Постанова № 61899301, 10.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4296/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №25050-17 від 22.06.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №25050-17 від 22.06.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, керуючись п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, було прийняте податкове повідомлення-рішення №25050-17 від 22.06.2015 року, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 25000,00 грн.

В судовому засіданні 04.10.2016 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з огляду на незаконність дій відповідача, оскільки застосувати ставки збору з власників автомобілів у м.Одесі можливо було здійснити лише з наступного бюджетного періоду, тобто з 01.01.2016 року. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та надав до суду письмові заперечення пославшись на те, що ОСОБА_1 є власником автомобіля ВМW Х6, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4395 куб.см. Згідно рішення Одеської міської ради №6257-VI від 01.01.2015 року на території м.Одеси встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням ставка податку на 2015 рік складає 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Відповідно до п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (пункт 267.4 статті 267 ПКУ). Датою початку використання (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та/ або ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами й дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі, якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах. Отже, виходячи з вищенаведеного, дії відповідача були здійснені згідно до чинного законодавства, а тому відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Позивачу - ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки ВМW, модель Х6, тип «легковий універсал-В», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску, об'єм двигуна 4395 куб.см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області (а.с.10).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) введено новий податок на майно, що складається, у тому числі - з транспортного податку.

Відповідно до п. 267.1.1 п. 267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.6.1 Пункту 267.6 ст. 267 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку.

При цьому вказана норма є чинною, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII неконституційним визнано не було.

Разом з тим відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Згідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Статтею 12 ПК України визначені відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків.

Згідно ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що становлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Перевіряючи на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.06.2015 року №25050-17 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., суд доходить висновку про необхідність його скасування, з огляду на наступне:

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 та ст.265 ПК України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог ПК України вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 12.4.3 п.12.4 ст.12 ПК України до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

21.01.2015 року Одеською міською радою прийнято рішення №6257-VІ, яким встановлено з 01.01.2015 року на території м.Одеси податок на майно в частині транспортного податку.

Слід зазначити, що згідно з п.12.5 ст.12 ПКУ офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 ст.12 ПКУ.

Відповідно до пп.12.3.4 ст.12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З аналізу викладеного вбачається, що для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення мало бути прийнято та оприлюднене до 15 липня 2014 року.

Відтак, враховуючи закріплений в Кодексі принцип стабільності податкового законодавства, визначені в п.12.3. ст.12, п.12.4.3. п.12.4. ст.12 Кодексу межі повноважень міських рад щодо податків та зборів, застосування контролюючим органом з метою оподаткування положень рішення Одеської міської ради "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" від 21.01.2015 року №6257-VI, яким, зокрема, установлений новий місцевий податок - транспортний податок, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного рішення у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, суперечить положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

При цьому, суд звертає увагу, що п.4 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" законодавець лише рекомендував органам місцевого самоврядування, зокрема, прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно. Тобто, вказана норма містить рекомендаційний характер та не встановлює іншого, ніж передбачений пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПК України порядку застосування відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Положеннями підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За приписами ч.1, 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно Рішення Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становить втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.06.2015 року №25050-17, яким позивачу визначено у 2015 році податкове зобов'язання із транспортного податку з фізичних осіб, не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства та не узгоджується із вимогами принципу верховенства права, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем у судовому засіданні не було доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №25050-17 від 22.06.2015 року підлягають задоволенню відповідно до положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №25050-17 від 22.06.2015 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10.10.2016 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.