Постанова № 61897478, 19.09.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16533/16-а

Провадження №2-а/522/850/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року суддя Приморського районного суду м.Одеси Кравчук Т.С. у порядку скороченого провадження розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2016 р. позивач звернувся до Приморського районного суду м.Одеси із адміністративним позовом до УПФ України в Приморському районі м.Одеси про зобовязання здійснити йому перерахунок грошового утримання судді у відставці, зазначаючи, що він з 1982 року працював головою Жовтневого районного суду м.Одеси, а з 2003 року головою Приморського районного суду м.Одеси.

З листопада 2005 року знаходиться у відставці, і з цього часу отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10.06.2013 року по справі №522/21457/13-а задоволений позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси, якою визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про відмову йому у перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними, зобовязано Управління Пенсійного фонду України у в Приморському районі м.Одеси здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді включно з урахуванням зміни розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду Одеської області від 21.06.2013 року по справі №522/12457/13-а вищезазначену постанову Приморського районного суду м.Одеси залишено без змін.

Згідно вимог постанови Приморського районного суду м.Одеси від 10.06.2013 року, перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися в подальшому автоматично, при надані нової довідки про підвищення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

15.07.2016 року позивач звернувся до УПФ України в Приморському районі м.Одеси з заявою про перерахунок пенсії з 01.09.2015 року згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за №5-1759/16 від 15.07.2016 р. з урахуванням того, що заробітна плата, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, на підставі особового рахунку за вересень 2015 року, становить 26182,00 грн. (посадовий оклад - 13780,00 грн.; надбавка за вислугу років 80% 11024.00 грн.; доплата за перебуванні на адміністративній посаді 1378,00 грн.) та з 01.05.2016 року згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області №5-1760/16 від 15.07.2016 р., на підставі особового рахунку за травень 2016 року, заробітна плата, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 27550,00 грн. (посадовий оклад - 14500,00 грн.; надбавка за вислугу років 80% 11600,00 грн.; доплата за перебуванні на адміністративній посаді 1450,00 грн.).

Проте перерахунок пенсії йому був проведений по заробітку тільки з 08.06.2016 року на підставі рішення Конституційного суду України у справі №1-8/2016 від 08.06.2016 року.

Позивач посилається на незаконність таких дій, невідповідність конституційним принципам та міжнародним стандартам суддівської незалежності та просить зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси здійснити йому перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за №5-11759/16 від 15.07.2016 року про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді з 1 вересня 2015 року у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, що становить 26182,00 гривень щомісячного грошового утримання без обмежень та зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси здійснити йому перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за №5-1760/16 від 15.07.2016 р. про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді з 01 травня 2016 року у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, що становить 27550,00 гривень щомісячного грошового утримання без обмежень

Ухвалою судді від 06.09.2016 року, було відкрите скорочене провадження, відповідачу був наданий строк для надання заперечень по справі.

Відповідач, 13.09.2016 року надав суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі зазначеного управлінням прийнято рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені сторонами доводи, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 з 1982 року перебував на посаді голови Жовтневого районного суду м.Одеси, а з 2003 року голови Приморського районного суду м.Одеси.

З листопада 2005 року його було звільнено у відставку, і з цього часу отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10.06.2013 року по справі №522/21457/13-а задоволений позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси, якою визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про відмову йому у перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними, зобовязано Управління Пенсійного фонду України у в Приморському районі м.Одеси здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді включно з урахуванням зміни розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду Одеської області від 21.06.2013 року по справі №522/12457/13-а вищезазначену постанову Приморського районного суду м.Одеси залишено без змін.

Згідно вимог постанови Приморського районного суду м.Одеси від 10.06.2013 року, перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватися в подальшому автоматично, при надані нової довідки про підвищення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

15.07.2016 року позивач звернувся до УПФ України в Приморському районі м.Одеси з заявою про перерахунок пенсії з 01.09.2015 року згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за №5-1759/16 від 15.07.2016 р. з урахуванням того, що заробітна плата, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, на підставі особового рахунку за вересень 2015 року, становить 26182,00 грн. (посадовий оклад - 13780,00 грн.; надбавка за вислугу років 80% 11024.00 грн.; доплата за перебуванні на адміністративній посаді 1378,00 грн.) та з 01.05.2016 року згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області №5-1760/16 від 15.07.2016 р., на підставі особового рахунку за травень 2016 року, заробітна плата, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 27550,00 грн. (посадовий оклад - 14500,00 грн.; надбавка за вислугу років 80% 11600,00 грн.; доплата за перебуванні на адміністративній посаді 1450,00 грн.).

Проте перерахунок пенсії йому був проведений по заробітку тільки з 08.06.2016 року на підставі рішення Конституційного суду України у справі №1-8/2016 від 08.06.2016 року та відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, у тому числі спеціальних, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач вважає рішення відповідача таким, що не відповідає дійсності, діючим нормам законодавства України і порушує його права як судді у відставці щодо гарантії незалежності, а саме належного матеріального забезпечення.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-8/2016 від 08 червня 2016 року за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII;

- пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно ч.4. ст.48 Закону України „Про статус суддів (який діяв на час виходу у відставку позивача), судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України „Про державну службу. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України „Про державну службу.

Відповідно до ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно з ч.3.ст.11 Закону України „Про Cтатус суддів передбачено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Також, відповідно до ч.2 ст.14 Закону України „Про судоустрій України, гарантії самостійності судів і незалежності суддів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з ч.7 ст.14 цього Закону гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються також і належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. А відповідно до ч.8 ст.14 зазначеного Закону, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності

Крім цього, вимоги цієї норми права найшли своє офіційне тлумачення у рішенні Конституційного Суду України за №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення ч.3 ст.11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

А саме, Конституційний Суд України, вирішив, що за змістом ст.126 Конституції України положення ч.3 ст.11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення. В рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року №4-рп/2007також зазначено, що довічне грошове утримання судді - це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальномузаконі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується ч.3 ст.22 Конституції України.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обовязків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п.6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п.6.4).

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п. 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація №CM/REC(2010)12) "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці."

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною ОСОБА_3 України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме:Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН,Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і ОСОБА_5 ООН.

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Тож, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/, але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних /законних/ очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на конституційному (п.п.2, 9 ч.5ст.126 Основного Закону України) та законодавчому (ст.43 Закону України №2862-ХII,ст.138 Закону №2453VI,ст.141 Закону №2453-VI у редакції Закону 192-VIII) рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

03.06.2013 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст..2, абзацу другого п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа №1-2/2013 (№3-рп/2013) щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Цим рішенням визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- ч.3, перше, друге, третє речення ч.5 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI;

- ст..2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N2453-VI;

- абзац другий пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень ч.2, 3 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Також, вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено наступне.

Частина третя статті 138 Закону №2453 до внесених Законом №3668 змін передбачала: "Що місячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Таким чином, визначений Законом №2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом №3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон №3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Отже, ч.3 ст.138 Закону №2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст.126 Основного Закону України.

Вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положень стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці (третє речення ч.5 ст.138 Закону №2453, ст..2 Закону №3668), Конституційний Суд України виходить з такого.

У Рішенні від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 Конституційний Суд України вже вирішував питання про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що, залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям (абзац шостий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення ч.5 ст.138 Закону №2453, ст..2 Закону №3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать ч.1 ст.126 Основного Закону України.

Конституційний Суд України вважає, що Закон №3668, поширюючи дію положень абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", як вбачається з їх змісту, на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), залишив незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, але звузив обсяг цього права та встановив обмеження в перерахунках передбачених законами України пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Таким чином, зазначені положення Закону №3668 в частині поширення їх дії на Закон №2453 стосовно виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці суперечать вимогам ч.1 ст.126 Конституції України.

Керуючись ч.2 ст.70 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до якої у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку, Конституційний Суд України вважає за необхідне вказати такий порядок виконання цього Рішення:

- підлягають застосуванню ч.1, 2 ст.138 Закону №2453 у редакції Закону №3668 як такі, що не суперечать Конституції України;

- ч.3 ст.138 Закону №2453 у редакції Закону №3668, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання";

- перше, друге, трете речення ч.5 ст.138 Закону №2453 у редакції Закону №3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення ч.5 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку", та четверте речення ч.5 ст.138 Закону №2453 зі змінами, внесеними Законом №3668, а саме: "Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України";

- дія ст..2 Закону №3668 не поширюється на Закон №2453;

- дія абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Крім того, у рішенні Конституційного суду України у справі №1-8/2016 від 08 червня 2016 року за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3, абзаців першого, другого, четвертого, шостого ч.5 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), в тому числі, Конституційний суд зазначив наступне:

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч.1 ст.55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Право на справедливий суд в Україні з часу проголошення її незалежності забезпечувалося шляхом розвитку принципу незалежності суддів у законах України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII, "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року №3018-III та Законі №2453, в яких послідовно закріплювалися самостійність суддів, свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до внутрішнього переконання суддів та їх належне матеріальне забезпечення.

Гарантії незалежності суддів встановлено у ст.ст.48, 52 розділу III, ст.117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453 в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Конституційний Суд України вважає, що положення Закону №2453 щодо належного матеріального та соціального забезпечення суддів повинні відображати положення Конституції України та міжнародних актів щодо незалежності суддів, бути спрямованими на забезпечення здійснення справедливого правосуддя та стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів. Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Відповідно до Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п.6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п.6.4).

Як зазначається в рекомендаціях Комітету ОСОБА_2 Європи від 13 жовтня 1994 року №(94)12, від 17 листопада 2010 року №(2010)12, кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч.1 ст.55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

Суб'єкт права на конституційне подання порушує перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення ч.3 ст.141 Закону №453 у редакції Закону №213, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді".

Здійснюючи перевірку вказаного положення на відповідність Основному Закону України, Конституційний Суд України виходить з того, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону №2453 судді, який вийшов у відставку, виплачується щомісячне довічне грошове утримання або пенсія за його вибором.

У статті 141 Закону №2453 до внесення змін Законом №213, тобто у редакції Закону №192, закріплювалося, що "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання" (абзац перший частини третьої), та встановлювалося, що "у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" (абзац другий частини третьої).

З наведеного вбачається, що до визначеного у Законі №2453 порядку нарахування щомісячного довічного грошового утримання внесено зміни Законом №213, якими зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів та виключено положення про можливість здійснення його перерахунку.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що при зменшенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 до 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також при виключенні положення, згідно з яким за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання судді збільшується на два відсотки від розміру його заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відбулося зниження рівня матеріального забезпечення судді у відставці і як наслідок - гарантій незалежності такого судді, що може впливати на здійснення справедливого правосуддя та реалізацію права кожного на захист судом. Виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів. Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 (п.п.5, 7 мотивувальної частини) при розгляді питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону №2453.

Таким чином, положення ч.3 ст.141 Закону №2453 у редакції Закону №213 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності судді, а тому суперечить ч.1 ст.55, ч.1 ст.126 Основного Закону України.

Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати неконституційними положення абзацу шостого ч.5 ст.141 Закону №2453 щодо встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, відповідно до першого, другого речень абзацу шостого ч.5 ст.141 Закону №2453 в редакціях Закону №213, Закону №911 максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Здійснюючи аналіз вказаних положень на предмет їх відповідності Основному Закону України, Конституційний Суд України виходить з того, що він уже розглядав питання про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013. У цих рішеннях Конституційний Суд України наголошував, що закріплення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів обмежує гарантії їх незалежності.

Конституційний Суд України вважає, що положення першого, другого речень абзацу шостого ч.5 ст.141 Закону N 2453 в редакціях Закону №213, Закону №911 щодо встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суперечать ч.1 ст.126 Основного Закону України.

Верховний Суд України також порушує перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213, за якими у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону №2453.

Верховний Суд України вважає, що зазначеними положеннями "фактично ліквідовано конституційно закріплений інститут відставки судді, що слугує гарантією незалежності для працюючих суддів і є складовою його правового статусу як діючого судді".

Конституційний Суд України при розгляді цього питання враховує розділ IX "Забезпечення суддів", розділ X "Статус судді у відставці" Закону №2453, в яких визначено, що статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці та гарантій матеріального і соціального забезпечення, зокрема виплату щомісячного довічного грошового утримання. Наслідком відставки судді є припинення його повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій незалежності та недоторканності, в тому числі отримання щомісячного довічного грошового утримання судді.

Передбачене у пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213 скасування щомісячного довічного грошового утримання нівелює сутнісний зміст права судді на відставку та суперечить п.9 ч.5 ст.126 Конституції України.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213 в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону №2453 не відповідають ч.1, п.9 ч.5 ст.126 Конституції України.

Конституційний Суд України вже визнавав неконституційними положення законів України щодо зниження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позбавлення суддів можливості подальшого перерахунку розміру такого утримання; припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання на період роботи суддів у відставці на певних посадах, а також встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання (п.2 резолютивної частини Рішення від 3 червня 2013 року №3-рп/2013). Незважаючи на це, Верховна ОСОБА_2 України прийняла Закон №213, Закон №911, окремими положеннями яких звужено обсяг гарантій незалежності суддів.

Конституційний Суд України зауважує, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (ч.2 ст.150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Основного Закону України).

Таким чином, Верховна ОСОБА_2 України, приймаючи Закон №213, Закон №911 та вносячи ними зміни до Закону №2453, порушила ч.2 ст.8, ч.2 ст.150 Конституції України.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ч.2 ст.152 Основного Закону України).

На думку Конституційного Суду України, визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положень частини третьої, абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого ч.5 ст.141 Закону №2453 в редакціях Закону №213, Закону №911 може призвести до виникнення прогалини у сфері законодавчого регулювання виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів.

Конституційний Суд України вважає за необхідне вказати, що застосуванню підлягають положення ч.ч.3, 5 ст.141 Закону №2453 у редакції Закону №192, тобто положення Закону №2453 до внесення до нього змін Законом №213, Законом №911.

Керуючись ча.2 ст.70 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до якої у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку, Конституційний Суд України вважає за необхідне встановити такий порядок виконання цього рішення:

- ч.3 ст.141 Закону №2453 у редакції Закону №213, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Застосуванню підлягає ч.3 ст.141 Закону №2453 до внесення змін Законом №213, тобто в редакції Закону №192;

- абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого ч.5 ст.141 Закону №2453 у редакціях Закону №213, Закону №911, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення ч.5 ст.141 Закону №2453 в редакції Закону №192;

- положення пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213 в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону №2453 не застосовуються як такі, що не відповідають Конституції України.

Згідно ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 2 КАС Українипередбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями ст.126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

Тому, виходячи з вищенаведеного, в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

Розмір довічного грошового утримання повинен складати 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.ст.8, 19, 22, 126 Конституції України, а також ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року).

Враховуючи викладене, рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді є таким, що порушує права та інтереси позивача і суперечить Конституції України та Закону України, який прийнятий на основі Конституції України.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зобовязання Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1М, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за №5-11759/16 від 15.07.2016 р. про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді з 1 вересня 2015 року у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, що становить 26182 гривні 00 копійок щомісячного грошового утримання без обмежень та зобовязання Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за №5-1760/16 від 15.07.2016 р. про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді з 01 травня 2016 року у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, що становить 27550 гривень 00 копійок щомісячного грошового утримання без обмежень

Керуючись ст.ст.7, 9, 11, 13, 159-163, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси задовольнити.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за №5-11759/16 від 15.07.2016 року про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді з 1 вересня 2015 року у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, що становить 26182 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят дві) гривні 00 копійок щомісячного грошового утримання без обмежень.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, згідно довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за №5-1760/16 від 15.07.2016 року про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді з 01 травня 2016 року у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, що становить 27550 (двадцять сім тисяч пятсот пятдесят) гривень 00 копійок щомісячного грошового утримання без обмежень

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги.

Суддя 19.09.2016