання 20.09.2016 року відбувалось в режимі відео конференції. В судове засідання з'явився представник позивача. Суд з'ясував відношення представника позивача до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Представник позивача залишив вирішення клопотання на розсуд суду. Клопотання відповідача судом задоволено, розгляд справи відкладено на 27.09.2016 р.

27.09.2016 року, до початку судового засідання на електрону пошту суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі; від відповідача - відзив на позов з додатками.

В судове засідання 27.09.2016 року з'явились представники сторін.

Суд долучив до матеріалів справи документи, що надійшли від сторін на електрону пошту 27.09.2016 року.

Відповідач подав клопотання про залучення до матеріалів справи документів. Суд задовольнив клопотання.

Позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Представник відповідача письмово зазначив, що погоджується з клопотанням позивача. Ухвалою суду від 27.09.2016 року строк розгляду справи продовжено до 18.10.2016 року.

Відповідач також подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 Клопотання судом задоволено, про що зазначено в ухвалі суду від 27.09.2016 року.

28 вересня 2016 року до суду надійшов відзив на позов з додатками від відповідача в якому він просив суд замінити відповідача на належного - ОСОБА_3

В судове засідання 06.10.2016 року з'явились представники сторін та третя особа. Представник позивач подав письмові пояснення з доказом направлення третій особі позовних матеріалів; відповідач та третя особа також подали письмові пояснення по справі. Документи долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважного представника позивача, відповідача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2311725 підписаний між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як страхувальником, та ПАТ «СК «Провідна», як страховиком, був застрахований транспортний засіб DAF 95 XF 430 з номерними знакам НОМЕР_4. Факт укладення договору позивачем та відповідачем не заперечується.

Згідно довідки ВДАІ Козелецького РВ УМВС в Чернігівській області про дорожньо-транспортну пригоду № 57428626, 06.02.2015 року о 07:25 сталась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на транспортний засіб, що стоїть) за участю транспортного засобу DAF 95 XF 430 з номерними знакам НОМЕР_4, що належить ФОП ОСОБА_2 (водій на час ОСОБА_5), який застрахований ПАТ «СК «Провідна», та за участю транспортного засобу JEEP GRAND CHEROKEE з номерним знаком НОМЕР_6, що належить ОСОБА_6 (водій на час ДТП - ОСОБА_7) та який застрахований ПАТ «Страхова компанія «Країна».

20 березня 2015 року Ніжинській міськрайонний суд Чернігівської області виніс Постанову по справі № 740/1174/15 (провадження № 3/740/439/15) за матеріалами ВДАІ Козелецького РВ УМВС в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, працюючого водієм ТОВ «Мариненко», згідно якої вирішено притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_3 і накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 350 грн. на користь держави.

12.08.2015 року Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 12059,57 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП визначалась Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» на підставі рахунку-фактури № СЧ - 1501786 від 13.03.2015 року, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та склала 12 059,57 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2016 року задав питання відповідачу та третій особі: чи було від них письмове повідомлення до страхової компанії «Провідна» про настання страхового випадку протягом трьох днів, як це передбачено нормами законодавства. На дане питання відповідач та третя особа відповіли, що про таку обставину письмово не повідомляли.

Суд запитав у представника позивача чи має значення обставини, зазначені в рішенні господарського суду по справі за позовом ПАТ «СК «Країна» до ПАТ «СК «ПРОВІДНА» про стягнення 12 059,57 грн. для розгляду цієї справи. Представник відвідача відповів, що такі обставини є суттєвими для розгляду даної справи.

Учасники процесу не заперечували необхідність дослідження рішення у спорі між ПАТ «СК «Країна» до ПАТ «СК «ПРОВІДНА».

У зв'язку з цим, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи, суд здійснив пошук по Єдиному державному реєстру судових рішень та дослідив обставини зазначені в рішенні Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року по справі № 910/27171/15 за позовом ПАТ «СК «Країна» до ПАТ «СК «ПРОВІДНА» про стягнення 12 059,57 грн. Так, рішенням у справі № 910/27171/15 позов задоволено та стягнуто з ПАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь ПАТ «СК «Країна» 12059,57 грн. страхового відшкодування , яке було сплачено ПАТ «СК «Країна» потерпілій особі в наслідок ДТП , яке сталось 06.02.2015 року з вини водія ОСОБА_3 З тексту рішення вбачається, що матеріалами справи № 910/27171/15 встановлено, що ОСОБА_1 (ОСОБА_3.) користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля DAF 95 XF, була застрахована ПАТ «СК «ПРОВІДНА».

10 лютого 2016 року позивач склав страховий акт № 2300085050 в якому як потерпілий зазначалось Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», а сума до виплати по транспортному засобу - 12 059,57 грн. Крім того, в акті зафіксовано дату повідомлення страховика про подію - 12.08.2015 року.

11 лютого 2016 року платіжним дорученням № 0006080 від 11.02.2016 р. позивач сплатив на рахунок ВДВС Соломенського РУЮ у м. Києві суму в розмірі 12 059,57 грн. з призначенням платежу сума боргу в добровільному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна».

20.04.2016 року позивач склав претензію № 1079/2 про компенсування в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 12 059,57 грн., та направив її відповідачу 22.04.2016 року, яка була ним отримана 26.04.2016 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Як в претензії, так і в позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої вимог, посилається на пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 31 та пп. ґ) пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» та ст.1172 ЦК України.

Верховний суд України при розгляді справи № 6-1253цс16 щодо відшкодування завданої шкоди страховику за умови неналежного його повідомлення при настанні страхового випадку зробив наступний правовий висновок:

«Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Отже, з огляду на зміст наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Разом з тим за наявності у страхувальника або водія документально підтверджених поважних причин невиконання свого обов'язку повідомлення страховика про ДТП підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає…»

Відповідно до Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (частини 1,7 статті 41). Ці конституційні положення поширюються також на правовідносини із захисту майнових прав особи, у тому числі шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадках, визначених законом.

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди, завданої, зокрема, джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у ст.ст.1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України. Згідно з положеннями ч.2 статті 1187 цього кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

Так, згідно пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 31 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що на момент настання страхового випадку (вчинення ДТП) водій автомобіля ДАФ № НОМЕР_2 ОСОБА_3 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати та користувався зазначеним автомобілем у власних інтересах для перевезення особистого (сімейного) майна, відповідно до поданих заяв. Дані обставини підтверджуються даними в матеріалах справи копіями наказів ФОП ОСОБА_2 № 3 від 02 лютого 2015 року та № 2 від 02 лютого 2015 року, заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з проханням надати відпустку без збереження заробітної плати від 02.02.2015 року, заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з проханням надати у власне користування автомобіль ДАФ НОМЕР_2 та причеп НОМЕР_1 в рахунок заробітної плати від 02.02.2015 р. Відповідач також зазначає, що факт виконання своїх трудових (службових) обов'язків водієм ОСОБА_3 на дату вчинення ДТП (06.02.2015 року) не підтверджується ні матеріалами справи про адміністративне правопорушення, ні доказами, наданими позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Усно в судових засіданнях, відповідач наголошував на відсутності в нього як у страхувальника інформації від водія про страховий випадок 06.02.2015 року, оскільки автомобіль знаходився в користуванні третьої особи в особистих цілях.

Заперечень поданим відповідачем доказам законного користування третьою особою автомобілем 06.02.2015 року у власних цілях , відсутності виконання третьою особою трудових обов'язків саме 06.02.2015 року, позивачем не заявлено та доказами не спростовано. З інших доказів наявних в матеріалах справи, в т.ч. з рішення господарського суду м. Київ від 02.12.2015 року у справі № 910/27171/15 за позовом ПАТ «СК «Країна» до ПАТ «СК «ПРОВІДНА» про стягнення 12 059,57 грн. не встановлено виконання трудових обов'язків між відповідачем та третьою особою в цій справі, а зазначено лише про користувався транспортним засобом на законній підставі.

Також в відзиві на позов відповідач зазначив, що ані його, ані третю особу про факт розгляду позову між ПАТ «СК «Країна» до ПАТ «СК «ПРОВІДНА» про стягнення 12 059,57 грн. повідомлено не було. Крім того відповідач вказує на те, що позивач в добровільному порядку сплатив СК «Країні» кошти в розмірі 12 059,57 грн. Це твердження спростовується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 0006080 від 11.02.2016 року в якому вказується, що позивач сплатив кошти у відповідному розмірі на рахунок ВДВС Соломенського РУЮ у м. Києві, тобто в межах відкритого виконавчого провадження.

В судовому засіданні 06.10.2016 року відповідач подав письмові пояснення щодо своєї правової позиції, в яких посилається на ст. 1172 Цивільного кодексу України, в якій значиться, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Так, відповідач вказує на те, що закон покладає обов'язок відшкодування шкоди на роботодавця у разі нанесення працівником у період здійснення його діяльності на користь такого роботодавця. Відповідач повторно наголошує на наявних в матеріалах справи доказах, що свідчать, що на момент настання страхового випадку водій, винний у ДТП, не виконував службові обов'язки відносно відповідача.

Третя особа також надає пояснення по справі в яких вказує, що на момент настання страхового випадку використовував автомобіль для особистих потреб.

Представник позивача подав письмові пояснення в яких вказав про наявність у позивача, відповідно до ст. 38 Закону, альтернативного права звернення з регресним позовом як до страхувальника, так і до водія забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 2 - 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Отже, за змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України суб'єктом відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки є особа, яка фактично володіє об'єктом підвищеної небезпеки, як на відповідній правовій підставі (будь-яке титульне володіння), так і без неї (безтитульне володіння), за виключенням умов, передбачених ч. 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України. При цьому, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою, тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тобто, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом під час виконання нею своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 6-229цс14.

Матеріалами справи підтверджується відсутність виконання трудових обов'язків водія під час скоєння ДТП, використання водієм ОСОБА_3 (третя особа у справі ) транспортного засобу в особистих цілях, відсутність обізнаності відповідача про ДТП, обов'язок саме водія повідомити письмово страхову компанію про настання страхового випадку, чого зроблено ним (водієм) не було.

Такі обставини справи свідчать про неправомірне застосування позивачем ст.1172 ЦК України до правовідносин між сторонами у справі, а тому, застосування альтернативного права звернення з регресним позовом як до страхувальника, так і до водія забезпеченого транспортного засобу, про що зазначає позивач по справі, є неправомірним.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що водій ОСОБА_3 на час скоєння ДПТ - 06.02.2015 хоч і перебував у трудових відносинах з відповідачем, але не виконував свої трудові обов'язки відповідно до трудового договору та не здійснював будь-які доручення відповідача, а навпаки використовував застрахований транспортний засіб для власних потреб й такі докази не спростовані позивачем по справі. Окрім того, третьою особою не було повідомлено відповідача як власника транспортного засобу про настання страхового випадку 06.02.2015 року та не повідомлено саме водієм (третьою особою) , в силу приписів ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхову компанію в письмовому вигляді про настання страхового випадку, а відтак у суду відсутні підстави для стягнення 12059,57 грн. шкоди з відповідача як особи, відповідальну за шкоду завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутись з цивільним позовом про стягнення шкоди до винної особи в порядку цивільного судочинства .

В задоволені клопотання відповідача про заміну відповідача на належного - ОСОБА_3 суд відмовив у зв'язку з тим, що господарський суд , відповідно до чинного процесуального законодавства, не має повноважень розглядати спори між юридичними особами та фізичними особами, такі справи підвідомчі судам загальної юрисдикції. Клопотання відповідача, викладене в поясненнях, з проханням припинити провадження у справі за відсутності вини відповідача у нанесенні шкоди, так як шкода завдана з вини фізичної особи, яка за процесуальним статусом не може бути відповідачем у справі задоволенню не підлягає, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такої підстави припинення провадження справі, як відсутність вини відповідача.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1, 22, 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові.

Повне рішення складено 10 жовтня 2016 року

Суддя І.А.Фетисова