Ухвала суду № 61896029, 04.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1184/15 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/783/6047/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Бохонко Е.Р.

з участю прокурора Заяць І.Є., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом прокурора Городоцького Львівської області до ОСОБА_2, Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, з участю третіх осіб відділу державного агентства земельних ресурсів у Городоцькому районі, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним державного акта про право власності на землю,-

встановила:

В серпні 2015 року прокурор Городоцького району Львівської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Бартатівської сільської ради Городоцького району про визнання недійсним державного акта про право власності на землю.

В обґрунтування вимог покликався на те, що рішенням Бартатівської сільської ради №767 від 21.05.2010р. ОСОБА_2 відведено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку в с. Воля-Бартатівська Городоцького району Львівської області площею 0,0963 га. Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області 28.11.2011 року ОСОБА_2 видано Державний акт про право власності на землю серії НОМЕР_1.

Зазначені рішення скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 р.

Просив визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 28.11.2011 р. на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, що у с.Воля-Бартатівська Городоцького району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2 та привести у придатний до використання стан.

Оскаржуваним заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року позов прокурора задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт серія НОМЕР_3 від 28.11.2011 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку в с.Воля-Бартатівська, кадастровий номер НОМЕР_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області судовий збір на користь держави в розмірі 243 грн. 60 коп.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 10 серпня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Городоцького районного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року у цивільній справі № 2/441/581/15-ц - залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, вважає рішення незаконним.

В апеляційній скарзі покликається на те, що 02 червня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі за позовом Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, в інтересах яких діє прокуратура Городоцького району Львівської області до Бартатівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішень.

Враховуючи те, що скасована підстава на яку посилався суд при постановленні оскаржуваного рішення про скасування її державного акта, просить суд скасувати заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення Бартатівської сільської ради № 767 від 21 травня 2010 року на підставі якого видано державний акт серії НОМЕР_3 від 28.11.2011 року скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від19.06.2014 року залишена без змін.

При цьому суд відмовив у задоволенні вимоги прокурора про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити і привести у придатний до використання стан спірну земельну ділянку, оскільки жодними доказами у справі не підтверджено факт приведення її у непридатний до використання стан, жодні обстеження цієї земельної ділянки відповідними службами не проводилися і в судовому засіданні прокурором не ініціювалися.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та матеріали справи, колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Право власності на землю гарантується.

Підстави набуття права власності на земельні ділянки визначені ст. 81 Земельного кодексу України, зокрема, у п. б ч. 1 вказаної статті передбачено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності.

В силу вимог ст. 116, ч. 10 ст. 118 ЗК України, передача у власність земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що питання надання земельної ділянки є виключною компетенцією ради.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі рішення Бартатівської сільської ради №767 від 21.05.2010 р. та додатку до нього щодо списку людей, які отримали земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків в кварталі під забудову в с. Воля-Бартатівська (а.с. 11-13) ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, (а.с.9) відповідно до якого остання є власником земельної ділянки площею 0,0963 га, що знаходиться в с. Воля-Бартатівська, Городоцького району Львівської області, цільове призначення - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер вказаної земельної ділянки НОМЕР_2.

Рішення Бартатівської сільської ради №767 від 21.05.2010р. скасоване постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013р. у справі №813/2242/13-а (а.с.14-19).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 р. вказане судове рішення залишено без змін (а.с.20-23).

Таким чином, ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_4 на підставі рішення Бартатівської сільської ради №767 від 21.05.2010 р., яке визнано незаконним, відтак Державний акт, який відданий на підставі незаконного рішення, суд правильно визнав недійсним.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 р., які стали підставою для постановлення оскаржуваного рішення, перебували у законній силі, відтак обставини, встановлені цими судовими рішеннями, відповідно до приписів ст. 61 ЦПК України, не потребували доказування під час розгляду цієї справи, а постановлене рішення судом першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 212, 213 ЦПК України щодо оцінки доказів, законності та обґрунтованості такого.

В свою чергу, відповідно до роз»яснень, які викладені у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв»язку із нововиявленими обставинами» скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, є підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв»язку із нововиявленими обставинами.

Таким чином, доводи апелянта про незаконність оскаржуваного рішення суду з підстав скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, на які посилався суд першої інстанції при постановленні рішення про скасування її державного акта, не є підставою для скасування рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги, а може бути підставою для перегляду рішення у зв»язку із нововиявленими обставинами.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтами не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин