Ухвала суду № 61895263, 10.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 316/134/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №316/134/16-к Головуючий в 1 інст. Капустинський М.В.

Провадження №11кп/778/1396/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ст.286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Нікітюка В.Д. , Рассуждай В.Я.,

при секретарі Параскєвіній Н.П.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12015080160001375 від 12 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст.89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора Нестерук О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

прокурор Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_4 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу розміром 8500 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТДВ «Страхове Товариство «ДОМІНАНТА» на користь ОСОБА_5 шкоду, завдану правопорушенням - у розмірі 141496 грн 02 коп.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі прокурор просить вищевказаний вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки; на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обовязків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що при призначені ОСОБА_2 покарання суд не врахував в повній мірі дані про особу обвинуваченого, а також в порушення вимог ст.53 КК України не зазначив у резолютивній частині вироку певну кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до санкції ч.1 ст.286 КК України. Крім того вказує на те, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_2 без позбавлення права керувати транспортними засобами, в достатній мірі не врахував наявність обтяжуючої вину обставини вчинення ним злочину в стані алкогольного спяніння, що становить значну суспільну небезпеку.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 12 жовтня 2015 року приблизно о 13 годині 15 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307», р/н 613-73НЕ, та рухаючись по вул.Енергодарське шосе у напрямку вул.Курчатова у м.Енергодар Запорізької області, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок свого руху ліворуч та виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався у зустрічному йому напрямку.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, а також тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але які спричинили тривалий розлад здоровя більш ніж на 21 день.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, просила скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання в межах апеляційних вимог; обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржуваний вирок суду у межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, належним чином оцінених судом, і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані правильно за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.

Проте, на думку колегії суддів, при призначенні покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України та правові позиції, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24жовтня2003 року №7, оскільки не в повній мірі врахував фактичні обставини та характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку та всі відомості про особу обвинуваченого.

Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, розкаявся, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано обставиною, що помякшує покарання.

Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції і зазначено у вироку суду, вищевказане правопорушення обвинувачений ОСОБА_2 вчинив, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, що є обставинною, яка обтяжує покарання та істотно підвищує рівень суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення.

Враховуючи викладене, призначення судом першої інстанції обвинуваченому самого мякого основного покарання з передбачених санкцією ч.1 ст.286 КК України та не призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам ст.65 КК України, оскільки таке покарання є надто мяким та не буде сприятиме досягненню мети, передбаченої ст.50 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, фактичних обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо, вину визнав та сприяв розкриттю правопорушення, що є обставиною, яка помякшує покарання, проте правопорушення вчинив у стані алкогольного спяніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання, колегія суддів вважає , що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення нових правопорушень як самим обвинуваченим так і іншими особами, буде призначення йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.

Враховуючи всі відомості про особу обвинуваченого у сукупності та наявність обставини, яка помякшує покарання, колегія суддів вважає, що його виправлення можливе без реального відбування основного покарання, тобто вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням на 1 рік, та з покладенням на нього обовязків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

апеляційну скаргу прокурора Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 червня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.286 КК України, в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на 1 рік.

Покласти на ОСОБА_2 обовязки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяця з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8