Рішення № 61889097, 06.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.16р. Справа № 904/6386/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. П'ятихатки Дніпропетровської області

до Відділу освіти П'ятихатської районної державної адміністрації, м. П'ятихатки Дніпропетровської області

про стягнення боргу 96 522,50 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: адвокат Сарма Л.І., договір про надання юридичних послуг від 10.06.2016;

від відповідача: спеціаліст 1 категорії централізованої бухгалтерії Карвацька Т.М., довіреність від 27.09.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відділу освіти П'ятихатської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 96522,50 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 4, укладеного між сторонами 20.01.2014.

Відповідач 05.09.2016 надіслав на електронну скриньку суду (07.09.2016 через канцелярію суду) пояснення, які фактично є відзивом, у яких зазначив, що на підставі вимоги прокуратури П'ятихатського району від 14.07.2014 №39-954-14 та додаткової угоди №2 від 21.07.2014 було розірвано договір та знято з нього кредиторську заборгованість.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву: з 07.09.2016 до 27.09.2016 та з 27.09.2016 до 03.10.2016.

27.09.2016 позивач не погоджуючись з доводами відповідача заперечив проти його пояснень та зазначив, що на його думку, посилання на прокуратуру через розірвання договору є простим небажанням виконувати свої фінансові зобов'язання за той термін, коли діяв договір та надавалися за ним послуги з підвозу учнів до школи.

Крім того позивач надав до суду:

акт взаємних розрахунків, підписаний відповідачем, підтверджуючи той факт, що мала місце наявна заборгованість у сумі 96522,50 грн, проте в останньому зазначено, що за серпень 2014 знято кредиторську заборгованість у визначеній сумі згідно вимоги № 39-954-14 від 14.07.2014;

докази доплати судового збору за подання позовної заяви.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014 між Відділом освіти П'ятихатської районної державної адміністрації (далі - відповідач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник, учасник) було укладено договір № 4 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого учасник зобов'язується у 2014 році надати послуги на підвіз учнів до школи по слідуючим школам: Жовтянська ЗШ I-II ст., Комісарівська ЗШ I-III ст.

Згідно п. 1.2 договору найменування послуг: послуги міжміського та спеціального пасажирського наземного транспорту за розкладом (49.39.1), кількість послуг: 238 км за 1 день, загальна кількість кілометрів 44982, ціна за 1 км. 5.50 грн.

Пунктом 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №1, ціна договору становить 230260,24 грн.

Розрахунок проводиться шляхом оплати після підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 4.1 до договору).

Договір закінчив свою дію 21.07.2014 шляхом розірвання його сторонами на підставі підписаної ними додаткової угоди №2 до договору.

На виконання умов цього договору відповідачем були надані послуги на загальну суму 96522,50 грн, що підтверджуються актами виконаних робіт, підписаними відповідачем в установленому порядку:

акт №1 28.02.2014 на суму 15779,50 грн;

акт №2 28.02.2014 на суму 9091,50 грн;

акт №3 31.03.2014 на суму 73 12,50 грн;

акт №4 31.03.2014 на суму 12457,50 грн;

акт №6 30.04.2014 на суму 10048,50 грн;

акт №7 30.04.2014 на суму 17440,50 грн;

акт №8 30.05.2014 на суму 8613,00 грн;

акт №9 30.05.2014 на суму 15779,50 грн.

В результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг виникла заборгованість, яка складає 96522,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору 29.04.2015 на адресу відповідача позивач надіслав заяву-претензію, на яку отримав відповідь за листом №108 від 07.05.2015 про те, що договір розірвано згідно додаткової угоди №2 від 21.07.2014 і всі зобов'язання за ним припинено.

Наявна заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем послуг відповідачу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності відповідальності за невиконання свого фінансового зобов'язання через розірвання договору №4 від 20.01.2014 відповідно до додаткової угоди №2 від 21.07.2014 до договору, оскільки по-перше, послуги за договором, які були надані позивачем отримані замовником, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними останнім без зауважень та заперечень, а по-друге, цей факт свідчать лише про те, що після розірвання договору виконавець більше не зобов'язаний надавати послуги з перевезення, а замовник в свою чергу оплачувати такі послуги, але цією угодою останній не звільняється від обов'язку оплати послуг, які були надані саме в період дії договору, та не оплачені на день розірвання договору.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 96522,50 грн.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у сумі 96522,50 грн боргу за надані послуги.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1447,84 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти П'ятихатської районної державної адміністрації (Дніпропетровська область, м. П'ятихатки, вул. Олександрійська, буд. 67, ідентифікаційний код 02142520) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 96522,50 грн заборгованість за надані послуги та 1447,84 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 10.10.2016.

Суддя В.Д. Воронько