Ухвала суду № 61894572, 06.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3985/16-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/5342/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 1 06.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 жовтня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Сушко Л.П., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2016 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Прилипко Валентина Василівна про визнання нерухомого майна спільною власністю подружжя, визнання договору дарування частково недійсним та визнання права власності на частину нерухомого майна,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернуласядо суду із вказаним вище позовом, якиймотивував тим, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі в період якого вони збудували житловий будинок по АДРЕСА_1. Проте право власності на будинок було зареєстровано за відповідачем вже після розлучення і він провів його відчуження. У зв'язку із наведеним просила визнати вказаний будинок спільною сумісною власністю подружжя, визнати недійсними договори дарування будинку та ділянки, укладені 18 квітня 2016 року між відповідачами та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та зеемльної ділянки площею0,0428 га за цією ж адресою.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2016 року відкрите провадження у вказаній справі.

Не погоджуючись із ухвалою відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді першої інстанції, посилаючись на порушення судом правил підсудності. Скаргу мотивує тим, що вона зареєстрована і мешкає у м.Києві, а відтак даний позов має розглядатися відповідно до положень ст.109 ЦПК України за її місцем проживання у Святошинському районному суді м.Києва.

ОСОБА_2 і ОСОБА_4 належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість ухвали суду та дотримання правил підсудності при відкритті провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відкриваючи провадження у справі, суддя першої інстанції керувався тим, що даний позов підсудний Ірпінському міському суду Київської області.

Такі висновки судді є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

З позовної заяви та доданих документів вбачається, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно предметом якого є будинок і земельна ділянка, що розташовані в смт.Гостомель Київської області.

Відповідно до приписів ст.114 ЦПК України, яка визначає правила виключної підсудності, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або його основної частини.

Поскільки з матеріалів справи вбачається, що має місце спір з приводу нерухомого майна, а саме - будинку і земельної ділянки, що розташовані в смт.Гостомель Київської області, тоданий позов згідно ст.114 ЦПК України підсудний Ірпінському міському суду Київської області.

Аналогічні роз'яснення містить п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно якого виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.114 ЦПК), до якого в тому числі належать земельні ділянки. До таких позовів відносяться в тому числі позови про визнання правочину з нерухомістю недійсним.

Доводи апелянта про необхідність застосування ст.109 ЦПК України, яка передбачає пред'явлення позову до фізичної особи за її місцем проживання, необгрунтовані, бо дана стаття визначає загальні правила підсудності, а ст.114 ЦПК України, яка визначає виключну підсудність, є спеціальною нормою і підлягає застосуванню при визначенні підсудності за вказаними у ній видами позовів, зокрема щодо нерухомого майна.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права щодо підсудності і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку згідно ст.324 ЦПК України не підлягає.

Головуючий

Судді: