Рішення № 61900501, 03.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.16р. Справа № 904/6879/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг", м. Київ

про стягнення 5 312,10 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 67-130 від 05.05.2016 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Євраз Дніпродзержинський коксохімічний завод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з належного відповідача: Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" чи Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" збитки від недостачі вантажу у сумі 5 312,10 грн., а також витрати з оплати судового збору у сумі 1 378,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачами не забезпечено збереження вантажу під час перевезення за залізничною накладною № 48440903, внаслідок чого у вагоні №62007612 виникла недостача вантажу у кількості 4200 кг.

Позивач зазначає, що під час комерційного огляду вагону його відповідальним працівником було виявлено сліди розкрадання вантажу, про що на станції призначення Правда Придніпровської залізниці був складений акт загальної форми від 28.05.20216 року. Прийомоздавач цієї станції відмовився підписувати вказаний акт, у зв'язку з чим приймання вантажу відбувалося відповідно до Інструкції П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю за участю представника вантажовідправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" ОСОБА_2 на підставі посвідчення № 17 від 01.06.2016 року.

Недостача вантажу визначена позивачем у заявленій до стягнення сумі, виходячи із відповідальної недостачі вугілля - 3520 кг, розрахованої як різниця між виявленою недостачею - 4200 кг і природною втратою ваги (680 кг) у розмірі 1% від нетто вантажу - 68000 кг (68000х1/100 = 680), помноженої на вартість однієї тонни вугілля - 1257,60 грн. (3520х1257,60х1,2(ПДВ) = 5312,10).

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

У відзиві на позов представник Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити. Заперечення проти позову обгрунтовує відсутністю комерційного акту, який відповідно до статті 129 Статуту залізниць України та пункту 4 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення.

Під час розгляду справи представник відповідача-1 підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" у поданому до суду відзиві просить у задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову, посилається на те, що товариство не несе відповідальності за схоронність вантажу, оскільки під час перевезення відповідальним за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу є саме перевізник.

При цьому також зазначає, що факт нестачі вантажу не підтверджений позивачем належним доказом, яким має бути комерційний акт. Товариство не є відправником спірного вантажу за залізничною накладною на адресу позивача. За договором із позивачем виступає тільки як постачальник цього вантажу і не приймало участі у його завантаженні. Свою вину у нестачі вугілля не визнає.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 18.08.2016 року з призначенням розгляду справи на 14.09.2016 року, після чого розгляд справи відкладався на 03.10.2016 року.

У судове засідання 03.10.2016 року представники відповідачів не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до вимог статей 64, 87 Господарського процесуального кодексу України.

Неявка представників відповідачів за наявності поданих ними відзивів з документальним обгрунтуванням не перешкоджає судовому провадженню за їх відсутності.

У судовому засіданні 03.10.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" (далі - Постачальник, Відповідач-2) та Публічним акціонерним товариством "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" (далі - Покупець, Позивач) був укладений договір № УПр14/37/176, відповідно до пункту 1.1 якого на умовах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - Ресурси) за марочним складом, цінами та у кількості, зазначеними у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору ресурси, зазначені у специфікації до цього договору, постачаються на умовах, узгоджених у відповідних специфікаціях згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень і застережень, що містяться у цьому договорі (базисні умови поставки).

Датою поставки (передачі) вважається дата, зазначена в залізничній накладній, що підтверджує приймання/передачу вантажу перевізником і вказана у специфікації (пункт 3.2 договору).

29.05.2013 року сторонами було узгоджено та підписано специфікацію до договору №УПр14/37/176 від 27.02.2014 року (Додаток № 8) відповідно до якої у II кварталі 2016 року на умовах FCA станція відправки (Інкотермс 2010) постачальник зобов'язався поставити покупцю у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ресурси (вугілля кам'яне, Г 0-100 (ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" ТУ У 05.1-30641927-108:2016) у кількості 5 320 тонн за ціною 1440,00 грн. з ПДВ за тонну, а всього на суму 7 660 800,00 грн. з ПДВ (а.с. 27 том 1).

Оплата договірної продукції була здійснена відповідачем-2 на користь позивача у загальній сумі 7 958 305,96 грн. відповідно до платіжних доручень № 3833 від 16.06.2016 року на суму 2 658 305,96 грн. та № 3423 від 31.05.2016 року на суму 5 300 000,00 грн. (а.с. 49-50 том 1).

На виконання умов договору за залізничною накладною № 48440903 від станції Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Правда Придніпровської залізниці у вагоні № 62007612 було здійснено 25.05.2016 року відправлення на адресу Публічного акціонерного товариств "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" концентрату вугільного масою 68000 кг, марка Г 0-100, висота шапки 200 мм, власність Лемтранс, насипом, вологість 7%. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 4 глави 1 ТУ. Відповідальний за навантаження вагонів вантажник ОСОБА_3 Вантаж маркований однією поздовжньою смугою катка ущільнювача.

Вантажовідправником вугілля є ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".

За вказаною залізничною накладною 28.05.2016 року вагон № 62007612 прибув на станцію Правда Придніпровської залізниці, на якій відповідальними працівниками одержувача-вантажу того ж дня був складений акт загальної форми ГУ-23 із зазначенням виявленого поглиблення у вагоні без слідів протікання вантажу: над 1 люком 170 х 80 см по усій ширині вагону; над 2 люком 170 х 50 см по усій ширині вагону.

При цьому в акті міститься застереження про відмову прийомоздавальника станціїї Правда ОСОБА_4 підписати цей акт (а.с. 14 том 1).

Відмова представника станції Правда від підписання акта форми ГУ-23 стала підставою для оформлення позивачем приймання продукції за участю представника відправника - ПАТ "ДТЕК "Добропільська ЦЗФ" за правилами Інструкції П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

За наслідком такого приймання складено акт № 27 від 02.06.2016 року у якому відображено наступне: за накладною № 48440903 у вагоні № 62007612 вугілля марки Г за документами - 68,00 тн. Фактично прибуло 63,80 тн. Нестача - 4.2 тн. Нестача з урахуванням природньої втрати 1% - 3 520,00 грн.

Кількість нестачі вугілля визначена шляхом комісійного зважування на вагонних вагах. Була визначена різниця між вагою вантажу за документами і під час переважування, яка склала - 4,200 тн. Комісійним оглядом вагону виявлені порушення маркування і поглиблення до 0,5 м на всю ширину кузова і у довжину до 3,0 м (явні сліди розкрадання). У технічному відношенні вагон справний.

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з належного відповідача, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За частиною першою статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас, частиною п'ятою статті 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з приписами статей 110, 113, 114 Статуту залізниць України та статей 306, 314, 315 Господарського кодексу України залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної вартості вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від неї причин.

За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Вказана стаття Статуту залізниць України та пункт 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (зареєстр. в МЮ України 08.07.2002 року за № 567/6855), містять перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт. Зокрема, за обставин невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Обов'язок скласти комерційний акт виникає у залізниці у випадках, коли вона згідно зі статтею 52 Статуту зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу. Зокрема, у разі:

прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами;

прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);

прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;

прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

За обставинами справи вантаж прибув на станцію призначення у справному вагоні без ознак протікання, який відповідно до пам'ятки № 1029 форми ГУ-45 був поданий на колію станції призначення 28.05.2016 року о 09:00 год. і виданий позивачеві без зауважень з боку представників вантажовласника.

Складення у подальшому позивачем акту загальної форми ГУ-23 від 28.05.2016 року не є належним доказом оформлення виявлених ним слідів розкрадання вантажу і не може замінити комерційного акту, оскільки відповідно до пункту 2 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення тільки тих обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Згідно з пунктами 16, 17 Правил складання актів у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.

При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.

Начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги. У разі обгрунтованості скарги начальник Дирекції дає розпорядження про складання комерційного акта (акта загальної форми) або про переоформлення акта. У цьому разі плата за зберігання вантажу, а

також за користування вагоном (контейнером) протягом часу затримки складання акта з одержувача не стягується.

Всупереч викладеному позивач не звертався до начальника станції з вимогою про складання комерційного акту. Відмову у складанні комерційного акту начальнику Дирекції не оскаржував. Жодних доказів щодо дотримання порядку оскарження відмови у складанні комерційного акта позивач суду не надав.

За таких обставин комісійний акт приймання продукції, складений позивачем згідно з правилами Інструкції П-6, є недостатнім доказом засвідчених у ньому обставин, оскільки за змістом пункту 3.4 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (в редакції від 29.09.2008 № 04-5/225) здійснення приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю повинно мати місце лише при оскарженні необгрунтованої відмови начальника залізничної станції у складанні комерційного акту в порядку, передбаченому пунктом 16 Правил складання актів.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обгрунтованості його доводів щодо нестачі вантажу під час перевезення. Вина відповідача-2 у нестачі вантажу під час перевезення відсутня, так як він не є стороною цих правовідносин.

Крім того, звертаючись з позовом до регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", позивач не звернув уваги на те, що за змістом статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачем можуть бути, серед інших, підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, а не їх відокремлені підрозділи.

У пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

З огляду на викладене правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1378,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32 - 34, 36, 43 - 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові до Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити повністю.

У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг" відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.2016 року.

Суддя ОСОБА_5