Ухвала суду № 61898868, 10.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6853/16

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2016 року м. Одеса

Колегія судів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- Бабія А.П.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та штрафних санкцій, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року, -

встановила:

06 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь суму заборгованості в розмірі 117 600 дол. США та три відсотки річних в розмірі 10 584 дол. США

Свої вимоги мотивував тим, що 20 березня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір позики, згідно з яким він передав Відповідачеві грошові кошти у сумі 117 600 дол. США, а поручителем за вказаним договором виступив ОСОБА_4

Позивач стверджував, що він неодноразово звертався до відповідачів з вимогою виконати умови договору, однак відповідачі від виконання своїх зобов'язань ухиляються, хоча і постійно обіцяють повернути борг. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання не з'явились.

Суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, ухваливши зі згодою представника позивача заочне рішення у справі.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та штрафних санкцій задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 20.03.2012 року у розмірі 117 600 дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення (100 дол. США =2487, 3395 гривень) складає 2 924 712 (два мільйона дев'ятсот двадцять чотири тисячі сімсот дванадцять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 штрафні санкції у розмірі 10 584 дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення (100 дол. = 2487, 3395 гривень) складає 263 224, 08 (двісті шістдесят три тисячі двісті двадцять чотири) гривень 08 копійок.

Стягнуто ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

ОСОБА_5 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2016 року заява ОСОБА_5 про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та штрафних санкцій залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межax доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином колегія суддів перевіряє законність рішення суду першої інстанції тільки в частині задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 20 березня 2012 року між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_5 (Позичальник) було укладено Договір позики, відповідно до умов якого Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у власність 117 600 дол. США, та останній зобов'язався повернути вищевказані грошові кошти в строк до 01.08.2016 року.

На підтвердження укладення даного договору відповідачем ОСОБА_5 20.03.2012 року була написана розписка, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 117 600 дол. США, які зобов'язався повернути в строк до 01 серпня 2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець)

передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник - зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦПК України).

Оскільки зобов'язання за договором позики відповідач не виконав в повному обсязі, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вказана позивачом сума боргу підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення відповідача, що він не брав у позивача у борг вказану суму вказану у розписки, договір позики не укладав, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, якими можуть бути лише письмові докази щодо повернення боргу та спростовуються матеріалами справи.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції не заперечував обставин того, що саме його довіритель писав розписку про отримання суми позики.

Будь-яких даних про те, що відповідач звертався до правоохоронних органів з приводу незаконних дій позивача, або інші докази на підтвердження обставин зазначених в апеляційній скарзі в матеріалах справи не має.

Колегія суддів не бере до уваги посилання зазначені в апеляційній скарзі стосовно пропуску строку звернення до суду, оскільки в матеріалах справи наявний конверт, печаткою якого підтверджується, що позовна заява направлена до суду до спливу строку давності звернення до суду.(а.с. 7)

Крім того строк позовної давності застосовується судом тільки при поданні відповідної заяви, але такої заяви відповідач, в суд першої інстанції при розгляді його заяви про перегляд заочного рішення суду, не подавав.

Що стосується інших обставин викладених в апеляційній скарзі, то вони або спростовуються матеріалами справи, або не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. З ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при поверненні позовної заяви не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу та штрафних санкцій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий : В.А. Станкевич

Судді О.Д. Варикаша

А.П. Бвбій