Постанова № 61890101, 07.10.2016, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер № 229/614/16-а

Номер провадження 2-а/229/20/2016

Категорія 87

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2016 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Михайлішиної С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківка про визнання дій суб"єкта владних повноважень неправомірними та зобов"язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 19.02.2016 року звернулася до Дружківського міського суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківка про визнання дій суб"єкта владних повноважень неправомірними та зобов"язання здійснити перерахунок пенсії .

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, на час звернення до УПФУ в м.Дружківка знаходилась на обліку у відповідача і отримувала пенсію за віком, є членом сім'ї репресованого з політичних мотивів, учасник війни, нагороджена державними нагородами, вдова учасника війни.

Втім, вважаючи, що її пенсія повинна бути більшою за розміром, оскільки вона або не отримує передбачені чинним законодавством надбавки та доплати до пенсії, або отримує їх в значно меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, позивач звернулась з відповідною заявою до відповідача.

В листопаді 2015 року вона отримала відповідь за підписом начальника УПФУ в м.Дружківка, якою їй відмовлено на тих підставах, що на думку управління пенсія та всі підвищення до неї нараховані їй та виплачуються у відповідності до норм діючого законодавства.

Такі дії відповідача вважає незаконними за наступних підстав.

Обгрунтовуючи відмову в задоволенні її заяви про перерахунок пенсії відповідач посилався на те, що підвищення до пенсії як члену сім'є репресованого, примусового переселенця, реабілітованого виплачується в розмірі 43 грн. 52 коп. на підставі п.4 п.п.2 Постанови КМУ від 16 липня 2008 року №654.

Відповідно до вимог ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначені громадянам які зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - на 25% мінімальної пенсії за віком.

У порушення вимог п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року "Про підвищення рівня соціального захисту населення", згідно з якого встановлено, що пенсії, призначені до 01 травня 2012 року відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за наявності страхового стажу у чоловіків - не менше як 25 років, у жінок - не менш як 20 років), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців в строкової служби та членам їх сімей), "Про наукову і науково-технічну діяльність" та "Про пенсійне забезпечення" (одержувачам соціальних пенсій), підвищуються таким чином, щоб розмір підвищення з урахуванням перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 цієї постанови, становив не менше як 100 гривень, для пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у осіб, які не мають страхового стажу: чоловіки - 25 років, жінки - 20 років, - 50 гривень, для соціальних пенсій - 30 гривень, ці 100 гривень відповідач позивачу не доплачує.

Крім того, під час праці, в т.ч. й в період Великої Вітчизняної війни позивач була нагороджена державними нагородами, а саме медалями "Захисник вітчизни" та "Ветеран праці", і вважає, що відповідно до вимог п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року "Про підвищення рівня соціального захисту населення" має право на підвищення пенсії на 20 відсотків прожиткового мінімуму, але цього відповідач не зробив.

Також до пункту 3 Постанови КМУ від 28 грудня 2011 року №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", та підпукт 1 викладений в такій редакції: членам сімей осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, для того, щоб розмір, зазначеного підвищення становив 42 відсотки прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність". Позивач є вдовою учасника війни, інваліда 1-ї групи, та вона вважає, що на неї розповсюджуються вимоги вказаного законодавства, але ж відповідач відмовляється збільшувати її пенсію на 42 відсотки прожиткового мінімуму.

Позивач працювала майже все своє життя та загальний стаж в неї складає 39 років. Відповідно до вимог статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсію за віком збільшують на 1 відсоток від розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток від мінімального розміру пенсії за віком. Тобто вона набула право на збільшення пенсії на 19 відсотків від мінімального розміру пенсії за віком, але цього відповідач також не зробив.

Просить дії Пенсійного фонду визнати незаконними, та зобов"язати перерахувати їй пенсію з урахуванням всіх доплат.

В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги і просить їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник позивача позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Оскільки відповідно до тих позовних вимог, які перелічені в позовній заяві, а саме п.3, п.4, п.5, п.6 адміністративного позову вже розглядалися під час слухання судової справи ЄУН 229/3400/14-а за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м.Дружківка та рішенням у цій справі дії УПФУ в м.Дружківка щодо правильності обчислення стажу позивача та правильності нарахування надбавок за медалі, підвищення подружжю померлого учасника війни визнані правомірними та не підлягають розгляду, оскільки по ним вже було прийнято судове рішення, яке не бло скасовано та на теперішній час набрало чинності .

Щодо позовних вимог викладених у п.2 позову по сплаті надбавки як члену сім'ї репресованого з політичних мотивів пояснила, що вони здійснюються відповідно до вимог Постанови КМУ № 654 від 16.07.2008року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Просить в позові відмовити.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в УПФУ в м. Дружківці Донецької області, отримує пенсію за віком, є членом сім'ї репресованого з політичних мотивів, була примусово переселена з постійного місця проживання, реабілітована згідно зі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.1991 року, що підтверджується довідкою Комісії з поновлення прав реабілітованих Харківської обласної ради від 23.12.1997року № 12/ 2678.

Відповідно до статті 77 Закону України „Про пенсійне забезпечення»призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач у період з січня 2007року по теперішній час отримує підвищення до пенсії, розмір якого обчислювався до 01 вересня 2008року з урахуванням розміру мінімальної пенсії 19грн 91коп, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002року №1, а з 01 вересня 2008року підвищення проводиться в розмірі 43грн 52коп відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008року.

Суд не може погодитися з відповідачем про законність нарахування та виплати підвищення в розмірі встановленому постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002року, № 654 від 16.07.2008року, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999року. Цей закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадянам на достатній життєвий рівень.

Статтею 2 Закону «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, а також інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема на частині 3 статті 46 Конституції.

У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною 3 ст. 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законами, ані підзаконним нормативним актом. Органи державної влади повинні керуватися нормами Конституції України і законів України виходячи з мінімальних соціальних гарантій встановлених законами України і не можуть порушувати норми ст. 22 Конституції України. Інакше, при наявності конституційного права на соціальний захист невикористання мінімальних гарантій визначених законом є порушенням державою своїх конституційних зобов'язань.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якими є наведені вище постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002року N1, та від 16.07.2008р. №654, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991року № 1788- XII, яка визначає розмір підвищення пенсій деяким категоріям громадян.

Зазначений висновок суду ґрунтується і на конституційних нормах п. 6 частини 1 ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнаються і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в місті Дружківці щодо не нарахування та не виплати їй підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» незаконними і зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.77 Закону України „Про пенсійне забезпечення" підлягають задоволенню з 01 листопада 2015 року.

Щодо решти позовних вимог судом винесено ухвалу про закриття провадження по справі, оскільки вони вже розглядалися судом та є рішення з приводу цих питань, яке набрало чинності.

Керуючись ст.ст. 5-12, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківці про перерахунок пенсії задовольнити повністю.

визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Дружківці Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії , як члену сім"ї репресованого з політичних мотивів, примусово переселеного, реабілітованого у розмірі 43,52 грн, такими, що не відповідають вимогам ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов"язати Управління Пенсійоного фонду України в м.Дружківці Донецької області здійснити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.11.2015 року у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Копію постанови надіслати особам які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання постанови.

Постанова набирає законної сили: через 10 днів з дня її проголошення, якщо продовж цього строку не подана апеляційна скарга; або після розгляду апеляційним судом у разі подання апеляційної скарги.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складання у повному обсязі.

Суддя: А. Л. Гонтар