Вирок № 61895670, 07.10.2016, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6967/16-к

пр.№ 1-кп/464/348/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2016 року Сихівського районний суд міста Львова в складі:

головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Горбач О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження №12016140070002836 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, безробітного, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє 20.04.2016 року Сихівським районним судом м.Львова за ч. 1 ст.185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку на два роки шість місяців та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, покарання не відбув, судимість не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Дзіковського М.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

31.08.2016 року близько 15 год 40 хв ОСОБА_1, перебуваючи біля кіоску «Чудо-Піч», що по вул. Сихівська, 18 в м.Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, зайшов через незачинені двері згаданого кіоску всередину, простягнувши руку до тумби, на якій знаходилась коробка з грошима в сумі 1007 грн., належні ОСОБА_2, заволодів нею, заховавши таку в ліву кишеню штанів. В подальшому, одразу ж був виявлений продавцем магазину ОСОБА_3, однак маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, та усвідомлюючи те, що його дії побачила ОСОБА_3, почав втікати з місця події з викраденим, однак був затриманий перехожими людьми, через що не зміг завершити свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі, чим намагався заподіяти матеріальну шкоду ОСОБА_2 на загальну суму 1007 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, та дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення. Вказав, що вчинив дане кримінальне правопорушення у зв'язку з скрутним матеріальним становищем. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати.

Враховуючи те, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), повторно, доведена повністю і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, на обліку у психоневрологічному, наркологічному диспансерах не перебуває, неодружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність пом'якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Зважаючи на те, що інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив в період випробувального строку, визначеного вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2016 року, яким останнього засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі із звільненням від призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, остаточне покарання ОСОБА_1 призначається за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного його затримання, а саме з 31 серпня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 31 серпня 2016 року по день набрання даним вироком законної сили з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак, питання про долю речового доказу слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 20 квітня 2016 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 31 серпня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 перебування в установі попереднього ув'язнення з 31 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази у справі, а саме:

●30 купюр номіналом по 1 грн., 11 купюр номіналом по 2 грн., 15 купюр номіналом по 5 грн., 12 купюр номіналом по 10 грн., 8 купюр номіналом по 20 грн., 6 купюр номіналом по 50 грн. та 3 купюри номіналом по 100 грн., які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 - повернути потерпілому ОСОБА_2

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Д.Ю. Теслюк