Постанова № 61889103, 06.10.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2016 справа №908/1815/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 cекретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача від відповідача від ДВС розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю без участі представника не з»явився Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА, м. Донецькна ухвалу господарського суду Запорізької областівід09.08.2016 р. за скаргою на дії у справі Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА, м.Донецьк Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області, виданого 10.11.2015 р. у справі №908/1815/15-г № 908/1815/15-г (головуючий суддя: Немченко О.І., судді: Науменко А.О., Попова І.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_6, м. Київ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю ДПА, м.Донецькпро стягнення 299 540,52 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №LC5432-06/11 від 05.08.2011р.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.08.2016 р. у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області виданого 10.11.2015р. у справі № 908/1815/15-г відмовлено.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ДПА м. Донецьк звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.08.2016р. по справі №908/1815/15-г, скаргу задовольнити.

Скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду від 09.08.2016р. по справі №908/1815/15-г є такою, що прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначив, що державним виконавцем безпідставно, в порушення приписів ст. 20 Закону України Про виконавче провадження, відкрито виконавче провадження не за місцезнаходженням постійно діючого органу або майна Товариства.

Донецьким апеляційним господарським судом апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_6 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, вказує на відсутність підстав для скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 09.08.2016 р.

У звязку із перебуванням судді Ушенко Л.В. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.09.2016р. було сформовано колегію у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді- Геза Т.Д., ОСОБА_3

В судовому засіданні 22.09.2016 р. представником апелянта підтримані доводи апеляційної скарги, просить ухвалу суду скасувати, скаргу задовольнити в повному обсязі.

Розгляд апеляційної скарги відкладався.

Клопотанням від 05.10.2016р. представник ТОВ «ДПА» просив здійснювати розгляд апеляційної скарги без його участі.

Представники позивача в судових засіданнях наголошували на безпідставності вимог апеляційної скарги, просили ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.08.2016р. по справі №908/1815/15-г залишити без змін.

Згідно з положеннями ст.ст.101, 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2015 р. у справі №908/1815/15-г позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6», м. Київ задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» (юридична адреса: 83007, м. Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, адреса для листування: 04655, м. Київ, пр.Московський, 21, оф.12, код ЄДРПОУ 32123193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 299 540,52 грн. основного боргу, 5 990,81 грн. судового збору.

10.11.2015 р. на примусове виконання рішення господарським судом Запорізької області виданий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА» (юридична адреса: 83007, м. Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9, адреса для листування: 04655, м.Київ, пр.Московський, 21, оф.12, код ЄДРПОУ 32123193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_6» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) 299 540,52 грн. основного боргу, 5 990,81 грн. судового збору.

Вказаний наказ господарського суду Запорізької області був переданий стягувачем на виконання до Відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, яким 30.11.2015 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 49538686., п.2 якої боржнику визначений строк для самостійного виконання рішення, а саме семиденний строк з моменту винесення постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПА» звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області, виданого 10.11.2015 р. у справі № 908/1815/15-г, в якій просило: визнати дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/1815/15-г, виданого 10.11.2015 р. незаконними; скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 49538686 від 30.11.2015 р.

В обгрунтування скарги боржником покладено винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на дату відкриття виконавчого провадження, за адресою: м. Київ, пр. Московський, 21, офіс 12 не знаходився ані постійно діючий орган ані майно боржника. Наполягає на порушенні прав та законних інтересів боржника.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обовязковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу (ст.ст.1, 2 Закону України Про виконавче провадження).

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом (ст. 4 Закону України «Про державну службу»).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 Закону України Про виконавче провадження).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (п.п.1,2 ст.11 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Статтею 19 Закону України Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону (зокрема, судового наказу), за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ст.20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що місцем реєстрації юридичної особи ТОВ "ДПА" є: м. Донецьк.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р., Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Донецьк.

Тобто, боржник зареєстрований на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій.

У звязку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції виконання рішення суду за адресою боржника в м. Донецьку, є неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Стягувач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві з заявою від 20.11.2015р. про відкриття виконавчого провадження.

30.11.2015р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Звернення стягувача саме до цього органу виконавчої служби обґрунтовано фактичним місцезнаходженням боржника за адресою, що зазначена в наказі суду та неодноразово зазначалася в документах, що подавалися боржником до матеріалів справи, та за якою отримувалася пошта.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу. У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу.

Виявлення наведених обставин, або з»ясування фактичного місцезнаходження постійно діючого органу Боржника, державний виконавець вправі здійснювати лише в межах відкритого виконавчого провадження.

Враховуючи те, що за адресою реєстрації боржника - ТОВ «ДПА»: 83009, м. Донецьк, Київський район, вул. Новоросійська, буд. 9, не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, про що повідомлено численними листами Дирекцій Українського державного підприємства поштового зв»язку Укрпошта, крім адреси реєстрації боржника господарським судом в наказі була зазначена також адреса для листування: 04655, м. Київ, пр. Московський, буд. 21, офіс 12.

Боржник, отримавши відомості про відкриття виконавчого провадження за адресою в м. Києві, що зазначена в судовому наказі від 10.11.2015 р. у справі № 908/1815/15-г, повинен був навести докази відсутності за вказаною адресою в м.Києві постійно діючого органу та/або майна, сповістити державного виконавця про фактичне місцезнаходження майна товариства та/або постійно діючого органу, втім не зробив означених дій, доказів на підтвердження факту відсутності за вказаною адресою в м. Києві майна та/або постійно діючого органу виконавцю не надав, що не спростовано боржником.

Матеріали справи свідчать, що адреса 04655, м. Київ, проспект Московський, буд. 21, офіс 12 зазначалась боржником - ТОВ «ДПА» як його адреса для листування під час розгляду даної справи господарським судом Запорізької області, судами апеляційної та касаційної інстанції, і саме за вказаною адресою боржник отримував своєчасно судову кореспонденцію.

До того ж, відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 р. у справі № 908/1813/15-г, згідно договору суборенди від 12.01.2015 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «ДПА», вбачається, що за вказаною адресою боржник як Суборендар орендував нежитлове приміщення з метою розміщення робочого місця, необхідного для організації діяльності свого представника.

Крім того, 22.03.2016 року Донецьким апеляційним господарським судом при розгляді іншої справи № 905/3345/15 за позовом ТОВ «Райффайзен ОСОБА_6» до ТОВ «ДПА» про стягнення боргу на останній сторінці постанови встановлено, що вказана в угоді про внесення змін до договору адреса ТОВ «ДПА»: 04655, м. Київ, пр. Московський, 21, оф. 12 також значиться і на офіційному сайті ТОВ ДПА в мережі Інтернет за адресою: http://www.dpa.com.ua.

Факт державної реєстрації боржника на території тимчасово не підконтрольній Україні, за наявності в наказі суду адреси боржника у місті Києві, не є підставою для відмови Оболонським відділом ДВС м. Києва у відкритті виконавчого провадження, оскільки у боржника за межами території проведення антитерористичної операції можуть знаходитись відокремлені підрозділи (філії), майно, у тому числі, банківські рахунки, тощо.

Виявлення цих обставин також може здійснюватися виконавцем лише в межах відкритого виконавчого провадження.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність у боржника відокремлених підрозділів (філій), представництв, майна, банківських рахунків на підконтрольній Державі Україна території.

За змістом Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб, місцезнаходженням яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Враховуючи наведене, захист інтересів боржника, який протягом всього часу проведення АТО з 14.04.2014 р. не скористався своїм правом щодо зміни місця реєстрації, та яким не приймаються дії щодо виконання судового рішення, не може мати прерогативного становища по відношенню до інтересів добросовісного стягувача.

Посилання боржника на порушення органом виконання судових рішень його прав та законних інтересів, зокрема, на позбавлення його права на добровільне виконання судового рішення у звязку з неповідомленням про відкриття виконавчого провадження, відсутність можливості у звязку з територіальною віддаленістю місцезнаходження підприємства реагувати на вимоги державного виконавця, своєчасно отримувати відповідні постанови та інші документи є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Боржнику було достеменно відомо про те, що рішення та постанова суду у цій справі набрали законної сили, більш того останній оскаржував їх в апеляційному та касаційному порядку, був присутній в судових засіданнях в судах першої та вищих інстанцій, а відтак був обізнаний про результати розгляду його скарг і необхідність виконання рішення суду по даній справі та про можливість предявлення наказу від 10.11.2015 року стягувачем до органу державної виконавчої служби. Відтак про необхідність виконання рішення в даній справі боржник дізнався ще з результатів оскарження судового рішення у цій справі, а також відповіді Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Втім, до теперішнього часу боржник не виконав рішення суду.

Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

За положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі Півень проти України судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. у справі "Горнсбі проти Греції", Європейським судом наголошено, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004р. справа «ОСОБА_4 проти України», суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

З огляду на вищенаведене, обовязковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача і боржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області по справі № 908/1815/15-г, виданого 10.11.2015 р., оскільки відмова виконавця у відкритті виконавчого провадження свідчила б про порушення прав стягувача на справедливий судовий захист, своєчасне виконання судового рішення та отримання майна (доходу) у звязку з його виконанням.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо невірно застосованих норм діючого законодавства судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, тому ухвала господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 09.08.2016р. у справі № 908/1815/15-г.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Результати апеляційного провадження у справі № 908/1815/15-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДПА, м. Донецьк на ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.08.2016 р. у справі № 908/1815/15-г залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.08.2015 р. у справі №908/1815/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийН.М. Дучал

Судді:Т.Д. Геза

ОСОБА_3

Надруковано 6 екз.

1-позивачу

1-відповідачу

1-ДВС

1-у справу

1-ДАГС

1-ГСЗО