Ухвала суду № 61894604, 03.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1971/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/4817/16 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Данілова О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Міністерства юстиції України, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Михайлівна, дочірнє підприємство «Дніпровський круг», про визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала наступним:

29 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №223373332, згідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 31452,00 доларів США, зі сплатою 14,25% річних строком до 28 лютого 2027 року.

В забезпечення виконання кредитного договору 29 лютого 2008 року між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за №1202. 27 травня 2008 року був укладений договір про внесення змін та доповнень до даного договору іпотеки. Згідно до умов вказаних договорів позивач передала банку належні їй майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру за номером 99, загальною площею 110,15 кв. м, що знаходиться на 3 поверсі жилого будинку АДРЕСА_1

На момент укладення спірного договору майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки. Такі права були включені віднесені до предмета іпотеки лише Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку». Таким чином позивач вважає, що укладений 29 лютого 2008 року договір іпотеки має бути визнаний недійсним.

Окрім визнання вищевказаного договору недійсним позивач також просила суд зобов'язати Державну реєстраційну службу України вилучити записи про обтяження іпотекою спірної квартири та вилучити записи про заборону її відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Обґрунтувала скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Зазначає, що судом не взято до уваги доводи її позовної заяви. За таких умов вважає, що є правові підстави для задоволення позову.

Відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Зазначає, що 27 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, яким пункт 1.1.1. статті 1 виклали у новій редакції: предмет договору належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія САВ № 784545, виданого виконкомом Боярської міської ради на підставі рішення виконкому Боярської міської ради від 04 березня 2008 року за № 32/7. За таких умов вважає, що правові підстави для визнання недійсним договору іпотеки відсутні. Крім того вказує, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом своїх прав. Вважає оскаржуване рішення суду законним, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо того, що на час укладення оспорюваного договору (29 лютого 2008 року) серед передбачених ст. 5 Закону України «Про іпотеку» переліку об'єктів, які могли бути передані в іпотеку, майнові права на недобудовану квартиру багатоквартирного будинку не значилися. Дана позиція також відповідає й правовій позиції Верховного Суду України, висловленій 6 листопада 2013 року у справі № 6-100цс13, й відображеній в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції. В той же час, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності, з чим в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Згідно положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як передбачено ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідачем в ході розгляду справи було зроблено відповідну заяву про застосування до вимоги про визнання оскаржуваного договору недійсним позовної давності, відтак суд у відповідності до вимог закону прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з причини пропуску такого строку.

Колегія суддів апеляційного суду критично відноситься до посилань позивача щодо того, що про порушення її прав вона дізналася не при укладенні договору, а значно пізніше, вже після отримання відповідної консультації фахівця у галузі права, а також щодо триваючого характеру порушення її прав, відтак до відсутності підстав для застосування строку позовної давності до її вимог.

У відповідності до положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Той факт, що предметом оскаржуваного договору були майнові права на недобудовану квартиру в багатоквартирному будинку, позивач знала ще при укладенні такого договору. Таким чином про порушення її прав з цього приводу позивачу мало бути відомо з часу укладення договору - 29 лютого 2008 року, в той час як позов вона подала лише у лютому 2016 року. При цьому незнання положень закону не може обґрунтовувати наявність підстав для незастосування такого строку.

Не відповідає дійсності й посилання позивача щодо триваючого характеру порушення її прав. Предметом позову в даній справі є визнання недійсним договору з підстав передачі 29 лютого 2008 року в іпотеку майнових прав, які на той час не могли бути предметом іпотеки, а були включені до такого переліку лише з 14 січня 2009 року. Таким чином, саме при укладенні спірного договору, який на той час не міг бути укладеним щодо даного предмету іпотеки, й були порушені права позивача, відтак й почався відлік встановленого законом строку позовної давності.

Оскільки суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні вимоги про визнання договору недійсним, не підлягали до задоволення й похідні від цього вимоги про зобов'язання вилучити записи про обтяження іпотекою спірної квартири та про заборону її відчуження.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О.Журба

Судді: О.М. Данілов

М.В. Мережко