Постанова № 61899825, 30.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2016 року № 826/26050/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

третя особа

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправною бездіяльності,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» (далі за текстом - позивач або ТОВ «Газпроменергія 2000») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі за текстом - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому, враховуючи подану заяву про зменшення позовних вимог, просить:

визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, які полягають в односторонньому розірванні Договору про визнання електронних документів №6 від 08.07.2015р.;

визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо невиконання зобов’язань за договором про визнання електронних документів №6 від 08.07.2015р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що між ним та відповідачем було укладено договір про визнання електронних документів. Між тим, при надісланні засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності позивачем були отримані квитанції, в яких зазначено про неможливість прийняття такої звітності, оскільки не укладено договору про визнання електронної звітності. Надалі, як зазначає позивач, ним було отримано повідомлення ДПІ про розірвання договору з тих підстав, що позивач начебто відсутній за своїм місцезнаходженням.

Однак, як вказує позивач, наведене не відповідає дійсності, оскільки він знаходився та знаходиться за адресою, зазначеною в ЄДР, місцезнаходження не змінював. Наведене, як зазначає позивач, підтверджується відомостями з ЄДР та іншими документами, які вказують, що фактичне місцезнаходження підприємства відповідає даним, зазначеним в ЄДР, а відтак, як вважає позивач, відсутні підстави для розірвання договору. З урахуванням наведеного, а також зазначаючи, що місцезнаходження позивача залишається незмінним, позивач просить задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, свої заперечення мотивував тим, що договір про визнання електронних документів було розірвано в односторонньому порядку у зв’язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням, відносно чого, як зазначає ДПІ, було складено повідомлення за ф. 18-ОПП, яке направлено державному реєстратору. Відтак, як стверджує ДПІ, відсутні підстави для висновку про наявність протиправної бездіяльності, на яку вказує позивач.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Разом з тим, до суду надійшли заперечення третьої особи, згідно яких остання вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, у судовому засіданні судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» зареєстровано у статусі юридичної особи 17.06.2013р., код з ЄДРПОУ – 38799721, адреса: 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, відомості щодо чого підтверджуються даними з ЄДР станом на 25.11.2015р.

Позивач перебував на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

08.07.2015р. між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №6, предметом якого є визнання податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ, інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із договором орган ДПС зобов’язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп’ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Між тим, 13.11.2015р. ДПІ сформовано повідомлення на адресу позивача за №27968/10/26-55-10-02 «Про розірвання договору». Як вбачається з фіскального чеку, вказане повідомлення направлено на адресу позивача 16.11.2015р.

У повідомленні вказується про розірвання договору. Зазначається у зв’язку з цим, що за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «Газпроменергія 2000» за податковою адресою, не встановлено. Також вказується, що про зміну податкової адреси ТОВ «Газпроменергія 2000» ДПІ не повідомлялося, інформації від державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо зміни реєстрації ТОВ «Газпроменергія 2000» не надходило.

Таким чином, як зазначено у повідомленні від 13.11.2015р., у зв’язку з порушенням істотних умов договору, зобов’язання сторін, визначених договором, припиняються.

В контексті наведеного слід додати, що внаслідок вчинення з боку ДПІ таких дій, податкова звітність позивача не приймалася ДФС засобами телекомунікаційного зв’язку.

Вирішуючи у взаємозв’язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до пункту 45.2. ст. 45 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В силу приписів частини 1 статті 16 та частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» відомості щодо юридичної особи, внесені до ЄДР, є достовірними, у т.ч. для відповідача, і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Наявними у справі відомостями з ЄДР підтверджується, що ТОВ «Газпроменергія 2000» зареєстровано у статусі юридичної особи 17.06.2013р., код з ЄДРПОУ – 38799721, адреса: 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б. Статус відомостей в ЄДР про юридичну особу - відомості підтверджено. При цьому із витягу з ЄДРПОУ від 25.11.2015р. вбачається, що станом на 13.11.2015р., тобто станом на дату формування повідомлення про розірвання договору, в ЄДР були відсутні записи про не підтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням.

Фактичне місцезнаходження товариства за зареєстрованою адресою, підтверджується також отриманням позивачем поштової кореспонденції за вказаною адресою, зокрема ухвал суду від 02.12.2015р. та від 24.12.2015р.

Слід додати, що під час розгляду справи відповідачем в порядку виконання обов’язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням станом на 13.11.2015р. та вжиття ДПІ заходів по встановленню його місцезнаходження як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків, встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що у сукупності є передумовою для формування повідомлення ДПІ за ф. 18-ОПП.

Відтак, доводи ДПІ про наявність обставин, з якими пов’язується можливість одностороннього розірвання договору, є необґрунтованими.

У взаємозв’язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, положення якого застосовуються до зобов’язань, що виникли за вищезгаданим адміністративним договором, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наведені правила поширюються і на ДПІ, як сторону договору.

При цьому, оскільки інше не передбачено договором, то, виходячи з системного аналізу положень ст. 188 ГК України («Порядок зміни та розірвання господарських договорів»), ст. 525 ЦК України («Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання»), ст. 611 ЦК України («Правові наслідки порушення зобов'язання»), ст. 615 ЦК України («Одностороння відмова від зобов'язання»), ст. 651 ЦК України («Підстави для зміни або розірвання договору»), 653 ЦК України («Правові наслідки зміни або розірвання договору»), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов’язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

В даному випадку, як вбачається в вищевикладеного, ДПІ не доведено обставин відсутності позивача за зареєстрованим місцезнаходженням станом на дату формування повідомлення про розірвання договору, відносно наведеного відсутні відомості в ЄДР станом на 13.11.2015р., а відтак висновок ДПІ про наявність станом на 13.11.2015р. обставин, з якими умови договору пов’язують можливість одностороннього розірвання договору, є безпідставним.

Таким чином, станом на 13.11.2015р. у ДПІ були підстави для вчинення дій по розірванню договору, у зв’язку з чим дії ДПІ відносно розірвання договору на підставі повідомлення від 13.11.2015р. є протиправними. За висновком суду, зобов’язання сторін за вищевказаним договором на підставі вказаного повідомлення ДПІ не припинилися.

Наведене спростовує доводи відповідача, а також третьої особи відносно зворотного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, в порядку виконання обов’язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено законності та обґрунтованості своїх дій щодо одностороннього розірвання договору та, відповідно, бездіяльності щодо невиконання зобов’язань за вказаним договором, а тому суд приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають поновленню, а позов – задоволенню шляхом визнання протиправними дій ДПІ, які полягають в односторонньому розірванні договору про визнання електронних документів, а також визнання протиправною бездіяльності ДПІ щодо невиконання зобов’язань за договором про визнання електронних документів, починаючи з 13.11.2015р.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, які полягають в односторонньому розірванні Договору про визнання електронних документів №6 від 08.07.2015р. на підставі повідомлення №27968/10/26-55-10-02 від 13.11.2015р. «Про розірвання договору».

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка полягає у невиконанні зобов’язань щодо прийняття податкових документів за Договором про визнання електронних документів №6 від 08.07.2015р., починаючи з 13.11.2015р.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко