Постанова № 61899064, 10.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7057/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року

16год.50хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_3, в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 18 червня 2015 року № 17593-17.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, передчасним та підлягає скасуванню, оскільки на думку позивача у випадку з транспортним податком зміни, прийнятті 28 грудня 2014 року, вводяться в дію з початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто з 01 січня 2016 року), тому установлений місцевий податок може бути застосовано не раніше 2016 року. Крім того, його автомобіль (LEXUS, модель GX460, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2) був випущений у листопаді 2009 року, що підтверджується висновком експертного дослідження №276т від 18.11.2015 року, виготовленим експертом Одеського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру С.А. Шушман, тобто означений автомобіль, на думку позивача, взагалі не підлягає оподаткуванню. Також позивач наголошує, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, про що зроблено відмітку у паспорті громадянина України, тому у відповідача відсутні були повноваження приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки воно винесено контролюючим органом не за місцем реєстрації позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав адміністративний позов в повному обсязі та просив суд задовольнити його.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи письмових заперечень, наявних в матеріалах справи. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області на виконання п.п. 267.6.3 ст. 267 від ГУМВСУ в Одеській області до ГУ ДФС в Одеській області надійшла інформація по автотранспортних засобах, що підлягають оподаткуванню транспортним податком (серед який наявний транспортний засіб позивача). ГУ ДФС в Одеській області листом №1479/7/15-32-17-03-12 від 13.02.2015 року направило цю інформацію відповідачу для вжиття відповідних заходів. На виконання листа ГУ ДФС в Одеській області №1479/7/15-32-17-03-12 від 13.02.2015 року ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області було прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №17593-17 від 18.06.2015 року. Крім того, транспортний засіб позивача був зареєстрований за тогочасним місцем реєстрації (проживання) позивача: АДРЕСА_1. Позивач мав подати контролюючому органу відомості про зміну місця реєстрації. На думку відповідача, ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області правомірно здійснено розрахунок суми транспортного податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 25000грн., та прийнято податкове повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Як визнається сторонами, ОСОБА_3 на праві власності належить автомобіль LEXUS, модель GX460, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3.

16.02.2015 року за вх. № 107/3 до ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області надійшов лист ГУ ДФС в Одеській області від 13.02.2015 року за вих. № 1479/7/15-32-17-03-12, в якому зазначено, що листом № 7/0-190 від 20.01.2015 року ГУМВС України в Одеській області надано перелік автомобілів з об'ємом двигунів понад 3000 куб.см.

Також, листом ГУ ДФС в Одеській області від 13.02.2015 року за вих. № 1479/7/15-32-17-03-12 надано наявну інформацію по фізичним особам - власникам транспортних засобів для відпрацювання та зобов'язання вжити відповідні заходи для залучення до оподаткування транспортним податком. Серед переліку автомобілів з об'ємом двигунів понад 3000 куб.см. в графі 27 значиться автомобіль LEXUS, модель GX460, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, 2010 року випуску, належний ОСОБА_3.

18 червня 2015 року ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №17593-17 форми Ф, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-УІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок з громадян України.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як встановлює підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За правилами обчислення та сплати транспортного податку, визначеними у підпунктах 267.6.1, 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Позивач в адміністративному позові посилаючись на висновок експертного дослідження №276т від 18.11.2015 року, виготовлений експертом Одеського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру С.А. Шушман, вказує, що автомобіль LEXUS, модель GX460, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 не підлягає оподаткуванню транспортним податком, оскільки був випущений у листопаді 2009 року. Як стверджує позивач, згідноозначеного висновку експертом Одеського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру С.А. Шушман був досліджений автомобіль LEXUS, модель GX460, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 та було встановлено рік його виробництва (випущений) листопад 2009 року.

Разом з цим, на неодноразові вимоги суду надати цей висновок експерта для залучення до матеріалів справи позивач не відреагував, без вмотивованих пояснень згаданий висновок, датований 18.11.2015р., суду не надав.

Натомість, 03.10.2016р. разом з письмовими поясненнями суду наданий висновок того ж експерта №52-т від 30.09.2016р., замовлений ОСОБА_3 та складений експертом вже в процесі, коли адміністративна справа розглядалась в суді, за яким автомобіль LEXUS GX460, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов (VIN)НОМЕР_3, випущений у листопаді 2009 року.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на інформацію ГУМВС України в Одеській області щодо автотранспортних засобів, що підлягають оподаткуванню транспортним податком, серед яких, транспортний засіб позивача та де зазначено рік випуску - 2010 р., оскільки доказів первинної реєстрації автомобіля представником відповідача надано не було та будь яких інших доказів, що підтверджують дату випуску автомобіля саме у 2010 році також надано не було.

Наведене свідчить, що згаданий транспортний засіб не має ознак об'єкта оподаткування транспортним податком.

Окрім того, згідно з пп.14.1.251 п.14.1 ст.14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п.41.3 ст.41 ПК України, повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Згідно вимог пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

За змістом пп. 267.8.1 п.267.8 ст.267 ПК України, транспортний податок сплачується, зокрема: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої 14.02.2014 року Державним реєстратором Стукаленко К.Є., місце проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: АДРЕСА_2. 13.02.2014 року (155314018021) взятий на облік як платник податків, 10000000133830 - взятий на облік як платник єдиного внеску в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Суд приймає до уваги посилання податкового органу, що позивач повинен був повідомити контролюючий орган про зміну місця реєстрації.

Відповідно до пунктів 70.5, 70.7 ст.70 Податкового кодексу України фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу. Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт. Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючому органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта. Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі. Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже позивач мав повідомити контролюючий орган відомості про зміну своїх даних в частині адреси реєстрації, відтак його ствердження про незаконність податкового повідомлення-рішення саме з цих підстав суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно, одним із елементів якого є транспортний податок.

Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України вказує, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначає, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

З цього випливає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок установлено рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VІ «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку», яким установлено транспортний податок та затверджено Положення про транспортний податок. Тому застосування контролюючим органом положень вказаного Закону та рішення з метою оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

В силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" слід врахувати у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011 року у справі "Серков проти України" позицію в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що визначення 18.06.2015р. позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. суперечить основним принципам оподаткування та ст.12 ПК України, є протиправним, відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області від 18 червня 2015 року № 17593-17 підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 18 червня 2015 року № 17593-17.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 487(чотириста вісімдесят сім)грн. 20коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2016 року.

Суддя М.М. Аракелян

.