Постанова № 61893749, 26.08.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2011 р. № 2а-2569/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Васильків О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Комплекс Старий млин до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000042321/0, №0000032321/0, №0000352300/0 від 15.02.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Комплекс Старий млин (далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області (далі-ДПІ) та разом з поданими уточненнями просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000042321/0, №0000032321/0, №0000352300/0 від 15.02.2011р. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за наслідком проведеної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. складено ОСОБА_3 від 04.02.2011р. в якому ДПІ необґрунтовано прийшло до висновку про заниження податку на прибуток в сумі 13 486,00 грн. та заниження податку на додану вартість (далі-ПДВ) на суму 40 560,00 грн., оскільки послуги по розміщенні рекламного ролика Підприємству надавались та підтверджені первинними документами. Окрім того, висновки щодо зменшення рядка 26 декларації по ПДВ на суму 10 548,00 грн. є необґрунтованими, оскільки за наслідком перевірки Підприємства у 2009 році ДПІ не приймало жодних рішень які б зменшували певні показники у податковій документації, а відтак посилання на акт від 19.06.2009р. №3923-33434601 є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні уточнений позов підтримав та просив задовольнити.

Представники ДПІ в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях на позов та вважали, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є правомірні. Зазначили, що в акті перевірки від 04.02.2011р. №6/23-33434601 правомірно зроблено висновки про те, що Підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат та до податкового кредиту вартість рекламних послуг, факт отримання яких не підтверджений належним чином, та що встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту, що відображено в акті перевірки від 19.06.2009р. №39/23-33434601. Хоч суми, донараховані за актом перевірки сплачені платником податку, проте значення рядка 26 декларації та рядка 23.4 платник податку не коригував. Просили в задоволені позову відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Приватне підприємство Комплекс Старий млин зареєстроване Мостиською районною держадміністрацією 21.03.2005р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 21.03.2005р. №14021020000000144. Взято на податковий облік в ДПІ в Мостиському районі 24.03.2005р. за №1122. У періоді, який перевірявся, субєкт господарювання був платником податку на прибуток, податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 04.02.2011р. працівниками ДПІ за результатами планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. складено акт №6/23-33434601, в якому встановлено порушення Підприємством п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 13 486,00 грн в т.ч. за 2-й кв.2009р. та. п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України ?Про податок на додану вартість? від 03.04.1997р. №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого занижено ПДВ в сумі 40 560,00 грн. та зменшено значення рядка 26 декларації по ПДВ в сумі 10 548,00 грн.

На підставі ОСОБА_3 перевірки ДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення №0000042321/0 від 15.02.2011р. за платежем податок на прибуток на суму 16 858,00 грн. з яких 13 486,00 грн. основний платіж, та 3 372,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000352300/0 від 15.02.2011р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10 548,00 грн.; №0000032321/0 від 15.02.2011р. за платежем податок на додану вартість на суму 50 700,00 грн. з яких 40 560,00 грн. основний платіж та 10 140,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Як вбачається з ОСОБА_3 перевірки правильності визначення валових витрат встановлено їх завищення за другий квартал 2009 року на суму 53 942,00 грн. та встановлено завищення податкового кредиту за червень 2009 року на суму 10 789,00 грн.: валові витрати та податковий кредит сформовано за рахунок послуг по розміщенні рекламного ролика на світлодіодному екрані, які одержані Підприємством від ТзОВ «Вдача»згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2009р. №ОУ-0000008 на загальну суму 64 731,00 грн., (в тому числі 10 789,00 грн. ПДВ). Станом на 30.09.2010р. кредитове сальдо по 631 рахунку становить 65000,00 грн., тобто сума неоплачена. Дані висновки зроблені на підставі податкових накладних, реєстрів, оборотно-сальдових відомостей, банківських документів.

ДПІ в акті перевірки, окрім того, зазначає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містить інформації про те де саме розміщувалась реклама (адреса за якою знаходиться світлодіодний екран), в які години розміщувалась реклама, тривалість рекламного ролика, також в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано, що рекламний ролик розміщувався протягом 22.03.08р.-27.03.08р., а в податковій накладній від 30.06.09р. №8 (до даного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг)) вказано, що рекламний ролик розміщувався протягом 01.06.09р.-30.06.09р.

Предявлені до перевірки документи не містять інформації про економічний ефект для підприємства від її використання. Понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. У звязку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат та включення сум ПДВ по зазначеним послугам до податкового кредиту.

У акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутній обєктивний кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, не конкретизовано зміст наданих послуг, акт не містять інформації про фактичні понесені витрати на здійснення цих послуг.

Понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. Так як первинні документи, які б містили відомості про господарські операції не представлені, у звязку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх звязок з веденням бухгалтерського та податкового обліку, складанням звітності та відсутня підстава для включення їх без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону №334 господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.99р. №996 (далі-Закон №996) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (далі-Положення).

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону №996, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку (звітності).

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З досліджених в судовому засіданні письмових документів вбачається:

-податкова накладна від 30.06.09р. №8 - рекламний ролик на світлодіодному екрані розміщувався протягом 01.06.09р.-30.06.09р. ;

-рахунок-фактура №СФ-0000038 від 01.06.2009р. - рекламний ролик на світлодіодному екрані розміщувався протягом 01.06.09р.-30.06.09р.;

-акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000008 від 30.06.2009р. Виконавець ТзОВ «Вдача»було проведено роботи по договору №22-05 від 22.05.2009р. на суму 65 000,00 грн. щодо розміщення рекламного ролика на світлодіодному екрані протягом 22.03.08р.-27.03.08р.

Ні на момент проведення перевірки, ні на момент розгляду справи Підприємством не було подано Договору з ТзОВ «Вдача»щодо розмішення рекламного ролика на світлодіодному екрані.

Як вбачається з Довідки ДПІ у Залізничному районі м.Львова, згідно зі звіту 1ДФ за другий квартал 2009 року у штаті ТзОВ «Вдача»найманих працівників не було, за цивільно-правовими угодами зазначено одного працівника.

Між поданими документами є розбіжності та невідповідності: згідно до акта приймання здачі робіт №ОУ 0000008 від 30.06.2009р. послуги надавалися у період з 22.03.08р. по 27.03.08р. відповідно до умов договору № 22-05 від 22.05.2009 року який до перевірки не представлено, проте у податковій накладній від 30.06.2009р. та рахункові фактури від 01.06.2009р. зазначено про розміщення рекламного ролика на світлодіодному екрані протягом 01.06.09р.-30.06.09р.

Згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ0000008 від 30.06.2009р. неможливо встановити місце надання послуг, які саме товари (послуги) були відображені на світлодіодному екрані. Позивачем не представлено суду доказів в підтвердження ефекту від отримання рекламних послуг, внаслідок чого відсутні підстави для підтвердження використання цих послуг у господарській діяльності. Окрім того, на момент розгляду справи позивачем не представлено суду доказів оплати зазначених послуг.

Аналізуючи чинне законодавство та матеріали справи суд приходить до переконання, що документи, які надавало Підприємство у підтвердження виконання рекламних послуг не відповідають вимогам законодавства та не підтверджують звязку з господарською діяльністю останнього.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість зменшено значення рядка 26 декларації по ПДВ в сумі 10 548,00 грн. та встановлено його заниження в сумі 40 560,00грн. в тому числі за січень 2009р. 19 996,00грн., за лютий 2009р. 2 767,00грн., за березень 2009р. 5 975,00грн., за квітень 2009р. 1 033,00грн., за листопад 2009р. 9 884,00грн., за лютий 2010р. 905,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п.3.2.2 розділу 3 акта перевірки, що зафіксовано ДПІ в таблиці зведених даних сум ПДВ на ст.13-14 акта перевірки.

Окрім того, згідно матеріалів попередньої перевірки (акт від 19.06.2009р. №39/23-33434601, обревізований період з 01.01.07р. по 31.12.08р.) Підприємство зменшено значення рядка 26 декларації по ПДВ на суму 49 827,00 грн. Дане зменшення Підприємством при подачі наступних декларацій по ПДВ не враховано.

Як пояснили представники відповідача, на час проведення попередньої перевірки 19.06.2009р. законодавством не було передбачено прийняття податкового повідомлення рішення яким встановлювалося завищення відємного значення податку на додану вартість. Така форма податкових повідомлень рішень введена в дію Наказом ДПА України від 22.12.10р. №985 „Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. № 1440/18735. Тому ДПІ вказало Підприємству у пункті 5 Висновку акта перевірки від 19.06.2009р. №39/23-33434601 про порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 та зазначило, що в результаті встановлених порушень підлягає до зменшення рядок 26 декларації по ПДВ в сумі 49 827,00 грн. Дане порушення повинно було бути усунуто при поданні Підприємством наступних податкових декларацій з ПДВ, однак цього зроблено не було, хоча донарахована за актом перевірки сума податкових зобовязань була сплачена.

Відповідно до п. 5.12.5. Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом. Збільшення виникає внаслідок установлення за результатами перевірки заниження задекларованої платником суми податкового кредиту та/або завищення податкового зобов'язання. Визначена сума збільшення рядка 26 відображається зі знаком "+" у рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду. Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Судом неодноразово витребовувались у позивача докази на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту на спростування порушень, про які зазначені контролюючим органом в ОСОБА_3 перевірки, проте такі суду не були надані.

Оскільки, Підприємство докази в підтвердження заявлених позовних вимог суду не надало, а заниження податку на прибуток в сумі 13 486,00 грн., та заниження ПДВ в сумі 40 560,00 грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак суд погоджується з ДПІ щодо нарахування штрафних (фінансових санкцій) в порядку ч.1 п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. Окрім того, підтверджено факт не коригування в сторону зменшення значення рядка 26 декларації по ПДВ в сумі 10 548,00 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств?, Закону України ?Про податок на додану вартість?, Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та передбачених ст.2 КАС України принципів.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, та такі, що не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 31.08.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.