Ухвала суду № 61895983, 03.10.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5136/15 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/5625/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 липня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Дністер» звернулось з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення з останнього 3778,68 грн. страхового відшкодування, 200 грн. витрат за проведення експертизи та 800 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Оскаржуваною ухвалою провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення страхового відшкодування в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення страхового відшкодування - закрито.Роз'яснено Публічному акціонерному товариству «Акціонерна страхова компанія «Дністер», що розгляд таких справ відноситься до компетенції господарських судів. Продовжено розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, в апеляційній скарзі, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт зазначає про те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України яка викладена у постанові від 13.06.2016 року у справі № 6-942цс16, «Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об»єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов»язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об»єднання не допускається, якщо відсутня спільна мета позову». Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є солідарне стягнення страхового відшкодування з ПрАТ «Інкомстрах» та ОСОБА_2, тобто, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування є однорідними для обох відповідачів у справі та нерозривно пов»язані між собою. На думку апелянта від вирішення позовних вимог ПАТ АСК «Дністер» до ПрАТ «Інкомстрах» залежить вирішення позовних вимог до ОСОБА_2, а відтак, у суду першої інстанції не було підстав для закриття провадження у справі у частині пред»явлення позовних вимог до ПрАТ «Інкомстрах».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Пункт 1 ст. 205 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Пункт 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних тат кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачає, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі , суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 115, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житловий, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст. 17), ГПК України (статті 1, 12), КПК України або КУпАП віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження у справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв»язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по - перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь - яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по - друге, суб»єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, є як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об»єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов»язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

На основі аналізу вказаних вище норм права, Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-467цс15 в постанові від 01.07.2015р. висловився про те, що суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

В цій справі, яка є аналогічною за своїм предметом та суб'єктним складом учасників із справою яка розглядається, Верховний Суд України визнав законною ухвалу ВССУ про закриття провадження у справі в частині вимог позивача - страхової компанії до юридичної особи, незважаючи на те, що іншим відповідачем значилась фізична особа.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «АСК «Дністер» звернулося до відповідача ОСОБА_2 з позовною вимогою про стягнення з 3778.68 грн. страхового відшкодування, 200 грн. витрат за проведення експертизи та 800 грн. витрат на оплату правової допомоги.

В подальшому, позивач уточнив позовні вимоги, залучивши до участі в справі співвідповідача ПрАТ «СК «Інкомстрах» та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 510 грн. франшизи та 200 грн. витрат на оплату експертизи, а з ПрАТ «СК Інкомстрах» - 3268,68 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Судові витрати просив стягнути солідарно з обох відповідачів.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог ПАТ АСК «Дністер» до ПАТ СК «Інкомстрах» про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що спір між ПАТ «АСК «Дністер» та ПрАТ «СК «Інкомстрах» належить розглядати в порядку господарського судочинства, вірно взявши до уваги висновки Верховного Суду України, висловлені ним у цивільних справах № 6-1737цс15, № 6-1323цс15, №6-942цс16, інших справ з аналогічним предметом спору та суб'єктним складом учасників.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про спільність предмету позову, яким, як вважає апелянт, є солідарне стягнення страхового відшкодування, оскільки, як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог, ПАТ АСК «Дністер» звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 510.00 грн. франшизи, 200.00 грн. - вартості експертизи, а до Пр АТ СК «Інкомстрах» 3268.68 грн. майнової шкоди, завданої виплатою страхового відшкодування.

Зміст позовних вимог, заявлених ПАТ СК «Дністер» до ОСОБА_2 та ПрАТ СК «Інкомстрах», свідчить про те, що позовні вимоги за змістом не є однорідними, а є різними, заявлені позивачем вимоги не взаємопов»язані між собою і окремий їх розгляд є можливим, а відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, така є законною, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313, п.4 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 18 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.