Ухвала суду № 61898846, 06.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5916/16

Головуючий у першій інстанції Гудіна Н. І.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 березня 2016 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність, дії та постанови державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ - Дараган Вікторії Олександрівни, за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_5 та Об`єднання співвласників гуртожитку «Заболотного 26-а»,

встановила:

19.02.2015 року заявник ОСОБА_3 звернулась із скаргою на бездіяльність, дії та постанови державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ - Дараган Вікторії Олександрівни, в яких просила:

- визнати бездіяльність державного виконавця щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження неправомірною;

- зобов'язати державного виконавця розглянути заяву ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження, прийняти рішення в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», визнати постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.01.2015р., постанову державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.01.2015р., постанову державного виконавця про стягнення штрафу від 30.01.2015 р. - неправомірними.

- визнати дії державного виконавця щодо проведення огляду 30.01.2015р. кімнат гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Заболотного, 26а, та складення Акту від 30 січня 2015 року про невиконання рішення суду - неправомірними.

- скасувати постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.01.2015р. в сумі 680 грн, постанову державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.01.2015р. в сумі 42,72 грн., постанову державного виконавця про стягнення штрафу від 30.01.2015р. в сумі 340 грн. по виконавчому провадженню № 46036719.

Під час розгляду справи, а саме 15.04.2015 року, від заявника ОСОБА_3 була подана заява про уточнення скарги (а.с.129), зокрема:

1. Визнати бездіяльність державного виконавця щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження неправомірною.

2. Зобов'язати державного виконавця розглянути заяву ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження і прийняти рішення в порядку, визначеному Закону України «Про виконавче провадження».

3. Визнати постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 02.02.2015р., постанову державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.01.2015р., постанову державного виконавця про стягнення штрафу від 02.02.2015р., постанову державного виконавця про стягнення штрафу від 09.02.2015р. - неправомірними та скасувати вказані постанови.

4. Визнати дії державного виконавця щодо проведення огляду кімнат гуртожитку, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Заболотного, 26-а, від 30.01.2015р., 02.02.2015р., 09.02.2015р. та щодо складення актів від 30.01.2015р., від 02.02.2015р. та від 09.02.2015р. про невиконання рішення суду - неправомірними та скасувати вказані постанови.

5. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Суворовського відділу ДВС ОМУЮ, Дараган В.О. про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2015 року.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 15.04.2015 року первісні вимоги Заявника були залишені без розгляду, а в прийнятті до розгляду уточнених вимог було відмовлено, у зв'язку з тим, що вони є новими вимогами, які раніше не заявлялись та у зв'язку з тим, що заявник пропустила строк для подання скарги та не просить його поновити (а.с.136-138).

Крім того, ухвалою того ж суду від 15.04.2015 року скарга ОСОБА_3 на бездіяльність, дії державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ - Дараган В.РО., стягнення витрат за правову допомогу - залишено без задоволення у повному обсязі (а.с.142-146).

Однак, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.07.2015 року зазначені вище ухвали скасовані, а матеріали справи повернуті до районного суду для нового розгляду скарги (а.с.179-182).

Представник заявника надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 193).

Державний виконавець Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ Дараган В.О. надала письмові заперечення, в яких не згодна зі скаргою та просила залишити її без задоволення, оскільки нею вчинені дії у відповідності до повноважень та діючого законодавства.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 березня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 було відмовлено (а.с. 201-206).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування даної ухвали та ухвалення нової, якою задовольнити її скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ (далі - державний виконавець) Дараган В.О. при примусовому виконанні рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2014 року у справі № 523/11961/13-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.11.2014 року, та яким позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист права власності було задоволено та зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати самовільно побудовану перегородку та повернути ОСОБА_5 0,6 кв.м. коридору, були вчинені у відповідності до діючого законодавства України і в межах Закону України «Про виконавче провадження».

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Як було зазначено вище, рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 06.02.2014 року по справі № 523/11961/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.11.2014 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про захист права власності було задоволено та зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати самовільно побудовану перегородку і повернути ОСОБА_5 0,6 кв.м. коридору (а.с. 19-22, 23-24).

За змістом ст. 124 Конституції України та у відповідності до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 відмовилась виконувати зазначені судові рішення в добровільному порядку.

У зв'язку з цим, 15.01.2015 року ОСОБА_5 надала заяву до Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ про прийняття виконавчого листа до виконання, який був виданий 22.12.2014 року (а.с.101-102).

19.01.2015 року державним виконавцем була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № 46036719, згідно якої боржнику запропоновано виконати вимоги виконавчого документу в семиденний строк з дня винесення постанови, про що письмово повідомити державного виконавця (а.с.5).

20.01.2015 року вказану постанову надіслано на адресу сторін, яку боржник ОСОБА_3 отримала 26.01.2015 року, у зв'язку з чим боржник повинна була виконати рішення суду в термін до 02.02.2015 року (а.с.100,103).

Однак, згідно акту державного виконавця від 26.01.2015 року, який був складений без участі заявника, при примусовому виконанні вказаного виконавчого листа у присутності понятих під час виходу за адресою вказаної кімнати боржника було зобов'язано виконати рішення суду, оскільки на даний час перегородку не демонтовано. Наступну перевірку призначено на 30.01.2015 року.

На підставі переліку витрат виконавчого провадження, складеного 26.01.2015 року Акту державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій, 26.01.2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким із боржника стягнуто 42,72 грн. (а.с.106-108).

Постанову від 26.01.2015 року внесено до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с.84).

26.01.2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 680,00 грн. та зазначено, що у наданий строк боржник не виконав вимоги виконавчого листа (а.с.108).

Однак, постановою в.о. начальника Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ ОСОБА_6 вказана постанова державного виконавця від 26.01.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 680 грн. скасована та передбачено винесення відповідної постанови 02.02.2015 року (а.с.109 зв.).

Крім того, 30.01.2015 року державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу, згідно з яким з боржника стягнуто штраф в сумі 340,00 грн. за невиконання вимог виконавчого документу на підставі акту від 30.01.2015 року та надано повторний строк для виконання рішення суду до 04.02.2015 року (а.с.87).

Однак, постановою в.о. начальника Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ ОСОБА_6 вказана постанова державного виконавця від 30.01.2015 року про накладання штрафу у розмірі 340 грн. також скасована (а.с.114 зв.).

30.01.2015 року заявник ОСОБА_3 надала державному виконавцю заяву про виконання судового рішення та закінчення виконавчого провадження, в якій зазначила, що згідно акту обстеження від 27.01.2015 року, проведеного Головою правління ОСГ «Заболотного-26-а», встановлено, що перегородка, яка розташована у кімн.416 та відділяє кімнату заявника ОСОБА_3 від кімнати ОСОБА_5, встановлена згідно технічного паспорту та інших перегородок немає, а тому вважає виконаним рішення суду щодо демонтажу самовільно побудованої перегородки та повернення 0,6 кв.м. ОСОБА_5, а також в частині стягнення судового збору рішення суду також виконано, оскільки боржник сплатив належну суму до ВДВС (а.с.111 зв).

Однак, суд дійшов правильного висновку про те, що вищевказана заява про виконання судового рішення та закінчення виконавчого провадження на підставі акту обстеження не свідчить про виконання судового рішення щодо демонтування перегородки, оскільки за основу взятий технічний паспорт на кімнати ОСОБА_3, який був складений 02.11.2010 року (а.с.8-9), тобто ще до ухвалення рішення суду, яке має бути виконано в примусовому порядку.

Крім того, обстеження кімнат гуртожитку з метою встановлення відповідності розташування стін в кімнаті технічному паспорту Головою правління ОСГ «Заболотного-26-а» в кімнатах ОСОБА_5 не проводилось.

У зв'язку з цим, державним виконавцем 02.02.2015 року складено акт, яким встановлено, що рішення суду заявником ОСОБА_3 не виконано, наступну перевірку призначено на 09.02.2015 року (а.с.80).

Крім того, на підставі вказаного акту державним виконавцем 02.02.2015 року винесено постанову про накладання на боржника штрафу в сумі 340,00 грн. за невиконання вимог виконавчого документу та був наданий повторний строк до 09.02.2015 року для виконання рішення суду (а.с.116 зв.).

Із матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що листом від 03.02.2015 року за № 3207 заявнику ОСОБА_3 було повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження (а.с.111).

У зв'язку з цим, доводи апелянта з приводу того, що державний виконавець проявив бездіяльність, яка полягає в нерозгляді заяви боржника ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження, є безпідставними і надуманими.

Більш того, 09.02.2015 року державним виконавцем складено акт, згідно якого встановлено, що перегородка не демонтована (а.с.118).

На підставі вказаного акту державним виконавцем 09.02.2015 року винесено постанову про накладання на боржника штрафу в сумі 680,00 грн. (а.с.119 зв).

Всі вищезазначені постанови державного виконавця, а саме: від 30.01.2015р., від 02.02.2015р., та від 09.02.2015р. про проведення певних виконавчих дій надсилались заявнику ОСОБА_3 (а.с.111-113,117).

У відповідності до ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення немайнового характеру у двомісячний строк.

Таким чином, виконавче провадження закінчено 30.03.2015 року, про що винесена відповідна постанова, яка направлена сторонам виконавчого провадження (а.с.198). В свою чергу, станом на 30.03.2015 року на адресу ВДВС від боржника ОСОБА_3 не надходило жодних листів щодо скасування рішення, за яким проводяться виконавчі дії.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції детально і вмотивовано дослідив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що виконуючи рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.02.2014 року, державний виконавець діяв у суворій відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

У зв'язку з викладеними обставинами, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про те, що підстав для визнання дій державного виконавця, у тому числі бездіяльності, пов'язаних з перевіркою виконання рішення, неправомірними та скасування постанов про накладення штрафів у розмірі 340 грн. та 680 грн., відповідно до постанов від 02.02.2015 року та 09.02.2015 року, про стягнення виконавчого збору у сумі 680 грн., відповідно до постанови від 02.02.2015 року, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 42,72 грн. на підставі постанови від 26.01.2015 року, матеріали справи не містять.

Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує також ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року, якою були скасовані: рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2014 року, ухвала апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2014 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2014 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2014 року (а.с.210-214).

Однак, вказана ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року не може бути підставою для задоволення скарги ОСОБА_3 про визнання дій і бездіяльності державного виконавця неправомірними і скасування його постанов про накладення штрафів на ОСОБА_3, про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, всі вищевикладені дії та постанови державного виконавця були вчинені та здійснені до постановлення вищевказаної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 квітня 2015 року, а тому були правомірними, направленими на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, як то передбачено ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України, та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко