Постанова № 61889896, 04.10.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/13711/16-а

Провадження № 2-а/127/500/16

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді: Гриневича В.С.,

при секретарі: Малику О.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Любарець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №127/13711/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 01.04.2005р. по даний час перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію призначену йому відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% середньомісячного заробітку. З 01.12.2015р. підвищена заробітна плата прукурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013. 01.06.2016р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про перерахунок пенсії та надав довідку прокуратури Вінницької області №18/103 від 02.03.2016р. про новий розмір пенсії. Проте, Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці, листом №189/В-1 від 15.06.2016р., відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Позивач такі дії відповідача вважає протиправними, у зв'язку з чим, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років та обмеження її розміру, а також зобов'язати відповідача перерахувати позивачу пенсію із середньомісячного заробітку в сумі 15584,44 грн., зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 02.03.2016р. №18/103, виходячи з розрахунку 90% від середньомісячного заробітку.

Ухвалою суду від 01.07.2016р. відкрито скорочене провадження у даній справі.

Відповідачем у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду від 01.07.2016 року та копій документів суду були надані заперечення проти позову (а.с. 39-42).

Ухвалою суду від 14.07.2016р. вказану справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні, оскільки за результатами розгляду заперечення відповідача суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові, зазначивши що при перерахунку пенсію позивачу має бути застосована норма ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції на момент призначення пенсії.

Відповідач у запереченнях проти позову та представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися, просили в їх задоволенні відмовити, з посиланням на відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу, оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VII з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначалось відповідно до спеціальних законів, в тому числі відповідно до Закону України «Про прокуратуру». На думку відповідача, з 01.06.2015р. не здійснюється ні призначення, ні перерахунки пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали пенсійної справи позивача, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Вінниці з 01.04.2005 року та отримує пенсію призначену йому відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року N1789-XII, чинному на час призначення пенсії.

Згідно з протоколом УПФ України у м. Вінниці №160444 від 13.04.2005р. загальний стаж роботи позивача 22 роки 5 місяців 14 днів, стаж прокурорсько-слідчої роботи 17 років 7 місяців 22 дні.

Зі вказаного протоколу також вбачається, що пенсію позивачу призначено в розмірі 90% заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників (а.с. 123).

З матеріалів пенсійної справи позивача №160444, яка оглянута в судовому засіданні, вбачається, що протягом періоду перебування позивача на пенсійному обліку, позивачу неодноразову здійснювався перерахунок його пенсії, в тому числі у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Так, з 08.10.2015р. пенсію позивачу обчислено згідно довідки про заробітну плату №18-ф-613 від 23.09.2015р. в розмірі 10740,00 грн., що становить 90% заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників (а.с. 124).

01.06.2016р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з заявою про перерахунок пенсії та надав довідку прокуратури Вінницької області №18/103 від 02.03.2016р. про те, що ОСОБА_1 працював в прокуратурі Вінницької області на посаді начальника відділу прокуратури області, заробітна плата з 1 грудня 2015 року, згідно постанови КМУ №1013, становить 15584,44 грн. (а.с. 11-14)

Проте, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці, листом №189/В-1 від 15.06.2016р., відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, про що зазначено вище (а.с 16-17).

Визначаючись до правомірності позовних вимог суд виходить з того, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, на момент виходу позивача на пенсію, регулювалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

Так, згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу - 01.04.2005р.) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Як зазначено вище та встановлено судом, з моменту призначення (01.04.2005р.) пенсію позивачу обчислено в розмірі 90% заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників (а.с. 123).

Згодом, Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону №3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внесено зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ і відповідно до цих змін пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014р., який набув чинності з 01.01.2015р. внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких пенсія призначається у розмірі 60 відсотків суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ, а з моменту вступу в законну силу Закону №1166-VII втратили чинність положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески.

Крім того, з моменту вступу в законну силу Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014р., втратили чинність положення Закону №1166-VII, щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески.

Разом з тим підстави та порядок для перерахунку пенсії прокурорам регулювалися частинами тринадцятою та вісімнадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Законів №3668-VІ, №166-VII та №76-VIII не зазнали змін, змінювалася лише нумерація частин цієї статті.

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, чинної до 15 липня 2015 року, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно із частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, в редакції до 1 січня 2015 року, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Проте, Законом N76-VIII від 28.12.2014р., який набув чинності з 1 січня 2015 року, частина 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, була викладена в новій редакції, якою було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, станом на 1 січня 2015 року, частина 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка передбачала право працівників прокуратури на перерахунок пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, була викладена в новій редакції, при цьому чинною залишалася норма частини тринадцятої вказаної статті, за правилами якої перерахунок пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Проте, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який набув чинності 15 липня 2015 року, визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом Закон України «Про прокуратуру», крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Отже, починаючи з 15 липня 2015 року норми частини 13 та 18 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ перестали існувати, а відтак і підстави передбачені вказаними нормами щодо перерахунку пенсій прокурорсько-слідчим працівникам у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, також перестали існувати.

Як на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, так і на момент розгляду справи в суді, пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, регулюється статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, частиною двадцятою якої передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, як на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, так і на момент розгляду справи судом, чинним законодавством не передбачено такої підстави для перерахунку пенсій прокурорам як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. При цьому, визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України, який, на даний час, відповідних рішень з цих питань не приймав.

Вказані положення Закону №1697-VII такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у встановленому законом порядку не визнавались.

Таким чином, починаючи з 15 липня 2015 року, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників.

При цьому, слід зазначити, що вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

Посилання позивача в позовній заяві на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 10.12.2013 року у справі №21-348а13, суд вважає помилковим, оскільки висновки Верховного Суду України стосуються застосовання норми, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а не підстави для перерахунку пенсій на даний час. При розгляді даної справи Верховний Суд України дійшов висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Однак, у даній справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивачу в зв'язку зі змінами в законодавстві, а не про розмір пенсії у відсотках, який має застосовуватися при здійснення такого перерахунку.

Окрім того, посилаючись на вищевказану правову позицію Верховного Суду України, позивачем не враховано, що спірні правовідносини у вказаній справі виникли у листопаді 2012, коли підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулювалися частинами 13 та 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VІ змін не зазнали. Таким чином, нормами матеріального закону було визначено умови та порядок перерахунку пенсій, які призначені працівникам прокуратури.

В той же час, посилання відповідача на те, що з 1 червня 2015 року не здійснюється ні призначення, а ні перерахунки пенсій відповідно до спеціального законодавства, а саме відповідно до Закону України «Про прокуратуру» суд вважає безпідставним, оскільки на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 року питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури уже було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII відповідно до прикінцевих положень якого норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури набули чинності 15 липня 2015 року.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку що позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявлених вимог, натомість рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу відповідає нормам чинного законодавства, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, відсутні підставі для відшкодування понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 6-12, 70-72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: