Постанова № 61899634, 04.10.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа № 823/1270/16

м. Черкаси

12 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

секретаря - Тараненка М.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю,

представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Костюк І.Я - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адмінмежах Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту);

- зобов'язати прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адмінмежах Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення йому у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адмінмежах Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту). За результатами розгляду поданої заяви відповідач листом № 7148/6-16 від 22.08.2016 відмовив у задоволенні заяви позивача, оскільки відповідно до довідки із звітності з кількісного обліку земель, що видана управлінням Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_1 відноситься до земель колективної власності на підставі проектів роздержавлення земель сільськогосподарського підприємства «Залевки», а на сьогоднішній день законодавцем не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності. Позивач із вказаною відмовою не погоджується, з підстав її неправомірності та протиправності, а тому просить суд задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та надав суду заперечення в яких зазначив, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 2 га, яка розташована в адмінмежах Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту) та на яку претендує позивач, знаходиться у колективній власності, а у відповідності до п.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи здійснюють розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області із заявою та необхідним пакетом документів, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адмінмежах Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області (за межами населеного пункту).

Листом від 22.08.2016 № 7148/6-16 ГУ Держземагентства у Черкаській області відмовило в задоволенні заяви ОСОБА_1 з тих підстав, що земельна ділянка, яку він обрав, відноситься до земель колективної власності, а у відповідності до п.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи здійснюють розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Вважаючи рішення відповідача від 22.08.2016 № 7148/6-16 протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства України, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Законом України від 06.09.2012 року № 5245-17 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до ст.122 Земельного кодексу України, що 01.01.2013 набрали чинності, відповідно до яких встановлюються повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Тобто, відповідно до ст.122 ЗК України, в редакції, яка діє з 01.01.2013, повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальними органами.

Аналогічні повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах області надані Головним управлінням Держгеокадастру на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженому наказом Мінрегіонрозвитку від 03.02.2015 № 14 та зареєстрованому в Мінюсті 18.02.2015 за № 177/26622.

Згідно ч.1 ст.121 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

В силу ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (ч.7 ст.118 ЗК України ).

Отже, у випадку наявності у особи бажання отримати у власність або користування земельну ділянку, вона повинна звернутися до відповідного органу клопотання про надання їм земельної ділянки, яке повинно бути розглянуте протягом встановленого строку та за наслідком якого повинно бути прийняте рішення про надання або відмову у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою.

Статтею 122 ЗК України визначено розподіл повноважень щодо надання у власність або у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Згідно п.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, ст.122 ЗК України врегульовує відносини щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Як встановив суд під час розгляду справи, земельна ділянка на яку претендує позивач згідно проекту по роздержавленню земель сільськогосподарського підприємства «Залевки», Залевківської сільської ради Смілянського району Черкаської області відноситься до земель колективної власності (не була розпайована та не повернута до земель державної чи комунальної власності), підтвердженням чого є Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 18.10.1994, а також довідка управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 25.07.2016 № 31-28-0.2-2839/15-16.

Відповідно до роз'яснення Держземагенства України від 13 жовтня 2014 року № 22-28-0.13-12187/2-14, при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку (ст.30 ЗК України).

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Тому, у разі якщо вищезазначені земельні ділянки були повернуті до земель державної власності і це землі сільськогосподарського призначення, розпорядження вищевказаними землями належить до компетенції територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Якщо ж земельні ділянки не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вищевказаними землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами правовий статус не розпайованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення колективної власності колишніх КСП на даний час не визначено.

Крім того, суд зазначає, що ч.2 ст.92 ЗК України визначає перелік осіб, які набувають право постійного користування землею, але не вирішує питання щодо осіб, які набули це право раніше.

У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що використання терміну «набувають», що означає «ставати власником чого - небудь», після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Так, поняття "набувають права" за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 цього Кодексу в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками. Натомість у пункті 6 «Перехідних положень» Кодексу йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами.

Земельний кодекс України передбачає певний порядок, згідно якого земельна ділянка, що знаходиться у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, для суспільних потреб може бути тільки вилучена або викуплена, в порядку встановленому цим Кодексом.

При цьому, вилучення (викуп) земельної ділянки допускається при дотриманні гарантій прав на землю, передбачених розділом V ЗК України та ст. 350 Цивільного кодексу України, якщо рішення про це прийнято компетентним органом з підстав і в порядку, встановлених законом, а власникові земельної ділянки має бути відшкодована її вартість.

Статтею 140 ЗК України визначено підстави для припинення права власності на земельну ділянку. До них віднесено, зокрема, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Пунктом „г" ч.1 ст.143 Земельного кодексу України визначено, що однією з підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку є її викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що право колективної власності на землю, яке не припинено у встановленому законом порядку вважається дійсним (зазначена правова позиція підтверджується ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 у справі № 822/1043/16), а отже ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не мало правових підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв'язку з чим посилання відповідача на відсутність у нього повноважень щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою колективної власності є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 06.10.2016 року