Постанова № 61893743, 10.10.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8720/16-а

Провадження № 2-а/344/381/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Домбровської Г.В.

при секретарі с/з: Устинській Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

Третя особа Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради

про зобов'язання вчинити дії

У судовому засіданні 05 жовтня 2016 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

ОСОБА_3 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі - «Відповідач»), третя особа - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (надалі - «Третя особа») про зобов'язання Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради присвоїти об'єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку по вул. Ковальська, 9 в м. Івано-Франківську адресу.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Зокрема, позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у присвоєнні об'єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку по вул. Ковальська, 9 в м. Івано-Франківську, - поштової адреси є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, оскільки Відповідачем не враховано всіх обставин, які мають значення у спірних правовідносинах, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, яким підтверджено відсутність у Позивача обов'язку взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та надати відповідну довідку фінансового управління з цього приводу.

Представник Відповідача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Зокрема, обґрунтовуючи безпідставність позовних вимог, представник Відповідача покликався на те, що відповідно до чинного законодавства для присвоєння поштової адреси індивідуальному будинку Позивач повинен подати довідку фінансового управління міськвиконкому про сплату пайового внеску, оскільки вказана вимога передбачена відповідним положенням, яке є регуляторним актом.

Крім того, в судовому засіданні представник Відповідача покликався на дискреційних характер повноваження Відповідача щодо присвоєння поштової адреси відповідним нерухомим об'єктам, в які, на думку Відповідача, суд не вправі втручатися.

Третя особа - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, - явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, підтвердження чого містяться в матеріалах справи.

Письмового відношення Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради до заявлених позовних вимог до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якій просив присвоїти поштову адресу об'єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку по вул. Ковальська, 9 в м. Івано-Франківську, будівництво якого закінчено 19 червня 2010 року.

Листом Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №3/1663 від 06 серпня 2014 року ОСОБА_3 повідомлено про те, що для присвоєння поштової адреси індивідуальному житловому будинку йому необхідно додатково представити у Центр надання адміністративних послуг довідку фінансового управління виконавчого комітету міської ради про участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Не погоджуючись з вищевикладеним, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протиправними.

Так, Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2015 року у справі №344/15591/14а, залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо не подання на розгляд виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради документів без довідки фінансового управління виконавчого комітету міської ради про участь Замовника будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста для вирішення питання про присвоєння поштової адреси індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зокрема, як зазначив суд в Ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, «враховуючи те, що введення об'єкта будівництва в експлуатацію відбулось відповідно до Декларації про готовність обєкта до експлуатації 06 червня 2014 року і до цього позивач не звертався до відповідача з зверненням про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Івано-Франківська, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та надати відповідну довідку фінансового управління з цього приводу».

Докази на підтвердження того, що станом на даний час вищевказані судові рішення скасовано судом касаційної інстанції в матеріалах справи відсутні, і представник Відповідача в судовому засіданні зазначив про те, що дані рішення до суду касаційної інстанції не оскаржувалися.

21 грудня 2015 року ОСОБА_3 повторно звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради із заявою, в якій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили, надав повернені йому документи, а також копію Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року.

Листом №3/2582 від 25 січня 2016 року Департамент містобудування та архітектури повідомив ОСОБА_3 про те, що з метою виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року Департаментом містобудування та архітектури було підготовлено проект рішення виконавчого комітету міської ради «Про присвоєння поштових адрес», в якому передбачалося присвоєння поштової адреси індивідуальному житловому будинку на вул. Ковальській. Засідання виконавчого комітету відбулося 21.01.2016 року, на якому ОСОБА_3 було відмовлено у присвоєнні поштової адреси у зв'язку із зауваженнями фінансового управління в частині не укладення ним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

01 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Голови Івано-Франківської міської ради Марцінківа Р.Р. із заявою, в якій, посилаючись на обов'язковість вимог Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, якою підтверджено відсутність у нього обов'язку взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та надати відповідну довідку фінансового управління з цього приводу, просив повторно внести на засідання виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради питання присвоєння поштової адреси індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1.

Листом №3/829 від 11 травня 2016 року Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради повідомив ОСОБА_3 про те, що з метою виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року Департаментом містобудування та архітектури було підготовлено проект рішення виконавчого комітету міської ради «Про присвоєння поштових адрес», в якому передбачалося присвоєння поштової адреси індивідуальному житловому будинку на вул. Ковальській. Засідання виконавчого комітету відбулося 05.05.2016 року, на якому ОСОБА_3 було відмовлено у присвоєнні поштової адреси у зв'язку із зауваженнями фінансового управління в частині не укладення ним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Крім того, Позивачу роз'яснено, що текстова частина рішень виконавчого комітету міської ради містить дозвільний характер, яким присвоюються поштові адреси, а не відмовляється у їхньому присвоєнні.

Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо не присвоєння поштової адреси індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1 протиправною, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В той же час, в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені та є усталеними у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи рішення, вчиняючи дії, чи допускаючись бездіяльності.

Таким чином, завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До того ж, відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип законності кореспондує положенню частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до вимог якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон, так і повноваження, які є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань).

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Іншими словами, при виконанні поставлених перед адміністративним судочинством завдань адміністративний суд перевіряє законність та обґрунтованість реалізації органом публічної адміністрації, його посадовою чи службовою особою компетенції (наданих законом повноважень). Критеріями такої перевірки є: відповідність оскаржуваного акта приписам, що встановлені у законі; дотримання органом меж повноважень, наданих йому законом; дослідження органом передбачених у законі обставин, що є підставою прийняття акта; збереження чинності законом, на основі якого прийнято акт; відсутність спотворення змісту закону, що покладений в основу рішення; додержання правил, строків, форми та процедури прийняття акта.

Як випливає зі змісту листа Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради №3/829 від 11 травня 2016 року, підставою для відмови Позивачу у присвоєнні поштової адреси індивідуальному житловому будинку на вул. Ковальській в м. Івано-Франківську стало посилання на не укладення ОСОБА_3 договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що питання щодо необхідності та наявності у ОСОБА_3 обов'язку участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста вже було предметом судового розгляду і в судовому порядку підтверджено відсутність у Позивача такого обов'язку (Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, яка набрала законної сили).

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлена в Ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року обставина відсутності у ОСОБА_3 обов'язку щодо участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та подання відповідної довідки фінансового управління, в даній адміністративній справі №344/8720/16-є преюдиційною обставиною, і не повинна доказуватися.

Крім того, така обставина є обов'язковою і для Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради при вирішенні питання про присвоєння поштової адреси спірному об'єкту за заявою Позивача, а тому, зважаючи на наявність Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, Суд приходить до висновку, що посилання Відповідача на необхідність подання відповідної довідки, як на підставу присвоєння поштової адреси, є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

При цьому, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також звертає увагу на те, що повноваження щодо присвоєння поштової адреси у спірних правовідносинах є дискреційним повноваженням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі - також «Рекомендація R (80)2») під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин .

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного (місцевого) управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено закріплений Конституцією України принцип розподілу влади. Суд не повинен підміняти адміністративний орган, не повинен вирішувати справу по суті і приймати по ній рішення замість адміністративного органу.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, заявлена Позивачем позовна вимога про зобов'язання Відповідача прийняти конкретне позитивне рішення - присвоїти поштову адресу спірному об'єкту, по своїй суті є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача, а тому, враховуючи висновок суду про протиправність відмови Відповідача у присвоєнні поштової адреси відповідному об'єкту, Суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України прийняти рішення щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При цьому, Суд звертає увагу Відповідача на необхідність врахування при прийнятті даного рішення висновків Суду, викладених в мотивувальній частині судового рішення, зокрема, щодо відсутності у спірних правовідносинах у Позивача обов'язку участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста та подання відповідної довідки з даного приводу.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 99, 100, 158-163, 254 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради відповідно до вимог чинного законодавства України прийняти рішення щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_3 551,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Суддя Домбровська Г.В.