Ухвала суду № 61898779, 05.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6006/16

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Суворова В.О.,

Черевка П.М.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2016 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_3 про стягнення суми виплати страхового відшкодування в порядку регресу,-

встановила:

У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з останнього суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 26003,32 грн..

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.07.2014 року між ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шляхом видачі поліса № АІ/2667782 щодо забезпечення транспортного засобу «Toyota Prado», державний номерний знак НОМЕР_1, з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2015 року, 23.04.2015 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1, в районі буд. № 5/2 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі при повороті ліворуч не впевнився, що це буде безпечно, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6

Зазначеною постановою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

26.06.2015 року ОСОБА_7 повідомила страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 23.04.2015 року, та надала необхідні документи для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

12.08.2015 року потерпілим ОСОБА_7 на адресу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» подано заяву про отримання страхового відшкодування.

Відповідно до платіжних доручень від 17.12.2015 за №№ 3558, 3595 року ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_7 у сумі 26003,32 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у порядку регресу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» в порядку регресу суму виплати страхового відшкодування у розмірі 26003,32 грн.. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не повідомив у встановлений строк позивача-страховика про настання страхового випадку, не надав документів на підтвердження поважності причин неповідомлення, то у позивача Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» виникло право на пред'явлення регресного позову.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 04.07.2014 року між ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_3 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу «Toyota Prado», державний номерний знак НОМЕР_1, з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника, що підтверджується полісом № АІ/2667782 (а.с.7).

З постанови Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2015 року вбачається, що 23.04.2015 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1, в районі буд. № 5/2 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі при повороті ліворуч не впевнився, що це буде безпечно, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubishi», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 (а.с.11).

Зазначеною постановою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

26.06.2015 року ОСОБА_7 повідомила страховика про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 23.04.2015 року, та надала необхідні документи для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (а.с.8).

12.08.2015 року ОСОБА_7 подала на адресу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» заяву про отримання страхового відшкодування (а.с.10).

Відповідно до платіжних доручень від 17.12.2015 за №№ 3558, 3595 року ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_7 на загальну суму 26003,32 грн. (а.с.15-16).

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Пунктом третім частиною першою ст. 988 ЦК України передбачено обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 25 ЗУ«Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та (або) майну потерпілого.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний на підставі 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 у визначений законом термін не повідомив страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання апелянта на те, що він не знав про необхідність повідомлення страхової компанії про дорожньо-транспортну пригоду, а тому це є підставою для відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу.

Таким чином, неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 року у справі № 6-1цс14.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши усі матеріали справи, ухвалив обґрунтоване, законне рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

П.М. Черевко