Рішення № 61894151, 10.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1811/15

Провадження № 22-ц/779/2080/2016

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Максюти І.О., Матківського Р.Й.

секретаря Петріва Д.Б.

за участю: апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом національного природного парку «Гуцульщина» до ОСОБА_2 про спростування неправдивої інформації, стягнення моральної шкоди, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 09 серпня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В січні 2015 року представник Національного природного парку «Гуцульщина» звернувся в суд з даним позовом, обґрунтувавши тим, що 20.01.2015року відбулася зустріч депутатського корпусу Пістинської сільської ради з правоохоронцями району, а 21.01.2015року відбулася прес-конференція представників громадськості в яких брав участь ОСОБА_2, який виступаючи заявив неправдиві відомості щодо створення та діяльності НПП «Гуцульщина». Вказував, що вся поширена відповідачем інформація є неправдивою, надуманою, нічим не підтвердженою такою, її висловлення порушило особисті немайнові права трудового колективу НПП «Гуцульщина» та заподіяно моральну шкоду. А тому, просив визнати неправдивою вказану в позовній заяві інформацію та спростувати її таким способом, яким вона була поширена та стягнути моральну шкоду в розмірі 80тис.грн.

Рішенням Косівського районного суду від 09.08.2016 року позов задоволено частково. Визнано неправдивою інформацію, яку поширив ОСОБА_2 при публічній зустрічі депутатів Пістинської сільської ради з правоохоронними органами Косівського району від 20.01.2015р. та на прес-конференції від 21.01.2015р., а саме щодо незаконної передачі Шешорівській сільській раді Косівського району, Івано-Франківської області землі загальною площею 4,2га, вчинення неправомірних дій до фізичної особи, яка гуляла з собакою на території НПП «Гуцульщина», зникнення землі площею 25га з оперативного управління НПП «Гуцульщина», розбазарення земель, які надані парку у користування та оперативне управління, незаконне будівництво на території НПП «Гуцульщина» та практичне незаконне вилучення земель Пістинської сільської ради у відання НПП «Гуцульщина». Зобовязано ОСОБА_2 спростувати таку недостовірну інформацію способом, яким вона була поширена. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НПП «Гуцульщина» моральну шкоду в сумі 3000 грн. В решті частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невірного встановлення обставин справи, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Так, суд не взяв до уваги неодноразові посилання відповідача на ту обставину, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2014 року було залишено в силі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.10.2014 року, яким було скасовано рішення Косівського районного суду у аналогічній справі за позовом НПП «Гуцульщина» про захист честі, гідності і ділової репутації. В порушення вимог процесуального права суд не послався на ряд доказів по справі, які були долучені стороною відповідача, що спростовували позовні вимоги. Суд не врахував суспільного значення НПП «Гуцульщина» для регіонального та національного рівня і статусу посадових осіб та осіб, які обіймають публічні посади або здійснюють владу на місцевому рівні, які постійно підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконують чи виконували функції. У виступі на прес-конференції критикується діяльність посадових осіб НПП «Гуцульщина», з якими себе ототожнює позивач, проте зазначені особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами, у звязку із чим межа допустимої критики є значно ширшою, ніж окремо пересічної особи. Поза увагою суду залишились і факти вчинення позивачем самочинного будівництва щодо нерухомого майна нежитлового приміщення по вул. Українській 1-Б в с. Пістинь Косівського району без належних на те правових підстав і всупереч законодавству України. Судом не наведено переконливих доказів про те, що саме ця інформація у тій самій інтерпретації і послідовності, яку зазначив позивач була поширена ОСОБА_2 Крім того, не надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_2 як депутат Пістинської сільської ради був включений у відповідну робочу групу, спрямовану на взаємодію з громадськістю і висвітлення проблемних питань, які повязані з діяльністю НПП «Гуцульщина», а отже був уповноважений на висвітлення інформації, які характеризує діяльність позивача. Інформація, яка на думку позивачів, є недостовірною, поширена депутатом сільської ради, який звертався через засоби масової інформації до громадськості і правоохоронних органів з повідомленням про перевірку цих відомостей на відповідність вимогам чинного законодавства, що є його конституційним правом. Зважаючи на наведені доводи, відповідач просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Представник НПП «Гуцульщина» в судове засідання не прибув, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги мотивуючи тим, що копію апеляційної скарги ними отримано 06.10.2016р., а тому за такий короткий період не зможуть підготувати мотивоване заперечення.

Як вбачається з поштового повідомлення НПП «Гуцульщина» отримано копію апеляційної скарги 05.10.2016 р., а тому на думку колегії суддів було достатньо часу представнику позивача підготовитись до судового засідання, тому апеляційну скаргу слід розглянути у їхній відсутності.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення апелянта, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства рішення не відповідає.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розповсюджена в вказані дати ОСОБА_2 інформація є негативною, образливою, такою, що не відповідає дійсності, порушує честь, гідність, ділову репутацію та завдала позивачеві немайнової шкоди.

Проте, висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, рішення суду грунтується на припущеннях і ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Встановлено, що ОСОБА_2, депутат Пістинської сільської ради, включений в склад обласної робочої групи з опрацювання та комплексного вирішення проблемних питань функціонування НПП «Гуцульщина»., відстоює інтереси та права громади села Пістинь по вирішенню спірних питань між громадою села та НПП «Гуцульщина». (а.с. 50).

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами 20.01.2015року на зустрічі депутатського корпусу Пістинської сільської ради з правоохоронцями району та 21.01.2015року на прес-конференції представників громадськості відповідач ОСОБА_2 поширив негативну інформацію щодо діяльності НПП «Гуцульщина».

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Із роз'яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму, вбачається, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 у справі про поширення відомостей наголошується на тому, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб. Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, колегія суддів вважає, що НПП «Гуцульщина», як установа загальнодержавного значення, яка відіграє певну роль у суспільному житті України у природоохоронній, рекреаційній, культурно-освітній та науково-дослідній галузі, межа допустимої критики щодо якої є значно ширшою й неминуче відкривається для прискіпливого висвітлення діяльності. Поширена відповідачем інформація на зустрічі депутатського корпусу та на прес-конференції є висловлюваннями, які містять переконання і критичну оцінку певних фактів і недоліків, ця інформація поширена відповідачем як депутатом сільської ради, членом обласної робочої групи з опрацювання та комплексного вирішення проблемних питань функціонування НПП «Гуцульщина», за участю представників правоохоронних органів і громадськості з метою реалізації конституційного права на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб стосовно здобутої ним інформації й не свідчать про умисел опорочити позивача.

Висловлені відповідачем факти, не можна вважати достовірно неправдивими, та такими, що повністю спростовані позивачем.

Так, що стосується висловлювань щодо незаконної , на думку відповідача, передачі Шешорівській сільській раді НПП «Гуцульщина» 4,2 га природно заповідного призначення, то такі не є голослівними, оскільки, як вбачається з листа першого заступника прокурора Івано-Франківської області, з даного питання 12.03.2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. (а.с. 67).

Також, як вбачається з листа сільського голови с. Пістинь станом на 05.04.2016 року маєток ОСОБА_3 збудований самовільно та містить всі ознаки самочинного будівництва. (а.с. 161).

Негативна інформація щодо роботи НПП «Гуцульщина» висловлено в рішенні Косівської районної ради від 05.02.2004 року (а.с. 152-153), в листі ДП «Кутське лісове господарство» від 10.03.2016 року та в засобах масової інформації.

Оскільки,колегія суддів вважає,що немає підстав для задоволення позовних вимог про визнання, поширеної ОСОБА_2 інформації недостовірною та спростування її, то відсутні і правові підстави, встановлені ст.23 ЦК України, для покладення обовязку відшкодування моральної шкоди.

У звязку з вищенаведеним,колегія суддів вважає,що доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній частині, рішення суду першої інстанції, ухвалено з порушенням норм матеріального права заслуговують на увагу і у справі є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та для ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 09 серпня 2016 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог національного природного парку «Гуцульщина» до ОСОБА_2 про спростування неправдивої інформації, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_4

ОСОБА_5