Постанова № 61899632, 07.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2016 року 14:45 №826/4997/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до треті особи без самостійних вимог на предмет спору державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рябого Дмитра Сергійовича 1) товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ», 2) ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, 3) Служба у справах дітей Шевченківської РДА, 4) Опікунська рада Шевченківського району м. Києва, 5) ОСОБА_5, 6) державне підприємство «Житлоінбуд»провизнання протиправними дії та рішень, зобов'язати вчинити дії ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рябого Дмитра Сергійовича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» (далі - третя особа-1), ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 (далі - третя особа-2), Служба у справах дітей Шевченківської РДА (далі - третя особа-3), Опікунська рада Шевченківського району м. Києва (далі - третя особа-4), ОСОБА_5 (далі - третя особа-5), державне підприємство «Житлоінбуд» (далі - третя особа-5), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рябого Дмитра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 15264814 від 20.08.2014, яким за товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» (код ЄДРПОУ 37674241) зареєстровано право приватної власності на групу нежитлових приміщень НОМЕР_2 загальною площею 109,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що державний реєстратор Рябий Дмитро Сергійович протиправно прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 15264814 від 20.08.2014 за товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» (код ЄДРПОУ 37674241), не перевіривши наявність всіх необхідних документів для реєстрації права власності на реконструйовані (виділені) приміщення, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи тим, що спірне рішення №15264814 від 20.08.2014 є правомірним, оскільки державний реєстратор Рябий Дмитро Сергійович встановив, що третьою особою було подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності, а підстави для відмови, які визначені статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були відсутні.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» проти задоволення позову заперечило, мотивуючи тим, що третьою особою був поданий повний пакет документів для реєстрації права власності на реконструйовані (виділені) приміщення. Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» зазначило, що між ним та забудовником будинку був укладений договір від 10.09.2012 №10/09/12/1-2 про інвестування в реконструкцію спірного приміщення до набуття власниками житлових та нежитлових приміщень права власності на них, а тому позивачем не доведено факту порушення його права як співвласника допоміжних приміщень у будинку на момент укладення договору про залучення інвестицій в реконструкцію підвалу з виділенням нежитлового приміщення.

Представники третіх осіб 2, 3, 4, 5, 6 письмових заперечень суду не надали.

У судове засідання представник третьої особи не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1 та головою правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А».

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

20.08.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рябим Дмитром Сергійовичем прийнято рішення за індексним номером: 15264814 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно якого за товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» (код ЄДРПОУ 37674241) зареєстровано право приватної власності на групу нежитлових приміщень НОМЕР_2 загальною площею 109,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

81) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

З матеріалів справи видно, що представником товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» 30.07.2014 подано до органу державної реєстрації заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень разом із відповідними документами.

Перелік документів, поданих представником товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» разом із заявою від 30.07.2014, зазначено у картці прийому заяви.

Відповідно до пунктів 49, 50 Порядку №868 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, заявник подає: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за нею об'єкта будівництва, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі участі у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.

У разі придбання майнових прав на об'єкт нерухомості, документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав; довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), про участь заінтересованої особи в інвестуванні (фінансуванні) об'єкта будівництва (у тому числі шляхом купівлі-продажу майнових прав); технічний паспорт на об'єкт інвестування (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо); завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), копії (крім випадків подання оригіналів таких документів особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва): документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна до проведення його реконструкції (у разі проведення реконструкції об'єкта нерухомого майна); документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася).

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Аналіз норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку №868 дає підстави дійти висновку, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор зобов'язаний ретельно перевірити документи, які подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також встановити факт відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.

Згідно з технічною документацією житлового будинку, яка міститься у матеріалах справи, приміщення є частиною технічного приміщення, розташованого у підвалі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Тобто, підвал є допоміжним приміщенням, яке, у свою чергу, є неподільним майном.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач є власником квартири НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1 та головою правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31А».

Згідно з частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до частин статті 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частини першої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З аналізу викладених норм вбачається, що власники квартир багатоквартирного будинку, набуваючи права власності на квартири, автоматично стають співвласниками допоміжних приміщень і приміщень загального користування багатоквартирного будинку.

У Правилах утримання жилих будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207, зазначено, що допоміжні приміщення житлового будинку - це приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року №4-рп/2004 (справа №1-2/2004) у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що власники приватизованих квартир водночас є і співвласниками допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (підвалів, горищ, сходів, колясочних тощо). Таке право у власників квартир виникає з моменту приватизації житла, а тому без їхньої згоди не можна здійснювати будь-які юридичні дії щодо допоміжних приміщень (продавати, здавати в оренду, передавати у користування, перебудовувати тощо).

Підсумовуючи викладені норми та обставини, суд зазначає, що приміщення, право власності на яке зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ», відноситься до допоміжних приміщень.

Власниками таких приміщень, у свою чергу, є співвласники багатоквартирного будинку, яким квартири у цьому будинку належать на праві власності. Підтвердження права власності на такі допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій з боку таких власників.

Водночас, суд зазначає, що при первинній технічній інвентаризації, проведеній у серпні 2011 року, встановлено що будинок АДРЕСА_1 складається з 8 секцій і має в своєму складі 434 житлові квартири, підземну автостоянку та 19 нежитлових вбудованих в вбудовано-прибудованих нежилих приміщень.

Як зазначено у листі Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 19.02.2016 №1913 (И-2016), у матеріалах технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_1 немає ніяких приміщень (житлових, нежитлових вбудованих чи вбудовано-прибудованих, прибудованих або допоміжних), позначених, зокрема номером 812.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що реконструкцію технічного приміщення підвалу з виділенням нежитлового приміщення НОМЕР_2 проведено у квітні 2014 року. Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровано в липні 2014 року.

Згідно частини першої статті 9, пункту 1 частини другої статті 10 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 02.06.2015 №К/800/31697/13.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що нежитлове приміщення НОМЕР_2 загальною площею 109,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за третьою особою, відноситься до допоміжних приміщень, а власники таких приміщень є співвласники багатоквартирного будинку, яким квартири у цьому будинку належать на праві власності. Підтвердження права власності на такі допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій з боку таких власників.

Отже, проаналізувавши викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення норм Закону, не дотримано порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, так як власниками приміщень, розташованих у підвальному поверсі багатоквартирного будинку, є власники квартир такого будинку, їх право власності є непорушним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рябого Дмитра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 15264814 від 20.08.2014, яким за товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЖИТЛО-КОМФОРТ» (код ЄДРПОУ 37674241) зареєстровано право приватної власності на групу нежитлових приміщень НОМЕР_2 загальною площею 109,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з державного реєстратора прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рябого Дмитра Сергійовича на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський