Ухвала суду № 61901710, 06.10.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"06" жовтня 2016 р.Справа № 916/2358/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „БАЯДЕРА ЛОГІСТИК

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ"

про стягнення 40 845,61 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача (скаржника): не з'явився

від Київського ВДВС Одеського МУЮ: ОСОБА_2 (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга (вх.№2-4575/16) товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" на дії Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст.1212 ГПК України.

02 вересня 2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" звернувся до суду із скаргою (вх.№2-4575/16) на дії Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст.1212 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2016р. скарга товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" на дії Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст.1212 ГПК України була прийнята до провадження суддею Цісельським О.В. та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача проти скарги заперечує та просить суд відмовити у її задоволенні.

Представник скаржника в судове засідання, призначене на 06.10.2016р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 22.09.2016р., подав до суду заяву про розгляд скарги без участі представника скаржника, яка судом була задоволена.

Представник Київського ВДВС Одеського МУЮ проти скарги заперечує, однак письмовий відзив на скаргу суду не надав.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.11.2014р. у справі №916/2358/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю „БАЯДЕРА ЛОГІСТИК задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" (65088, Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 92/94, код ЄДРЮОФОП 38156344) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „БАЯДЕРА ЛОГІСТИК (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, код ЄДРЮОФОП 35871504) 27 531 (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 21 коп. основного боргу, 2 547 (дві тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 07 коп. пені, 5 697 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 18 коп. 20% річних, 1 504 (одна тисяча п'ятсот чотири) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 3 565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 58 коп. штрафу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

На виконання зазначеного рішення суду від 27.11.2014р. господарським судом Одеської області 15.12.2014р. було видано відповідний наказ.

02 вересня 2016р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" звернувся до суду із скаргою (вх.№2-4575/16) на дії Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст.1212 ГПК України.

В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначає, що постановою Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23.05.2016 року відкрито виконавче провадження за № 51238042 та надано сім днів з моменту винесення постанови для сплати боргу.

23.08.2016 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 здійснено вихід за юридичною адресою боржника та складено акт опису й арешту наступного майна:

1) монітор LG -FLATRON L1919s, 2006 року випуску, інвентарний номер ОС-064,

2) Клавіатура "SMART KEYBOARD" ID: MWLFS-9000, модель EZ-9720,

3) Системний блок, комп'ютер UNITRADE, 17.07.2002 року випуску,

4) Сканер "EPSON", GT-S600/GTS620, MODEL J232-A, Індонезія,

5) Прінтер "SAMSUNG", ML1615 LASER,

6) Знищувач паперу "REXEL" V55,

7) Офісні стільці, стандарт у кількості 6 одиниць,

8) Офісні столи:

- стіл з двома тумбами кутовий,

- стіл комп'ютерний, звичайний у кількості 2 одиниць,

9) тумба з трьома шухлядами у кількості 1 одиниця,

10) шафа з двома секціями, одна - з дверми, друга відкрита,

11) стілець (крісло) офісний, на колесах.

Присутніми при описі рухомого майна та арешту були поняті та секретар Тросіна Катерина Сергіївна, які було передано рухоме майно на відповідальне зберігання та надано копію акту опису й арешту майна від 23.08.2016р.

ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ" вважає дії державного виконавця незаконними, а акт опису й арешту майна таким, що підлягає скасуванню на підставі наступного.

Юридичною адресою ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ" є: 65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дор. 92/94.

Офісне приміщення знаходиться в бізнес-центрі на другому поверсі, офіс 214.

Власним нерухомим та рухомим майном Товариство не володіє.

Офісним приміщенням користується на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № 15/01/15-с від 01.01.2015 року та додатковою угодою до нього.

На балансі ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ" майно відсутнє, що підтверджується балансовою довідкою.

Дохід Товариство не отримує.

Обґрунтовуючи скаргу відповідач зазначає, що майно, зазначене а акті опису й арешту майна не належить ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ", а є також орендованим.

Під час здійснення опису та арешту майна, державним виконавцем не з'ясовано правову природу рухомого майна (меблів), яке було описано, не встановлено власника описаного майна, не надано запитів щодо права власності на це майно.

На думку скаржника, вищенаведені обставини та бездіяльність державного виконавця, під час виконання судового рішення порушують права та охоронювані законом інтереси ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ", що і стало підставою для останнього звернутись до господарського суду Одеської області із даною скаргою.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних правових підстав:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Відповідно до ч.ч1, 2 ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п.5 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України, від 28.03.2002р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Зазначена норма кореспондується із законодавчими приписами статті 6 Цивільного кодексу України щодо захисту цивільних прав, зокрема, шляхом визнання цих прав та відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які його порушують.

Абзац 3 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження, встановлює, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ЦПК, ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Стаття 136 ГК України встановлює, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Приймаючи до уваги те, що доводи, викладені у скарзі ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ" належним чином не обґрунтовані та безпідставні, суд дійшов висновку, що скаргу слід відхилити.

Крім того, суд зазначає, що особа якій належить зазначене майно, не позбавлено права звернутися до суду з позовом про визнання права на це майно і про зняття з нього арешту.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" (вх.№2-4575/16) на дії Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст.1212 ГПК України відхилити.

Повний текст ухвали складено 10 жовтня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський