Постанова № 61900660, 05.10.2016, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1169/16-а

2-а/694/43/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі: головуючої - судді Кравченко Т.М., при секретарі Некречій Н.Я., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Пухальського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 09 червня 2016 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона народилась в м. Звенигородка Черкаської області. В період часу з 28 червня 1985 року по 28 жовтня 1986 року проживала АДРЕСА_1, з 28 жовтня 1986 року по 23 жовтня 1992 року - по АДРЕСА_2, з 23 жовтня 1992 року по 09 жовтня 2004 року - по АДРЕСА_3, з 09 жовтня 2004 року по 18 лютого 2012 року - по АДРЕСА_2, з 18 серпня 2012 року по даний час - по АДРЕСА_3.

9 серпня 1986 року вона одружилась з ОСОБА_3 у Звенигородському відділі ЗАГС Черкаської області. Від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які народились в м. Звенигородка.

При заміні паспорта радянського зразка на паспорт громадянина України дані про те, що вона проживала в АДРЕСА_2 з 28 жовтня 1986 року по 23 жовтня 1992 року були втрачені.

9 червня 2016 року вона звернулась із заявою до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», але їй відмовили в призначенні пенсії в зв'язку з тим, що згідно документів вона прожила і відпрацювала на території посиленого радіоекологічного контролю 8 місяців 10 днів, замість передбачених законодавством 4 років.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити. Пояснила, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_17 та весь час проживає в м. Звенигородка Черкаської області. В м. Звенигородка вона одружилась та народила двох своїх дітей. Нікуди на постійне чи тимчасове проживання не виїжджала. В період часу з лютого 1986 року по серпень 1994 року вона працювала на хлібокомбінаті в м. Ватутіне Черкаської області, яке не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, однак проживала в той час в м. Звенигородка та щоранку їздила на роботу автобусом. Період проживання в м. Звенигородка з 28 жовтня 1986 року по 23 жовтня 1992 року не зафіксовано в паспорті, а будинкова книга при продажу будинку по АДРЕСА_2 була втрачена. Разом з тим, період проживання можливо встановити за допомогою інших доказів, які вона надала суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що згідно даних паспорта ОСОБА_1 зареєстрована АДРЕСА_3, яке віднесено до 4-ї зони посиленого радіологічного контролю, з 23 жовтня 1992 року по даний час. Тобто станом на 01 січня 1993 року ОСОБА_1 прожила в зоні посиленого радіологічного контролю 2 місяці 08 днів. Згідно даних будинкової книги позивач проживала АДРЕСА_1 з 23 липня 1985 року по 28 жовтня 1986 року, тобто з моменту аварії на ЧАЕС - 06 місяців 02 дні. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 05 лютого 1986 року по 31 серпня 1994 року на Ватутінському хлібокомбінаті м. Ватутіне Черкаської області, яке не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Оскільки згідно поданих документів станом на 01 січня 1993 року ОСОБА_1 прожила і відпрацювала в зоні посиленого радіологічного контролю 8 місяців 10 днів, їй було відмовлено в призначенні пенсії. Крім того, рішенням комісії Черкаської облдержадміністрації від 13.07.2016 року посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане ОСОБА_1 25.12.1992 року, визнане недійсним в зв'язку з недостанім періодом проживання на території зони посиленого радіологічного контролю. Позивач набуде права на пенсію у віці 60 років на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_17 в м. Звенигородка Черкаської області та згідно даних паспорта була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 23 жовтня 1992 року до 09 жовтня 2004 року (а.с. 84).

Згідно довідки № 3648 від 18.07.2016 року, виданої виконавчим комітетом Звенигородської міської ради, ОСОБА_1 з 23.07.1985 року по 28.10.1986 року проживала АДРЕСА_1, з 28.10.1986 року по 23.10.1992 року по АДРЕСА_2 (згідно акта депутата), з 23.10.1992 року по 09.10.2004 року по АДРЕСА_3, з 09.10.2004 року по 18.02.2012 року по АДРЕСА_2, з 18.08.2012 року по даний час по АДРЕСА_3. Згідно архівного витягу № 41/04-03 від 06.06.2016 року протоколу № 22 ОСОБА_1 постійно не менше чотирьох років проживала на території посиленого радіологічного контролю (а.с. 8).

09 серпня 1986 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 у Звенигородському відділі РАГС Черкаського РУЮ, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 11).

З копій свідоцтв про народження дітей ОСОБА_1 вбачається, що вона ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_5 в м. Звенигородка Черкаської області, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - сина ОСОБА_4 в м. Звенигородка Черкаської області (а.с. 12).

Згідно довідок від 16.06.2016 року, виданих Звенигородською амбулаторією № 1, син ОСОБА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, спостерігався в дитячій поліклініці з народження і до досягнення ними 16 років та проживав АДРЕСА_3, а син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, спостерігався в дитячій поліклініці з народження і до 14 років. Проживав АДРЕСА_2, а потім по АДРЕСА_3 (а.с. 9,10). Згідно даних медичних карток ОСОБА_1 та її діти постійно відвідували поліклініку Звенигородської ЦРЛ (а.с. 38-71).

Згідно протоколів № 147 від 31.05.1993 року, № 22 від 15.11.1992 року, № 5-Д від 26.10.1993 року, № 21 від 02.02.1994 року, які зберігаються в архівному відділі Звенигородської РДА, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали державні посвідчення України особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Домашньою адресою ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_2 (а.с. 14-17).

Чоловік позивача ОСОБА_3 вже отримує пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 13).

З витягів з наказів № 33-к від 10.02.1987 року та № 39 від 09.03.1992 року вбачається, що в період роботи на Ватутінському хлібокомбінаті ОСОБА_1 перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною з ІНФОРМАЦІЯ_2 по ІНФОРМАЦІЯ_18 та з ІНФОРМАЦІЯ_20 по ІНФОРМАЦІЯ_19 (а.с. 18, 19).

З будинкових книг вбачається, що ОСОБА_1 проживала АДРЕСА_1 з 23.07.1985 року по 28.10.1986 року, а по АДРЕСА_3 з 23.10.1992 року по 09.10.2004 року та з 18.08.2012 року по даний час (а.с. 21-24).

З повідомлення № 1428 від 27.09.2016 року, наданого Звенигородським РС УДМС України в Черкаській області вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 18.08.2012 року. Попередня інформація щодо реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_2 в період з 1986 року по 1992 рік не зберігається (а.с. 36).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що позивач ОСОБА_1 народилась та постійно проживає в м. Звенигородка Черкаської області. Після одруження з ОСОБА_3 в 1986 році вона проживала в будинку його баби по АДРЕСА_2, де народився їхній старший син. Потім вони переїхали на АДРЕСА_3, де народився менший син. Позивач певний час працювала на Ватутінському хлібокомбінаті в м. Ватутіне Черкаської області, куди кожного ранку їздила автобусом, але проживала вона разом із своєю сім'єю в той час в м. Звенигородка.

Оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 народилась та постійно проживала в м. Звенигородка Черкаської області, в тому числі в період з 28 жовтня 1986 року по 23 жовтня 1992 року по АДРЕСА_2.

09 червня 2016 року позивач звернулася до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак 16 серпня 2016 року отримала відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з вимогами ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років (в редакції на час звернення позивача за призначенням пенсії).

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Таким чином, право на призначення пенсії за віком, за умови наявності страхового стажу не менше 15 років, у жінок, які народились після 01 квітня 1961 року, виникає після досягнення 60-річного віку.

Викладена редакція статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрала чинності з 01 жовтня 2011 року - з набранням чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року.

Оскільки норми ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » встановлюють поступове підвищення пенсійного віку для жінок, яким до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до досягнення пенсійного віку залишилось менше, ніж 5 років, відповідно, жінкам, які мають право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», також установлено аналогічне поступове підвищення віку, з якого вони мають право на призначення пенсії.

Отже, жінки, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення протягом періоду» який є достатнім для призначення пенсії зі зниженням загального пенсійного віку на 5 років, мають право на призначення пенсії (в залежності від віку), з урахуванням статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з поступовим підняттям пенсійного віку, у такому порядку: 50 років - які народилися до 30 вересня 1961 року включно; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1961 року по 31 березня 1962 року, 51 років - які народилися з 1 квітня 1962 року по 30 вересня 1962 року; 51 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1962 року по 31 березня 1963 року; 52 років - які народилися з 1 квітня 1963 року по 30 вересня 1963 року; 52 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1963 року по 31 березня 1964 року; 53 років - які народилися з 1 квітня 1964 року по З0 вересня 1964 року; 53 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1964 року по 31 березня 1965 року; 54 років - які народилися з 1 квітня 1965 року по З0 вересня 1965 року; 54 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року: 55 років - які народилися після 1 квітня 1966 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_17 та постійно проживає в м. Звенигородка Черкаської області, що відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, станом на 1 січня 1993 року прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 5-ти років, а тому має право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у віці 52 років 6 місяців.

Посилання відповідача на те, що рішенням комісії Черкаської облдержадміністрації від 13.07.2016 року посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане ОСОБА_1 25.12.1992 року, визнане недійсним в зв'язку з недостанім періодом проживання на території зони посиленого радіологічного контролю суд вважає непереконливими. У позивач дійсно немає документального підтвердження проживання в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 28 жовтня 1986 року по 23 жовтня 1992 року, однак судом були досліджені ряд доказів, які дають підстави для встановлення такого фактув судовому порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 11, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 8, 11, 71, 94, 159, 160-163, 167 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 09 червня 2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Повний текст постанови виготовлений 10 жовтня 2016 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Кравченко